Справа № 619/5367/23 Головуючий суддя І інстанції Калиновська Л. В.
Провадження № 22-ц/818/2061/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про стягнення аліментів
26 липня 2024 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2024 року, по цивільній справі № 619/5367/23, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 05.11.2011. До шлюбу позивач мала двох неповнолітніх дітей від першого шлюбу- ОСОБА_3 , 1997 р.н. та ОСОБА_4 , 2006 р.н. Перший свій шлюб позивач розірвала у 2010 р. Відповідач має дитину від першого шлюбу - ОСОБА_5 , 2010 р.н. Свій перший шлюб відповідач розірвав у 2011 році. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_6 . Після народження дитини, стан її здоров'я дуже погіршився.
Зазначала, що їй було дуже важко після операції доглядати за немовлям та ще двома дітьми, та через деякий час вона зрозуміла, що при таких обставинах, їй ніяк повернутися до праці. Допомоги від відповідача не було, його матір також не допомагала, а мати позивача інвалід першої групи та взагалі не має можливості допомогти. Позивач в той час працювала старшим слідчим. Перед нею стало питання залишати роботу та оформляти пенсію. Доки позивач працювала, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, всі свої зароблені гроші позивач приносила додому. Чоловік завжди знав, яка в позивача зарплата, вони вели спільне господарство. Після того як позивач оформила пенсію, з 2015 року, грошей стало набагато менше. Чоловік перестав приймати участь у виховуванні дітей, самоусунувся від проблем, які стосувалися школи, садочка, благоустрою будинку, двора, побутових проблем. Позивач намагалася жити на свою пенсію, а це 4000 грн. та незначні гроші, який видавав чоловік. Нова посада відповідача відкрила для нього нові можливості. Він став пізно приходити з роботи, іноді міг не прийти зовсім, казав багато роботи. Його досвід позволив йому розвиватися й далі, та він став прагнути на ще подальше підвищення. Проте допомоги від нього так и не було, почались суперечки. Позивач, коли почалася війна взяла відповідальність на забезпечення дітей всім необхідним, та налагоджувала гуманітарні харчі для своєї родини та для мешканців Дергачів, які не повиїжджали. Возила готові гарячі обіди та харчові пакети. Чоловік наполягав щодо виїзду в безпечне місто, но позивач відмовилась.
Вказала, що відповідач отримує близько 100 000 грн. зарплатні, проте грошей він до дому не приносив. Відповідач викрав з дому свідоцтво про шлюб та подав заяву на розірвання шлюбу. Причини розлучення позивачу не відомі. Ще деякий час сторони жили як і раніше, позивач гадала, що це якась помилка, а потім через деякий час чоловік сказав, що знімає квартиру в районі ботанічного саду, та буде жити там. Вказане дуже сильно вплинуло на здоров'я позивача, в неї стався гіпертонічний криз. Діти ростуть та потрібні нові речі. Вважає доцільним та правильним нарахувати аліменти, за той період коли її життя зупинилось, тобто з 2015 року.
Вказала, що ОСОБА_2 працює на постійній роботі та в змозі виплачувати щомісячні аліменти на дитину, а з урахуванням, що жодного місяця за все наше з ним життя не приносив зарплатню, то й нараховані аліменти за минулий період сплатити зможе. Зараз боржник виплачує щомісячно 10 000 грн., а останні місяці 15000 грн. на дитину, але позивач зазначає, що цього недостатньо. Окрім того, вказує, що треба ремонтувати техніку, машину та дах. Позивач подала заяву на стягнення аліментів та отримала наказ про задоволення.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 заробітку (доходу), за минулі роки, починаючи з 01.03.2015 року до 10.07.2023.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Вказала, що суд першої інстанції не прийняв той факт, що її родина має борги за минулі роки за сплату комунальних послуг, суд не прийняв за доказ, що ділянка біля дому знаходиться в аварійному стані, та зовсім не прилаштована для відпочинку дитині (а дитині вже 10 років), суд не прийняв до уваги факт зламаного обладнання для обігріву будинку та це на початку зими. Ще купу наданих доказів суд першої інстанції не прийняв за докази. А ці докази дуже красномовно підтверджують, що відповідач не місяць, ні рік, а багато років навмисно ухилявся від своїх обов*язків чоловіка та батька з ціллю подальшого самозбагачення. Тобто надані докази та бездії відповідача вказує на ухилення. Щодо заходів, які вона мала вживати для того, щоб відповідач відповідно ставився до своїх обов*язків. повідомляє, що звісно, постійно просила то відремонтувати та сплатити щось не письмого, а казала відповідачеві особисто, бо жили разом, спали в одному ліжку, декілька разів просила в переписці в месенджерах, просила його матір вплинути на нього. Але її заходи ніяк не сприяли змінити плани відповідача та він продовжував ухилятися, про що свідчать докази. Звертає увагу, що суддя першої інстанції приховала факт того, що відповідач був присутній на засіданні. Він хоча був проти позовних вимог, але повністю підтвердив доведені нею докази, та не пояснив суду, що він за 10 років зробив для дитини та для її розвитку.
Відзив на скаргу не надійшов.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду- залишити без змін.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за попередній період з 01.03.2015 року до 10.07.2023, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не підтверджено належними доказами отримання відповідачем вимоги про сплату аліментів у зазначений позивачем період, тому відмовив за недоведеністю.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30.01.2023 (н.с.535/2183/22 н.п.2/535/496/23) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до свідоцтва про зміну прізвища серія НОМЕР_1 ОСОБА_8 змінила ім'я 24.08.2023, про що складено відповідний актовий запис №07, прізвище власне ім'я, по батькові після державної реєстрації зміни імені - ОСОБА_1 .
Сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають доньку, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно до судового наказу Дергачівського районного суду Харківської області від 14.07.2023, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.07.2023 і до досягнення дитиною повноліття; стягнуто судові витрати в розмірі 268,40 грн.
Статтею 180 СК України передбачено, щобатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також положеннями ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Так, статтею 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просила суд стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини на її користь на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 заробітку (доходу), за минулі роки, починаючи з 01.03.2015 року до 10.07.2023.
Згідно до ч.2 ст. 191 СК України, визначено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Ухилення від сплати аліментів це винна протиправна поведінка, тобто свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.
Саме такі висновки містяться у постановах Верховного суду від 19.12.2019 у справі №635/6268/18; від 27.01.2020 у справі №672/198/19; від 29.01.2020 у справі №756/14483/18.
Постановою Верховного Суду від 18.05.2020 року (справа №215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем зазначено, що з моменту припинення між сторонами шлюбних відносин відповідач сплачує кожного місяця на утримання дитини 10 000 грн., та з моменту винесення судом судового наказу про стягнення аліментів відповідач збільшив суму аліментів та на даний час сплачує 15 000 грн.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладання договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність вжиття саме позивачем заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останньою від їх сплати.
За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Положеннями статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів про те, що позивач зверталася до відповідача з вимогою надавати кошти на утримання дитини, а відповідач ухилявся від сплати аліментів у зазначений нею період з 01.03.2015 по 10.07.2023, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які доводами скарги не спростовані, про відсутність законність підстав для задоволення позовних вимог. ОСОБА_1 визнала, що відповідачем, ОСОБА_2 , в добровільному порядку до винесення судового наказу Дергачівським районним судом Харківської області від 14.07.2023, сплачувались кошти на утримання дитини у розмірі 10000 грн. щомісяця.
Встановивши, що ОСОБА_1 , не надала належних і допустимих доказів, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, а останній ухилявся від їх сплати та виконання свого обов'язку з утримання дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення аліментів за минулі роки.
Доводи позову та скарги про те, що відповідач не здійснював належного утримання будинку та прибудинкової території знаходяться поза межами предмета цього спору і тому колегія суддів відповідно до ст. 367 ЦПК України їх не бере до уваги.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення аліментів за минулий час.
Судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 26 липня 2024 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді Ю.М.Мальований.
О.В. Маміна.