01 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/7993/24
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність правління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області щодо ненарахування та невиплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області з 19.11.2023 нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 17 липня 2018 року Конституційний Суду України прийняв рішення №6-р/2018, яким підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З огляду на зазначене позивач вважає, що з 17 липня 2018 року має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, віднесений до зони гарантованого добровільного відселення. Разом з тим, відповідач відмовив у нарахування та виплаті вказаної соціальної допомоги у зв'язку відсутністю в Державному бюджеті України коштів, передбачених на відповідні виплати. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII, протиправною, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Відповідач надіслав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши позовну заяву та з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, встановив наступне.
Відповідачем не заперечується, що позивач має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача. Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018, відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась позивачу щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачена статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд звертає увагу, що дана адміністративна справа є типовою щодо зразкової справа №240/4946/18 (номер провадження Пз/9901/56/18), а відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Згідно висновків Верховного Суду, викладених в рішенні від 21.01.2019 та постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18 (номер провадження Пз/9901/56/18), позивач, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 та статті 37 Закону України №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на нарахування та виплату з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( в редакції від 09.07.2007). При цьому, у зв'язку з набранням чинності Законом №1774-VІІІ, яким на даний час установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату. Після набрання чинності цим Законом положення статті 37 Закону №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.
Статтею 37 Закону №796-XII (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) встановлено: "Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати." Враховуючи викладене, суд вважає, що не нарахування та невиплата позивачу з 27.02.2023 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є протиправною бездіяльністю відповідача. Разом з тим, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Зазначене свідчить, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 256, 382 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Івана Франка, 5, м. Коростень, Житомирська область, 11501; код ЄДРПОУ 03192690) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити ді - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області з 18.11.2023 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович