31 липня 2024 року Справа № 280/10795/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
25.12.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач1), Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (далі-відповідач 2) в якій позивач просить суд (з урахуванням зміни позовних вимог від 10.06.2024):
визнати протиправною бездіяльність військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за період з 27.02.2022 по 10.02.2023
зобов'язати військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсацію за невикористані календарні дні основної відпустки за період з 27.02.2022 по 10.02.2023
визнати протиправною бездіяльність військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення
зобов'язати військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі чотирьох відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, а саме за період березень 2022 року - січень 2023 року
зобов'язати військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі чотирьох відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, а саме за період березень 2022 року - січень 2023 року
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідки про вартість речового майна, що належало до видачі та непроведення виплати компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 10.02.2023.
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 10.02.2023
зобов'язати військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсацію за неотримане речове майно за період з 27.02.2022 по 10.02.2023.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 позивача було звільнено, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення 10.02.2023. При звільненні зі служби, позивач має отримати всі виплати, зокрема: компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку; грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік; одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі чотирьох відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби; грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На переконання позивача вказані виплати так і не здійснені відповідачами, що власне і слугувало підставою для звернення до суду. Просить позов задовольнити.
Відповідачем 1 правом на подачу відзиву не скористався про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відповідачем було подане клопотання про вступ у справу як відповідача ВЧ НОМЕР_2 , в якому підтвердив, що військова частина перебуває на фінансовому забезпеченні у Військової частини НОМЕР_2 , тому остаточні розрахунки можуть бути здійснені саме А1962.
Відповідач 2 подав до суду відзив в якому зазначив, що компенсація за невикористану щорічну основну відпустку не входить до структури грошового забезпечення військовослужбовців, а тому не може вважатись грошовим забезпеченням у розумінні заробітної плати, а тому спір щодо нарахування і виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку військовослужбовцю не охоплюється застосованим в частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці». Стосовно речового майна зазначає, що мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються, тому під час звільнення військовослужбовець, призваний за мобілізацією, не має заборгованості за недоотримане речове майно, відповідно грошова компенсація не нараховується. Не має права позивач і на одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі чотирьох відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, Позовну заяву подано до суду 25.12.2023 року, тобто з пропуском строку звернення до суду. Просить у задоволенні позовної заяви відмовити.
Ухвалою суду від 01.01.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України докази нарахування та виплати позивачу оскаржуваних сум. Супровідним листом від 03.01.2024 ухвалу суду від 01.01.2024 було направлено на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, а саме: м. Чугуїв, Харківська область, 63505. До суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідачем вимоги ухвали від 01.01.2024 не виконані, витребувані докази та/або пояснення не надані суду у встановлений строк.
Ухвалою суду від 04.03.2024 прийнято рішення про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 березня 2024 року.
Ухвалою суду від 26.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 07.05.203, цією ж датою витребувані були докази у відповідача 1.
Протокольною Ухвалою суду від 07.05.2024 відкладено підготовче засідання на 20.05.2024
08.05.2024 надійшло клопотання від А1962 про вступ у справу так як відповідача так як військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 , тому остаточні розрахунки можуть бути здійснені саме А1962.
Таке саме клопотання про залучення співідповідача надішло від позивача та відповідача 1.
Ухвалою суду від 20.05.2024 було залучено в якості другого відповідача А1962 та відкладено підготовче засідання на 10.06.2024.
10.06.2024 відкладено підготовче засідання на 24.06.2024.
Протокольною Ухвалою суду від 24.06.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 23.07.2024.
Від сторін надійшли клопотання про розгляд справи без їх часті, тому суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.
Дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 лютого 2023 року № 43, ОСОБА_1 , заступника командира НОМЕР_4 гаубичної самохідно-артилерійської батареї з озброєння було звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 05.02.2023 № 40 у відставку за пунктом «а» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - за віком, у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі, справи та посаду здав, а також з 10 лютого 2023 року був виключений із списків особового складу НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також за вказаним наказом ОСОБА_1 належало до виплати:
- щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №740 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та телеграмою Міністерства оборони України від 04 березня 2022 року №248,1210. Окремим дорученням Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/4 у розмірі 412% від посадового окладу з «01» по «10» Лютого 2023 року:
- надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65% з урахуванням окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років згідно телеграми Міністерства оборони України від 18 січня 2022 року №248/269 з 01 по 10 лютого 2023 року.
Окрім вказаного вище відповідно до наказу № 43 від 10.02.2023 за час перебування на службі:
Щорічна основна відпустка за 2022 та 2023 роки не використовувалась.
Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням заробітної плати за 2023 рік не використовувалась.
Додаткова відпустка як учаснику бойових дій передбачену статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР та згідно з пунктом 3 розділу 31 Порядку виплати грошовою забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністра оборони України від «07» червня 2018 року №260 за період служби у військовій частині НОМЕР_1 з 27.07.2022 по 10.02.2023 не надавалась, грошова компенсація не виплачувалася.
Грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройні Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від «07» червня 2018 року №260 у розмірі місячного грошового забезпечення не витичувалась.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відповідно до наказу Міністерства оборони України від «31» січня 2022 року №30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік» у розмірі місячного окладу за військовим званням не виплачувалась.
Згідно банківської виписки після 10.02.2023, тобто після звільнення, позивачу надійшли суми заробітної плати: 15.02.2023- 19 146,63 грн, 19.02.2023- 29 550,00 грн, 17.03.2023 -10543,33 грн.
Згідно картки особового рахунку військовослужбовця, позивачу нараховано та було виплачено за останній місяць служби 2023 року (а.с.116):
Оклад за військовим званням 428,57 грн;
Посадовий оклад 1510,71 грн
Надбавка а вислугу років 775,71 грн
премія в сумі 6224,14 грн;
надбавка за особливості проходження служби в сумі 1764,76грн.
Загальна сума до виплати 10 543,33 гривні.
Посилаючись на невиплату оскаржуваних сум: компенсації за невикористану щорічну основну відпустку; грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік; одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі чотирьох відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби; грошової компенсації вартості за неотримане речове майно позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відносини щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Вищевказаний Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із статтями 1,9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Щодо не нарахування і не виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період з 27.02.2022 року по 10.02.2023 року.
Як стверджує відповідач 2 компенсація невикористаної щорічної основної відпустку не входить до структури грошового забезпечення військовослужбовців, а тому не може вважатись грошовим забезпеченням у розумінні заробітної плати, а тому спір щодо нарахування і виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку військовослужбовцю не охоплюється застосованим в частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі- Закон №2011-ХІІ) крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Пунктом 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з'єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
У разі смерті військовослужбовця відрахування з його грошового забезпечення за використані дні відпустки не провадяться.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному році не надаються.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 за № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до п.п. 3, 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 ( в редакції, що діяла на момент звільнення) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Матеріалами справи встановлено, що позивач проходив службу з 26.02.2022 по 10.02.2023.
Відповідно до витягу з Наказу №43 від 10.02.2023 щорічна основна відпустка за 2022 та 2023 не використовувалася.
При цьому доказів виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 матеріали справи не містять.
Таким чином, саме у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм за останнім місцем служби виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, право на яку набув військовослужбовець під час військової служби незалежно від місця такої служби та періоду набуття права на відпустку.
Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №620/4218/18.
Враховуючи наведене, позовну вимогу щодо не нарахування та не виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період з 27.02.2022 року по 10.02.2023 року, слід задовольнити.
Щодо не нарахування і не виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік.
В наказі №43 від 10.02.2023 зазначено, що грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік не виплачувалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно ч. 3 ст. 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
У свою чергу, порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення на час виникнення спірних у цій справі правовідносин регламентовано розділом XXIII Порядку №260.
Так, пунктом 1 указаного розділу Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 розд. ХХІІІ Порядку №260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
За правилами абзацу 1 пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, підставою для виплати допомоги на оздоровлення є: або рапорт військовослужбовця, або подія вибуття військовослужбовця у щорічну основну відпустку повної тривалості (у другу частину основної щорічної відпустки), а умовою проведення означеного платежу є набуття військовослужбовцем права на щорічну основну відпустку.
Обов'язковою передумовою для виплати грошової допомоги для оздоровлення без вибуття у відпустку , в даному випадку позивач звільнявся зі служби, є подання військовослужбовцем письмового рапорту.
Відтак, судом встановлено, що позивачем не було подано рапорт, а відсутність письмового рапорту виключає наявність підстав для виплати військовослужбовцю грошової допомоги для оздоровлення.
У зв'язку з чим, суд вважає, що дана вимога позивача задоволенню не підлягає.
Щодо не нарахування і не виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі чотирьох відсотків місячного грошовою забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, а саме за період березень 2022 року - січень 2023 року.
Відповідно до пункту 4 розділу ХХХІІ наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», (в редакції пункту, чинного на момент виникнення спірних відносин), встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується допомога в порядку та розмірах визначеним Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460.
Так визначальною умовою для виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовця є прийняття рішення про демобілізацію, однак позивач був звільнений з військової служби на підставі підпункту «а» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі, а фактично рішення про демобілізацію в Україні оголошено не було, що свідчить про протиправність позовних вимог позивача в цій частині.
Щодо невидачі довідки про вартість речового майна, ненарахування та невиплатити позивачу компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що у матеріалах справи відсутня довідка про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу. Доказів стосовно звернення позивача до командування військової частини із рапортом про нарахування та виплату неотриманого речового майна, суду надано не було.
У відзиві на позов представник відповідача 2 вказує, що позивачу при звільненні не належало отримати будь-яких предметів речового майна у період мобілізації, у зв'язку з чим останній не має права на отримання грошової компенсації.
Згідно із ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання, а також, на день виключення зі списків особового складу військової частини, має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначаються Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 232 від 29.04.2016, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 767/28897 (далі - Інструкція № 232).
Відповідно до п. 17 розділу ІІІ Інструкції № 232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.
За приписами абз. 10 п. 29 розділу V Інструкції № 232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власність дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.
У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Таким чином, із аналізу наведених вище правових норм Інструкції № 232 слідує, що єдиною категорією військовослужбовців, яким речове майно, видане у особисте користування видається у власність, відповідно до абз. 3 п. 28 розділу ІІ Інструкції № 232, є військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, до яких позивач не належить. Інші категорії військовослужбовців отримують предмети речового майна у користування (носіння).
Отже, суд вважає, що у позивача, який мобілізований на період дії воєнного стану, відсутнє право на отримання довідки про перелік та вартість речового майна, яке підлягало до видачі та не отримане ним на час звільнення з військової служби та нарахування та виплату грошової компенсацію вартості за неотримане речове майно на час звільнення з військової служби.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо ненадання позивачу довідки про вартість речового майна, а також зобов'язання видати позивачу довідку про вартість речового майна та нарахувати позивачу компенсацію за неотримане речове майно, відтак, відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Сторони звертали увагу суду, що військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 . З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 3 Розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є штат військової частини, накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 8 Розділу 1 Порядку №260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Позивач перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є штат військової частини, накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення, матеріалами справи підтверджується, що позивач не перебував в штаті військової частини НОМЕР_2 та не перебував на інших видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 .
Таким чином, відповідно до Порядку №260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира, так як суд дійшов висновку, що позивачу при звільненні не було виплачено компенсацію за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, відповідно, суд вважає, що зобов'язати вчинити дії слід саме військову частину НОМЕР_1 .
Тобто зарахування на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 (відповідача 1) до військової частини НОМЕР_2 (відповідач 2), не змінює факту, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира, тобто за місцем служби.
Зокрема суд зазначає, що фінансове підпорядкування військових частин може змінюватися, що в подальшому може ускладнювати виконання рішення суду.
З огляду на викладене суд вважає, що зобов'язати вчинити дії слід саме ВЧ НОМЕР_1 , де і проходив військову службу позивач.
Щодо строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Суд зазначає, що станом на день звернення до суду позивач не отримував від відповідачів письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а отже позивачем не був пропущений тримісячний строк на звернення до суду, який встановлений ст. 233 КЗпП.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України). Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ відсутній), Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за період з 27.02.2022 по 10.02.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсацію за невикористані календарні дні основної відпустки за період з 27.02.2022 по 10.02.2023.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 31.07.2024.
Суддя О.В. Конишева