Рівненський апеляційний суд
31 липня 2024 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Романчук Ольги Миколаївни на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 22 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 22 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Романчук О.М. оскаржила її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.
Стверджує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, а тому його необґрунтовано притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, заперечує наявність у нього відповідних ознак та факт керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Стверджує, що наявний у матеріалах справи відеозапис не являється безперервним, а тому об'єктивно не відображає події, які мали місце. Крім того, відеозапис не може вважатися допустимим доказом, оскільки матеріали справи не містять відомостей про технічний пристрій, яким здійснювалася відеофіксація. Також вважає, що працівниками поліції порушено порядок огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 не було вручено копії відповідних адміністративних матеріалів, не роз'яснювалися права, зокрема, право на правову
Справа №570/6282/23 Суддя в суді І інстанції - Сидоренко С.М.
Провадження № 33/4815/520/24 Суддя в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
допомогу, не надавалася для ознайомлення технічна документація до приладу, яким поліцейський пропонував пройти огляд.
Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання захисника ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, з метою допущення останнього до правосуддя, апеляційний суд приходить до висновку про його задоволення.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №618344 від 18 листопада 2023 року вбачається, що 18 листопада 2023 року о 02 год. 15 хв., на 332 км а/д М06 Київ-Чоп, поблизу смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем Volkswagen Passat, р.н. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest №7510 та проведення такого огляду в медичному закладі - відмовився.
ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з цим, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Так, згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі по тексту - Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 розділу І Інструкції).
За змістом ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.8 розділу ІІ Інструкції №1452/735 направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння наведено у додатку №1 до цієї Інструкції.
Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а й шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я.
У направленні, форма якого визначена у додатку №1 до Інструкції, має бути зазначений конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, точний час видачі направлення та інше.
З наведеного слідує, що огляд на стан сп'яніння у медичному закладі є невід'ємною складовою освідування водія і поліцейський зобов'язаний запропонувати йому пройти такий медичний огляд шляхом вручення письмового направлення, а в разі незгоди - зафіксувати відмову.
При цьому, здійснення відеофіксації розмови із водієм, не звільняє працівника поліції від обов'язку належного оформлення адміністративних матеріалів, зокрема, документальної фіксації відмови водія від огляду в медичному закладі.
Разом з цим, ні акт огляду ОСОБА_1 на місці зупинки, ні його направлення на огляд до медичного закладу, які йому не вручалися, не містять відомостей про його відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Навпаки, у вказаних документах зазначено, що огляд ОСОБА_1 не проводився і в заклад охорони здоров"я він не доставлявся. Про його відмову від огляду не зазначалося (а.с. 2,3).
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
У матеріалах справи відсутня задокументована або збережена на матеріальних носіях чи відображена в електронному вигляді будь-яка інформація про наявність підстав для зупинки транспортного засобу.
Наявний у справі відеозапис з нагрудної камери працівника поліції розпочинається з розмови поліцейського із водієм. При цьому, обставини руху автомобіля та порушення водієм ПДР, які б слугували причиною його зупинки, на відеозаписі не зафіксовано.
Тобто, зупинка автомобіля ОСОБА_1 була незаконною, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б підтверджували наявність підстав, передбачених ст. 35 Закону № 580-VIII.
При цьому, вказаний відеозапис не є безперервним, а ОСОБА_1 не було попереджено про здійснення відеофіксації, що є істотним порушенням його прав. Відсутні в протоколі й дані (назва, модель, серія і номер) технічного приладу відеофіксації.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що огляд ОСОБА_1 було проведено з порушенням встановленого законом порядку, а тому, у відповідності до ч. 5 ст. 266 КУпАП, такий огляд є недійсним.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення - це лише форма викладу адміністративного звинувачення, де може бути лише перелік обвинувачення правопорушника, однак, він, сам по собі, не є доказом вини останнього.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Романчук Ольги Миколаївни про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Романчук Ользі Миколаївні строк апеляційного оскарження постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 22 травня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Романчук Ольги Миколаївни задовольнити.
Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 22 травня 2024 року скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.