Справа № 532/1774/22 Номер провадження 22-ц/814/2086/24Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І.І. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
01 серпня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Дряниці Ю.В.,
суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,
секретаря Чемерис А.К.
за участі адвоката Скрима В.А., адвоката Галушко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Скрима Валерії Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин,-
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , з якою позивач проживала протягом останні 10 років перед її смертю. Померлій належала на праві власності квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Звернувшись до приватного нотаріуса з метою прийняття спадщини, отримала відмову у здійсненні відповідної нотаріальної дії, з огляду на відсутність документального підтвердження родинних відносин та оригіналів документів, що посвідчують право власності на спадкове майно. У зв'язку з вищенаведеним позивачка прохала встановити факт її проживання зі спадкодавцем однією сім'єю протягом не менше 5 років до моменту відкриття спадщини, а також визнати за нею право власності на майно в порядку спадкування за законом.
У квітні 2023 року до до суду надійшла позовна заява адвоката Галушка С.С. в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин. Зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка доводиться ОСОБА_2 рідною тіткою. Звернувшись до приватного нотаріуса з метою прийняття спадщини, отримала відмову у здійсненні відповідної нотаріальної дії, з огляду на відсутність документального підтвердження родинних відносин. У зв'язку з вищенаведеним позивач просив суд встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_2 є рідною племінницею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною племінницею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 19 900 гривень.
Рішення оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким задовольнити позов. Вважає доведеною обставиною факт її проживання зі спадкодавцем однією сім'єю протягом не менше 5 років до моменту відкриття спадщини.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 заповіту не залишила.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно - квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 листопада 2021 року, свідоцтвом про право власності на квартиру від 24 грудня 1992 року № 12.
Заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 подали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у встановленому законом порядку звернулися із заявами про прийняття спадщини, що підтверджується копією спадкової справи № 16/2022.
Постановою приватного нотаріуса Чернявського Ю.В. від 06 липня 2022 року № 231/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю допустимих для перевірки в нотаріальному порядку доказів родинних відносин.
Постановою приватного нотаріуса Чернявського Ю.В. від 18 квітня 2023 року № 135/02-31 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки існує спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_2 не було надано оригінали свідоцтва про народження та свідоцтва про одруження спадкодавця, тим самим вона не підтвердила наявність родинних відносин зі спадкодавцем та відповідно права на спадкування за законом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено, що на момент відкриття спадщини, вона та спадкодавець проживали однією сім'єю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.
Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Таким чином, у зазначеній справі підлягали встановленню, як факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, так і тривалість такого проживання - щонайменше п'ять років.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків.
Матеріалами справи встановлено, що на момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала одна, про що свідчить видана ОСОБА_2 довідка виконавчого комітету Кобеляцької міської ради № 1193 від 15 червня 2022 року.
На підтвердження фактичного проживання із ОСОБА_3 ОСОБА_1 надала суду довідку Кобеляцької міської ради № 1188 про її фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату видачі довідки - 15 червня 2022 року.
Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому довідка про фактичне проживання позивача у помешканні, що належало померлій через півроку після її смерті не несе жодного доказового значення по суті заявлених позовних вимог.
Що стосується акту від 18 жовтня 2022 року про підтвердження фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 2016 року по березень 2022 року, колегія суддів погоджуються з висновком місцевого суду, що вказаний доказ не є належним, допустимим та достовірними, у розумінні ст.ст. 77-78 ЦПК України, оскільки відповідність викладеної у ній інформації спростована особою, яка її посвідчила. Так, акт від 18 жовтня 2022 року посвідчений депутатом Кобеляцької міської ради ОСОБА_4 , який повідомив, що не виїжджав на місце складення акту, та участі у складенні даного документу не приймав.
При цьому твердження апелянта, що зазначений документ посвідчений також іншими особами - не заслуговують на увагу, оскільки анкетні дані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх погодження вказаної інформації - не підтверджені підписами названих осіб.
Також варто зауважити, що гр. ОСОБА_5 давала пояснення у суді та вказала, що ОСОБА_1 почала проживати з ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7 , тобто з 28 липня 2020 року, що суперечить інформації зазначеній у акті, та, крім того спростовує заявлений позивачем факт проживання з померлою протягом 5 років.
Доводи апеляційної скарги про те, що обставини, на які позивач посилалась як на підставу своїх вимог, підтверджуються доказами понесення нею витрат, пов'язаних із похованням ОСОБА_3 , є аналогічними аргументам позовної заяви, які належним чином були перевірені судом першої інстанції та ним обґрунтовано відхилені з тих підстав, що вказані документи видані після смерті ОСОБА_3 та не є доказами, що підтверджують факт проживання однією сім'єю з останньою протягом п'яти років до дня відкриття спадщини.
Отже, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які свідчать про проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю щонайменше п'ять років, що давало б підстави для визнання позивача спадкоємцем четвертої черги після її смерті.
На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між нею та ОСОБА_3 протягом останніх п'яти років до часу відкриття спадщини склалися відносини, що притаманні сім'ї, не доведено наявності усіх наведених вище фактів у їх сукупності, а отже відсутні передбачені статтею 1264 ЦК України підстави для визнання позивача спадкоємцем останньої четвертої черги.
Також, судом дано належну оцінку показам свідків, допитаних під час розгляду справи, які, згідно аргументовано викладених в оскаржуваних рішеннях висновків судів, не містять інформації про предмет доказування і не стосуються спільного проживання позивача з померлою, а стверджували про відвідування позивачем спадкодавця.
Обставини щодо надання допомоги та піклування позивачем про ОСОБА_3 не підтверджує факт наявності між ними відносин, притаманних сім'ї.
Також безпідставними є доводи скаржника, щодо недоведеності факту наявності між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 родинного зв'язку, як тітки і племінниці відповідно.
Судом першої інстанції факт родинних відносин встановлений на підставі наявних в матеріалах справах доказів, зокрема, свідоцтва про народження батька позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , свідоцтва про народження ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ), та її свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження померлої ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ), та її свідоцтва про шлюб.
Таким чином, доводи скаржника, що вказаний факт був встановлений лише на підставі вибіркової оцінки показів свідків - спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Скрима Валерії Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця
Судді Л. І. Пилипчук
О. В. Чумак