31 липня 2024 року
м.Черкаси
Справа № 712/7235/17
Провадження № 22-ц/821/1107/24
категорія: 310040000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л.І.,
суддів: Карпенко О.В., Новікова О.М.,
секретаря - Любченко Т.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей Черкаської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Максимчука Сергія Павловича на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, -
08 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом.
Подана позовна заява мотивована тим, що 07 червня 2013 року вона зареєструвала шлюб з Карiмом Самiром Мохамедом Бакрi, громадянином Єгипту. Шлюб розірваний за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2016 року. Після розірвання шлюбу змінила прізвище ОСОБА_3 на своє дівоче прізвище -ОСОБА_4 .
Вказує, що сторони мають спільного сина, який у свiдоцтвi про народження був зареєстрований як ОСОБА_5 Карiм Самiр ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28 лютого 2017 року надано дозвіл на зміну прізвища малолітньому ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , на прізвище матері - ОСОБА_4 .
Зазначає, що з моменту народження син проживає з нею, перебуває на повному її утриманні, зареєстрований в належній їй квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Батько дитини участі в житті дитини не приймає, матеріально не допомагає, з дитиною не спілкується.
На протязі останнього року відповідач неодноразово погрожував викрасти сина з України та вивезти до Єгипту, бо цього вимагають мусульманськi закони.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2016 року місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 (на даний час ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено разом з матір'ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказує, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не приділяє дитині жодної уваги, не приймає участі в її вихованні, не піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток, не надає коштів на утримання та оздоровлення. Він повністю припинив спілкування з сином та не виявляє жодної зацікавленості його життям.
Згідно висновку виконавчого комітету Черкаської міської ради від 05 квітня 2017 року Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наведеного, позивач просила суд позбавити відповідача батьківських прав та стягнути з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої дитини: сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 729 від 17 червня 2014 року по Соснівському районному у місті Черкаси відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області).
Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 червня 2017 року та до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 640 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо своєї неповнолітньої дитини, нею не займаються, не виховує, не створює нормальні умови для її утримання, не цікавиться її життям та здоров'ям, тому суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2024 року заяву ОСОБА_11 про перегляд заочного рішення від 25 липня 2017 року залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Максимчук С.П., вважаючи рішення суду прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки викладені у рішенні суду такими, що не відповідають обставинам справи, просив суд скасувати заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, копію позовної заяви не отримував та був позбавлений можливості скористатися наданим йому цивільним процесуальним правом надати свої заперечення та докази, які мають істотне значення для справи.
Крім того, суду було відомо про перебування відповідача за межами території України, проте він не звертався із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу Арабської Республіки Єгипет, про вручення відповідачу виклику до суду та позовної заяви, що свідчить про те, що відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.
Крім того, на думку скаржника, оскаржуване рішення прийняте виключно на підставі доказів наданих стороною позивача, суд завчасно та безпідставно позбавив відповідача батьківських прав, що суперечить принципу найкращих інтересів дитини.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, згідно яких позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, вказує, що під час розгляду справи, суд не встановив, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно малолітнього сина, та безпідставно погодився з доводами позивача та висновком виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.05.2017, які вважали доцільним позбавити відповідача батьківських прав за відсутності будь-яких належних доказів винної поведінки батька дитини у вигляді злісного нехтування своїми батьківськими обов'язками щодо дитини.
Оскаржуване рішення суду не містить посилань на встановлені судом обставини, які вказували б на наявність підстав для застосування стосовно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету з огляду на зміст ч. 6 ст. 19 СК України має лише рекомендаційний характер, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є батьками неповнолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2016 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28 лютого 2017 року надано дозвіл на зміну прізвища малолітньому ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , на прізвище матері - ОСОБА_4 .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2016 року місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 (на даний час ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено разом з матір'ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до висновку виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04 травня 2017 року виконавчий комітет Черкаської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно його малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Предметом даного спору є позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів з відповідача, який є громадянином Арабської Республіки Єгипет та проживає на території Єгипту, а позивачка, разом з неповнолітнім сином, який народжений в Україні, проживає на території України.
При розгляді справи за участю іноземного елемента, суду належить з'ясувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між Україною та Арабською Республікою Єгипет немає міжнародного договору у сфері правової допомоги у сімейних справах, а відповідач є громадянином іншої держави, процесуальні питання, пов'язані з вирішення даного спору, регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право».
Щодо вимоги про позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Права та обов'язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених ст. ст. 67, 671, 674 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися (ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Чинним цивільним процесуальним законодавством України передбачено, що спір щодо позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини підсудний суду за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання або перебування відповідача (правила загальної підсудності, ст. 27 ЦПК України) та не передбачає альтернативної підсудності щодо можливості розгляду вказаної справи за зареєстрованим місцем проживання позивача.
З урахуванням Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», оскільки відповідач є громадянином іншої держави, процесуальні питання, пов'язані з вирішенням даного спору, регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1, ст. ст. 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Таким чином, суди, вирішуючи питання про належність справи до їх компетенції, зобов'язані з'ясувати, в судах якої країни відповідно до міжнародних зобов'язань України підлягає розгляду справа з міжнародним елементом. Лише у разі, якщо спір підлягає вирішенню в судах України, підсудність справи визначається за правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Згідно із ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
При цьому, ані вказана норма Закону України «Про міжнародне приватне право», ані інші законодавчі акти не передбачають, що національні суди можуть приймати до свого провадження і розглядати справи про позбавлення батьківських прав, відповідачем за яким є громадянин іншої держави, який не має місця проживання або місцезнаходження в Україні.
Підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом, якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні (пункт 2 частини першої статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Із матеріалів справи вбачається, що спір в частині позбавлення батьківських прав стосується, правовідносин між дитиною та батьками, водночас, одна із сторін (батько) проживає за межами України, що виключає безумовну підсудність цього спору судам України за правилами статей 75, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки на момент відкриття провадження у справі відповідач вже постійно не проживав на території України та не був її громадянином, а завжди був громадянином іншої держави Арабської Республіки Єгипет, тому позов про позбавлення батьківських прав слід пред'явити у відповідний суд за місцем проживання відповідача, саме в Арабській Республіці Єгипет.
Таким чином вищевикладене, свідчить про те, що вимога про позбавлення батьківських прав повинна бути пред'явлена до компетентного суду Арабської Республіки Єгипет і розгляду українським судом не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження закривається з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
За таких обставин суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_12 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 та частин першої статті 377 ЦПК України, оскільки зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України.
Щодо вирішення судом першої інстанції вимоги про стягнення аліментів із
відповідача на утримання сина, то колегія суддів загалом, аналізуючи її як самостійну вимогу, погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки передбачений статтею 180 СК України обов'язок батьків утримувати свою дитини є безумовним, а відповідач як на момент подання позову, так і на час ухвалення рішення судом першої інстанції проживав окремо від сина та, вочевидь, дитина не перебувала на його утриманні та в частині визначення розміру аліментів в апеляційній скарзі не оскаржує, тому розмір аліментів апеляційною інстанцією не переглядається.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, копію позовної заяви не отримував та був позбавлений можливості скористатися наданим йому цивільним процесуальним правом надати свої заперечення та докази, які мають істотне значення для справи.
Крім того, суду було відомо про перебування відповідача за межами території України, проте він не звертався із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу Арабської Республіки Єгипет, про вручення відповідачу виклику до суду та позовної заяви, що свідчить про те, що відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.
Перевіривши наведені доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія судів виходить із наступного.
Розділом ХІ ЦПК України визначено порядок провадження у справах за участю іноземних осіб.
Відповідно до ст. 496 ЦПК України, іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичним особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 498 ЦПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Згідно ст. 499 ЦПК України, зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цієї статті.
У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються: 1) назва суду, що розглядає справу; 2) за наявності міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення; 3) найменування справи, що розглядається; 4) прізвище, ім'я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення; 5) процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії; 6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити; 7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.
Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.
У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно інформації про реєстрацію місця проживання ДМС України в Черкаській області щодо ОСОБА_2 , яка надійшла на адресу суду 19.06.2017, останній станом на 15.06.2017 зареєстрованим/знятим з реєстрації в м. Черкаси та області не значиться.
Копію ухвали про відкриття провадження від 09 червня 2017 року та копію позовної заяви відповідачу направлено для відому не було.
Про розгляд справи, який призначений на 25.07.2017 на 09:30 год, було повідомлено відповідача в газеті «Урядовий Кур'єр».
Водночас, при зверненні із позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, позивачем було вказано, що відповідач останні пів року живе в Єгипті, що зафіксовано в рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.12.2016.
Із наведено сліду, що при зверненні до суду із позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, позивачу було відомо місце проживання (перебування) відповідача у Арабській республіці Єгипет.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли свої підтвердження в тій частині, що судом в порушення норм процесуального права не було надіслано судові документи за адресою відповідача, відповідне доручення компетентного органу іноземної держави не направив, чим порушив принцип рівності та змагальності сторін у судовому процесі на вчинення відповідачем процесуальних дій, в тому числі надання відзиву з доказами на підтвердження відзиву.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справа (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Одним із обґрунтувань апеляційної скарги є розгляд справи у відсутності відповідача у справі та неотримання ним позовної заяви.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу в частині стягнення аліментів задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення аліментів та в цій частині постановити нове рішення про задоволення позову, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 червня 2017 року та до повноліття дитини.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Максимчука Сергія Павловича задовольнити частково.
Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої дитини : сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 729 від 17 червня 2014 року по Соснівському районному у місті Черкаси відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області) скасувати, провадження у цій частині закрити.
Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2017 року в частині стягнення аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 червня 2017 року та до повноліття дитини.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 01 серпня 2024 року.
Головуючий Л.І. Василенко
Судді: О.В. Карпенко
О.М. Новіков