Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 липня 2024 року Справа№200/3614/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010); Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 пд., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення від 07.05.2024 № 056650004279, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Позивач просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.05.2024 року № 056650004279 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 29.04.2024 року; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 29.04.2024 року.
Позов мотивовано тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 - 2023 роки.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 056650004279 від 07.05.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки їй вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до Закону України № 1058-IV та статті 13 Закону України № 1788-ХІІ.
Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, а тому його права підлягають захисту в судовому порядку, внаслідок чого нею було подано цей позов до суду.
24 червня 2024 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надав суду відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, вказавши, що згідно з частиною 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. При цьому, розміри пенсії визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.04.2020 року
Частиною 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія призначається довічно або на період протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Виняток із зазначеної вище норми встановлено лише для осіб, які отримують пенсію по інвалідності.
Враховуючи вищезазначене, Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 056650004279 від 07.05.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач з 15.04.2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку за списком № 2.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області також надав суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якій просив відмовити їй у задоволені позовних вимог, мотивуючи це наступним.
Відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, заява ОСОБА_1 було опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, та саме цим органом ПФУ було прийнято рішення від 07.05.2024 року № 056650004279 про відмову в переведенні на інший вид пенсії, що стало підставою звернення з цим позовом до суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Крім того, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було зазначено, що ОСОБА_1 вже є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 і за документами пенсійної справи не має права на інший вид пенсії.
Відповідач зазначив, що відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2024 рік (попередні 3 роки 2023-2021), пенсію ОСОБА_1 обчислено відповідно до вимог чинного законодавства.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Знаходиться на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як пенсіонер та отримує пенсію з 15 квітня 2020 року за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
29 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії «перехід на інший вид пенсії», а саме на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
За принципом екстериторіальності, вказану заяву було розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 056650004279 від 07.05.2024 року, ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю підстав для такого перерахунку.
Вважаючи такі дії Пенсійного фонду такими, що порушили її законні права, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
01.01.2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який врегулював принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з пунктом 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Згідно з пунктом б) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (461-2016-п), затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 11.10.2017 року, абзац другий пункту 16 викладено в такій редакції: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
Цим же Законом доповнено Закон № 1058-ІV розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», який включає статтю 114 «Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників».
Статтею 40 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Так, за приписами частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частина третя статті 45 Закону № 1058-ІV регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, визначаючи, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі № 639/2751/17, у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 року у справі № 528/196/17.
У випадку призначення особі пенсії за Законом, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Подібний правовий підхід викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Суд бере до уваги, що позивачу з 15 квітня 2020 року було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-IV.
При цьому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивачу призначено до внесення змін до Закону № 1058-IV згідно із Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року, відповідно до якого доповнено Закон № 1058-ІV, зокрема, статтею 114 «Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників», якою врегульовано питання порядок та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Після призначення пенсії на пільгових умовах вона продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До звернення із заявою від 29.04.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 - ІV позивач не користувався жодним з видів пенсії, передбачених Законом № 1058-IV.
Тож звертаючись до відповідача із заявою від 21.02.2024 року про призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої зарплати (доходу) в Україні за три останні календарні роки, що передують року звернення позивача із заявою про призначення пенсії, позивач вперше використав своє право на призначення пенсії згідно з даним законом.
У цьому разі при призначенні пенсії вперше за Законом № 1058-IV для розрахунку пенсії має враховуватися показник середньої заробітної плати за три останні календарні роки, що передують року призначення пенсії вперше за цим Законом.
Тому в цьому випадку відповідач мав призначити позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, оскільки показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення вперше пенсії за Законом № 1058-IV.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії (відповідно до ст. 9 Закону), призначеної саме за Законом № 1058-IV, на інший.
Таким чином показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, а саме - таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом № 1058-IV.
Водночас положення частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV щодо переведення з пенсії, призначеної за іншим законом, зокрема за Законом № 1788-ХІІ, на пенсію за Законом № 1058-IV, не можуть застосовуватися при призначенні пенсії за віком вперше відповідно до Закону № 1058-IV.
Отже, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії вперше з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, відповідач помилково ототожнює поняття «переведення на інший вид пенсії» та «призначення пенсії».
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії, згідно із Законом № 1058-IV, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, тобто враховуючи показник середньої заробітної плати, який має враховуватися за три останні календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 року у справі № 336/7438/16-а, від 23.10.2020 року у справі № 528/196/17, від 13.02.2019 року у справі 334/917/17, які враховуються судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Суд відхиляє доводи відповідача, щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2014 та 2016 роки, оскільки це здійснено на виконання вимог пункту 4.3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, до досягнення позивачем пенсійного віку.
Суд також критично оцінює посилання відповідача у відзиві на постанову Верховного Суду від 27.06.2023 року № 500/4392/22. Суд зазначає, що спір у справі № 500/4392/22 стосувався показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, який має застосовуватись при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тоді як у цій справі спір виник стосовно показника середньої заробітної плати, який має застосовуватись при переведенні позивача з пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, правові висновки у постанові Верховного Суду від 27.06.2023 року № 500/4392/22 не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 056650004279 від 07 травня 2024 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 29.04.2024 року, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено у даному рішення позивач знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 (далі-Порядок), з 01.04.2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій.
Відповідно до п. 4.8 Порядку заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тобто, після реєстрації звернення (заяви) ОСОБА_1 , воно було розглянуто головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Отже, оскільки за принципом екстериторіальності саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області було покладене повноваження щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, то саме цей пенсійний орган повинен розглядати заяву позивача й після вступу судового рішення в законну силу у даному спорі.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі частини 1 статті 90 цього Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується квитанцією № 5124-5555-0100-5778 від 29.05.2024 року.
Отже, враховуючи те, що саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області були порушені права ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність стягнення с Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
На підставі викладеного Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010); Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 пд., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення від 07.05.2024 № 056650004279, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 пд., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) від 07.05.2024 року № 056650004279 щодо відмови ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 29.04.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 пд., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 29.04.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривні 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко