справа№ 380/14455/24
з питань відводу
31 липня 2024 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області (місцезнаходження: 81120, Львівська обл., Львівський р-н, с. Сороки-Львівські, вул. Польова, 65; ЄДРПОУ: 04369707), в якому просить:
визнати порушення відповідачем права на інформацію щодо стану довкілля та виявленого сміттєзвалища, а саме: - надання неповної та неточної інформації згідно питання №1 Запиту від 21.06.2024 щодо чіткої дати ліквідації сміттєзвалища та Рішення виконавчого комітету. -несвоєчасне надання інформації на питання №2 Запиту від 21.06.2024;
зобов'язати відповідача повторно розглянути запит від 21.06.2024 в частині питання №1 та надати наявну інформацію.
Суд ухвалою від 12.07.2024 залишив позовну заяву без руху з підстав несплати позивачем судового збору та ненаданням доказів направлення копії позовної заяви та додатків до неї відповідачу.
15.07.2024 позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що позивач займається лише громадською діяльністю в напрямку посилення громадянських прав в Україні та в сфері захисту довкілля, захищає екологічні права свої та громадян. Позивач не належить до пільгових категорій населення, не має майнових та речових прав, земельних ділянок, інтелектуальної власності, рухомого майна, в 2022 році доходів, окрім компенсації судового збору, не мав; у 2023 році особистих доходів не мав, а всі наявні ресурси витратив для сплати судових зборів та проведення громадської безоплатної діяльності.
Ухвалою від 22.07.2024 суд продовжив строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії на п'ять днів з моменту вручення вказаної ухвали.
30.07.2024 позивач подав заяву про відвід судді Чаплик І.Д., яка мотивована недовірою позивача до складу суду. Позивач зазначає, що суд умисно створює йому перешкоди у доступі до правосуддя та не надає належної оцінки доказам, які були подані останнім разом із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Проаналізувавши заяву позивача про відвід судді, суд зазначає таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з частиною 1 якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 КАС України.
При цьому, приписами частини четвертої статті 36 КАС України регламентовано, що не може бути підставою для відводу судді незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання.
Частиною третьою статті 39 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу (частина четверта статті 39 КАС України).
З вказаних норм випливає, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
Водночас, надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, нормами процесуального закону врегульовано, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно повинні бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Аналогічний висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №990/310/23 та в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №990/122/23.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (Заява № 21722/11), зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).
Також Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у справі «Гаушільдт проти Данії» («Hauschildt v. Denmark», заява №10486/83) зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу.
Позивач обґрунтовує свою заяву про відвід тим, що не довіряє складу суду у зв'язку з відмовою звільнити останнього від сплати судового збору та перешкоджанням доступу до правосуддя.
Наведене свідчить, що вказані доводи позивача щодо можливої упередженості судді зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді по вказаній адміністративній справі, що згідно із частиною четвертою статті 36 КАС України не може бути підставою для відводу судді.
Процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по адміністративному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Також, у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» вказано, що процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, за вказаними доводами позивача підстави для задоволення заяви про відвід судді відсутні.
Водночас суд зазначає, що позивачу на даній стадії ще не відмовлено у звільненні від сплати судового збору, а продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, в тому числі, надано можливість подати додаткові докази в підтвердження причин для звільнення від сплати судового збору.
Інші доводи позивача, зокрема щодо можливого блокування суддею доступу позивачу до правосуддя, ігнорування доказів, поданих позивачем тощо суд оцінює критично, оскільки такі доводи базуються лише на суб'єктивних припущеннях позивача. Водночас, суд звертає увагу, що не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи, а також обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або необ'єктивності, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Будь-яких об'єктивних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суду в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів у їх неупередженості з матеріалів позовної заяви та доводів заяви про відвід не вбачається.
За таких умов суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність об'єктивних підстав для відводу судді, які передбачені статтями 36-37 КАС України, а відтак про необґрунтованість заявленого відводу.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За таких умов суд приходить до висновку про необхідність передачі заяви про відвід судді Чаплик І.Д. від 30.07.2024 іншому судді Львівського окружного адміністративного суду, який буде визначений у порядку, передбаченому статтею 31 КАС України.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 241, 248, 256 КАС України, суд, -
визнати необґрунтованою заяву позивача про відвід судді Чаплик І.Д, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Передати заяву позивача про відвід судді Чаплик І.Д. разом з матеріалами адміністративної справи №380/14455/24 за позовом ОСОБА_1 до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії до канцелярії Львівського окружного адміністративного суду для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду та визначення судді для її розгляду в порядку, визначеному статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Чаплик І.Д.