про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 липня 2024 рокусправа № 442/5149/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кисильова О.Й., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення,
25.06.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду із позовом до Дрогобицької міської ради (далі - відповідач), у якому просить:
мовою оригіналу
"Розглянути спір в порядку спрощеного провадження;
Визнати протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради Львівської області щодо прийняття рішення № 798 від 25.11.2021 року про затвердження матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі ОСОБА_2 , площею 18 кв.м. на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 46106000006:01:001:0243 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
Скасувати рішення Дрогобицької міської ради Львівської області щодо прийняття рішення № 798 від 25.11.2021 року про затвердження матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі ОСОБА_2 , площею 18 кв.м. на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 46106000006:01:001:0243 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.06.2024 адміністративна справа № 442/5149/24 за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення передана на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024 справа № 442/5149/24 розподілена судді Кисильовій О.Й.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач просить скасувати рішення Дрогобицької міської ради, яким затверджені матеріали технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, слід врахувати таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як зазначено у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з цим обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Зазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.09.2019 у справі № 826/4509/17.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що починаючи з 15.08.2011 її мати - ОСОБА_3 , як політв'язень, отримала від міського голови міста Дрогобич дозвіл на встановлення МАФу та виділення для цих цілей земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . На вказану земельну ділянку у позивача є всі необхідні документи: заява ОСОБА_4 про виділення земельної ділянки; заява ОСОБА_4 про видачу дозволу на установлення МАФу через дозвільний офіс; лист виконавчого комітету № 3-21/7710 від 16.09.2011 щодо необхідності зібрання необхідних документів; план-схема на земельну ділянку; обмірні креслення існуючої забудови; план-схема на земельну ділянку; план-схема розміщення архітектурної форми та рішення виконкому Дрогобицької міської ради про виділення земельної ділянки як політв'язню. У подальшому, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично 5/2, ОСОБА_5 самочинно збудувала МАФ. Заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 08.05.2013 за ОСОБА_5 визнане право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що, на переконання позивача, є незаконним, оскільки це рішення ухвалене на підставі фіктивних документів.
Також позивач наголошує, що у 2019 році Бах-Бутрак Xристина зверталася із заявою до Дрогобицької міської ради щодо надання їй дозволу для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по АДРЕСА_1 , в чому їй відмовлено рішенням 55 сесії Дрогобицької міської ради сьомого скликання. Згідно інформаційного листа Стрийського відділу поліції від 01.02.2018, яким проводилося досудове розслідування по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо вилучення рішень сесій Дрогобицької міської ради та дозвільних документів, згідно протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 19.04.2016 у кримінальному провадженні № 12014140110002379 від 10.10.2014 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, жодних документів у Дрогобицької міської ради, що стосуються надання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 18 кв.м. не вилучалися у зв'язку із їх відсутністю.
Зауважує, що рішенням 15 сесії восьмого скликання від 25.11.2021 № 798 (яке позивач вважає незаконним тому звернулася до суду із цим позовом про його скасування), затверджені матеріали з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 18 кв. м кадастровий номер 46106000006:01:001:0243 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а рішенням № 813 від 25.11.2021 ОСОБА_7 ця земельна ділянка надана в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Отже, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів слідує, що відповідач прийняв оскаржуване рішення, яке, за твердженням позивача, всупереч земельного законодавства України створює їй перешкоди у реалізації права на отримання спірної земельної ділянки у користування для розміщення та обслуговування об'єкту - малої архітектурної форми.
Суддя встановила, що земельна ділянка кадастровий номер 46106000006:01:001:0243, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади міста Дрогобич та рішенням від 25.11.2021 № 813 передана у користування на правах оренди ОСОБА_2 .
Варто також зауважити, що на вказаній земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна - мала архітектурна форма, право власності на яку позивачу не належить.
Із наведеного слідує, що позивач фактично оспорює належне ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою кадастровий номер 46106000006:01:001:0243 на умовах оренди, а також є питання і щодо розташованого на ній об'єкту, відповідь на які суд у порядку адміністративного судочинства надати не може.
Отже, у спірних правовідносинах орган місцевого самоврядування - Дрогобицька міська рада виступає як суб'єкт права власності на спірну земельну ділянку, а не як суб'єкт владних повноважень. Тому такі відносини мають приватноправовий характер.
Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оскаржуватися на предмет його законності, а вимоги про визнання такого рішення незаконним - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може вважатися способом захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оскарження цивільного речового права особи (наприклад, права власності (користування) на земельну ділянку), що виникло внаслідок і після реалізації відповідного рішення суб'єкта владних повноважень (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16 та Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2018 у справі № 911/44/17).
Таким чином, оспорюване рішення є актом, необхідним для реалізації права на земельну ділянку. Тому спірні правовідносини мають приватноправовий характер, а оскарження вказаного рішення має відбуватися за правилами цивільного судочинства, виходячи із суб'єктного складу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 604/835/15-ц та у постанові від 22.09.2020 у справі № 540/480/19.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели чи можуть призвести до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання протиправними таких дій (бездіяльності) чи рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Таким чином, ураховуючи суть спірних правовідносин, цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Розгляд такого спору належить здійснювати за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч. 6 ст. 170 КАС).
За таких обставин у відкритті провадження належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 170, 243, 248 КАС України
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд цього спору належить здійснювати за правилами цивільного судочинства.
Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачеві.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна