Справа № 203/3676/23 Номер провадження 22-ц/814/1560/24Головуючий у 1-й інстанції Просіна Я.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
23 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Дорош А.І., Карпушина Г.Л.
імена (найменування) сторін:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" Ніколаєнко Олени Миколаївни
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 грудня 2023 року
по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У липні 2023 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 19.09.2019 року в сумі 44002,36 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 19.09.2019 року. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов користування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 36 000, 00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позовної заяви.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, тому зобов'язання за вказаним договором не виконала. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 14.02.2023 року має заборгованість у загальній сумі 44002,36 грн., яка складається з наступного: 35314,94 грн. заборгованість тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 8687,42 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, 0,00 грн. нарахована пеня, 0,00 грн. нараховано комісії.
ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 грудня 2023 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 19.09.2019 року, яка складається з заборгованості за тілом кредита у розмірі 35314 грн. 94 коп. станом на 14.02.2023 року та 2154 грн. 10 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, тому наявні правові підстави для стягнення тіла кредиту.
В свою чергу, місцевий суд вказав, що з наданих суду матеріалів не вбачається, що сторони під час укладення кредитного договору обумовили всі його істотні умови, зокрема відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, тому в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням в частині відмовлених позовних вимог, його в апеляційному порядку оскаржив представник АТ КБ «ПриватБанк», просив скасувати його в даній частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил, в якій зазначено процентну ставку в межах та поза межами пільгового періоду. Тобто відповідач при укладенні кредитного договору була належним чином повідомлена про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні процентів, тому в іншій частині рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду в оскаржуваній частині не відповідає вказаним вимогам.
Відмовляючи в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність узгодження між сторонами відсоткової ставки за користування кредитом, а тому відсутність підстав для їх стягнення.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Цього ж дня, ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, в якій визначені основні умови користування, зокрема визначено, що процентна ставка становить 43,2 % річних, а процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобовязань щодо повернення кредиту - 86,4 % річних - для карт Універсальна. У цій заяві також викладені Умови та правила надання банківських послуг та тарифи (а.с. 25-32).
Відповідно до наданої позивачем довідки ОСОБА_1 на підставі договору № б/н було видано 19.09.2019 кредитну картку НОМЕР_1 з терміном дії по 07/23, тип картка «Універсальна» (а.с. 22).
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування даної кредитної картки, вбчається, що ОСОБА_1 19.09.2019 було встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 500 грн. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 36000 грн. (а.с. 21).
З розрахунку заборгованості за договором б/н від 19 вересня 2019 року вбачається, що станом на 14 лютого 2023 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 44002,36 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 35314,94 грн., та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8687,42 грн. (а.с. 11-15).
На підтвердження суми заборгованості надано виписку за договором б/н, укладеним з ОСОБА_1 , за період з 19 вересня 2019 року по 17 лютого 2023 року (а.с. 16-20).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Однак колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
За правилами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.
На підтвердження обізнаності ОСОБА_1 щодо умов кредитування позивач надав суду заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана позичальником ОСОБА_1 .
Пунктом 1.2 заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг передбачено основні умови кредитування, зокрема, тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія, розмір кредитного ліміту, який не перевищує 50000 грн. для карт «Універсальна» та 75000 грн. для карт «Універсальна Gold», строк кредитування 20 років.
У п. 1.3 даної заяви сторони погодили, що процентна ставка для карт «Універсальна» становить 43,2 % річних, а для карт «Універсальна Gold» - 42,0 % річних.
Окрім того, сторони у п. 1.5 визначили наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобовязань за договором, зокрема вказано, що процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту для карт «Універсальна» становить 86,4 % річних, а для карт «Універсальна Gold» - 84,0 % річних.
Відповідачем не спростовано факт отримання кредитної картки АТ КБ «ПриватБанк» та використання кредитних коштів.
З виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 19 вересня 2019 року по 17 лютого 2023 року вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, в тому числі шляхом зняття готівки в банкоматі, оплати товарів та послуг, переказу коштів на банківські карти інших клієнтів, поповнення мобільного, а також сплачувала кошти на погашення заборгованості за кредитним договором.
Відмовляючи в задоволенні позову банку в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.09.2019 року та виписки по рахунку відповідача, посилався на заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг в якій обумовлено розмір та порядок нарахування процентної ставки, яка була підписана ОСОБА_1 .
Таким чином, висновок місцевого суду щодо неузгодження між сторонами істотних умов договору, зокрема стягнення процентів, не відповідає обставинам справи.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині скасуванню, із постановленням нового рішення про задоволення позову та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8687,42 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, тому необхідно здійснити перерозподіл судових витрат.
При зверненні до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн. (а.с. 46) та 794,85 грн. до суду апеляційної інстанції (а.с. 111), який відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції становить 3478,85 грн. (2684 грн. + 794,85 грн.).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п.п. 3, 4, 381-384, 389-391 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 грудня 2023 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 8687,42 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 3478,85 грн. судового збору.
В іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: А. І. Дорош
Г. Л. Карпушин