про відмову у призначенні судового засідання
01 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/9196/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) про визнання протиправними дії щодо обмеження максимальним розміром та зобов'язання здійснити з 01 березня 2024 року перерахунок пенсії з урахуванням індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова №118), від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»» (далі - Постанова №168), від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №168) без обмеження максимальним розміром.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.
До позовної заяви позивач долучив клопотання, у якому просить розгляд справи проводити з повідомленням учасників справи.
Розглянувши заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, суд зауважує на таке.
За приписами частини 9 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Таким чином, указане питання вирішується судом у будь-якому випадку з огляду на вимоги статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України щодо форм судочинства.
З урахуванням критеріїв визначених частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а також того, що справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), суд ухвалою від 03 червня 2024 року відкрив провадження у справі та вирішив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Позивачем жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами необхідність призначення у справі судового засідання, не зазначено встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany» («Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Varela Assalino v. Portugal» («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відповідь на відзив.
Ураховуючи предмет розгляду, характер спірних правовідносин та правові позиції сторін, суд приходить до висновку про відсутність необхідності розглядати справу з викликом сторін. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін не позбавляє можливості участі у справі, жодним чином не створює будь-яких процесуальних чи практичних перешкод особі в доступі до правосуддя.
На підставі наведеного, керуючись статтями 248, 256, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом сторін відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Окис