Справа № 552/7648/23 Номер провадження 22-ц/814/2358/24Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
30 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м.Полтави від 05 березня 2024 року, постановлене суддею Самсоновою О.А.,
у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,
15.12.2023 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося в суд із указаним позовом, уточнивши його вимоги заявою від 05.03.2024, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води, що утворилася за адресою: АДРЕСА_1 за період із 01.11.2016 по 01.09.2023 у розмірі 16 179,52 грн., індекс інфляції в сумі 4 952,70 грн., 3% річних в сумі 2 085,13 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що основним напрямком господарської діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води споживачам категорії населення, які, відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» віднесені до комунальних та які надаються ОСОБА_1 , як суб'єкту користування (індивідуальний споживач) на підставі індивідуального договору.
Індивідуальний договір є публічним договором приєднання, який набув чинності з 01.12.2021 та встановлює порядок і умови надання послуг з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, текст якого розміщений на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua.
Згідно із пунктом 5 указаного договору позивач взяв на себе зобов'язання надавати послуги в строки і на умовах, що визначені цим договором. Такому обов'язку кореспондує і обов'язок споживача оплачувати надані послуги своєчасно та в повному обсязі за встановленими тарифами. Відповідачем умови зобов'язання належним чином не виконуються, унаслідок чого за адресою: АДРЕСА_1 за період із 01.11.2016 по 01.09.2023 утворилася заборгованість у розмірі 16 179,52 грн., заявлена до стягнення з відповідача, включно із нарахуваннями в порядку ст.625 ЦК України, а саме: індексом інфляції в сумі 4 952,70 грн. та 3% річних в розмірі 2 085,13 грн.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 05.03.2024 зменшені позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 16 179,52 грн., інфляційні втрати підприємства у розмірі 4 952,70 грн., 3% річних у розмірі 2 085,13 грн. та 2 684,00 грн. на відшкодування судових витрат, а всього стягнуто 25 901,35 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що відповідачка, як спожив комунальних послуг, які надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», належним чином не виконала обов'язок по їх оплаті, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню в розмірі, заявленому позивачем, включно із нарахуваннями у порядку статті 625 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_1 із рішенням суду першої інстанції не погодилася та подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що при постановленні рішення районний суд залишив поза увагою усі її доводи та без наведення мотивів їх відхиленням з посиланням на норми закону, дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог. На спростування викладеного посилається нате, що в квартирі установлено водонагрівач і надані нею суду показники лічильника підтверджують, що вона не користується гарячою водою. Такі показання вузла обліку, втручання в роботу якого не встановлено, вважає належними та допустимими доказами, які суд безпідставно відхилив.
Стосовно доводів позивача щодо здійснення нарахування по нормам споживання через несвоєчасне проведення повірки лічильника зазначає, що саме підприємство, яке зобов'язано контролювати відповідний процес, не повідомило її належним чином про повірку. Тоді як у березні 2023 року їй зателефонував працівник абонентської служби КП ПОР «Полтававодоканал», з яким було погоджено дату розпломбування вузлів обліку з показником 168,8 куб.м та подальшої повірки лічильника. Звертає увагу, що до цієї дати жодних повідомлень чи дзвінків від позивача, як контролюючої установи, вона не отримувала. Отже, всі претензії щодо невчасної повірки лічильника зумовлені власними діями позивача.
Наголошує, що надана позивачем роздруківка нарахувань не є належним доказом на підтвердження, що вона, ОСОБА_1 , є споживачем послуги, а також, що підприємство, як виконавець, витратив для цього належні йому ресурси.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.04.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 02.05.2024.
23.05.2024 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» подано відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
Зазначає, що 03.03.2010 за адресою: АДРЕСА_1 установлено та прийнято на абонентський облік квартирний лічильник (вузол розподілу обліку) гарячої води. Оскільки споживачка ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не провела своєчасно повірку засобів обліку гарячої води (до 26.06.2021), нарахування за послугу з постачання гарячої води проводились з розрахунку по кількості зареєстрованих осіб (2), виходячи з вартості 1 куб.м гарячої води, кількості днів надання послуги у розрахунковому місяці, згідно норми питомого водоспоживання 120 л/добу/особу.
Повідомляє, що у травні 2023 року позивачем на підставі даних, наданих КП ПОР «Полтававодоканал» внесено зміни в облікові дані по особовому рахунку за вказаною адресою в частині нарахувань за послугу постачання гарячої води, а саме: 21.04.2023 - прийнято на облік вузол розподільного обліку гарячої води з показником 169,1 куб.м; знято нарахування за періоди з 20.04.2023 по 30.04.2023, проведені згідно з нормативами споживання в сумі 284,78 грн.
13.06.2024 та 08.07.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшла відповідь відповідачки на відзив, доводи якого просить не враховувати з підстав, раніше викладених нею у апеляційній скарзі; а також заява про відкладення розгляду справи, яка задоволенню не підлягає, оскільки розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги з постачання гарячої води на підставі індивідуального договору від 01.12.2021, який є публічним договором приєднання, що укладається з метою надання послуги з постачання гарячої води індивідуальному споживачу. Даний договір вважається укладеним через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги./а.с.44-45/
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 13.05.2010, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., зареєстровано в реєстрі за №1158./а.с.4-6/
23.06.2017 ТОВ «Еталон-АСП» складено Акт виконаних робіт здійснення вимірювань для метрологічної повірки лічильників води на місці експлуатації./а.с.31/
24.03.2023 та 21.04.2023 КП ПОР «Полтававодоканал» складено Акти про опломбування вузлів обліку води./а.с.32, 59/
31.03.2023 ДП «Полтавастандартметрологія» видано свідоцтво №13-Т6/38118 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки./а.с.61,62/
Згідно із розрахунком заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та послуги з централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 , за період із 01.11.2016 по 01.08.2023 складає 38 373,47 грн.; нараховані 3% в розмірі 2 085,13 грн. та інфляційні витрати - 4 952,70 грн./а.с.7-9, 10-11, 12-13/
23.01.2024 ОСОБА_1 сплачено на рахунок КП ПОР «Полтававодоканал» за опалення 21 748,15 грн., що підтверджується квитанцією №МЕР3-8ХЕР-2Е15-ЕС33./а.с.36/
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що між сторонами склались правовідносини з надання послуг теплопостачання,діючи в яких належним чином, відповідачка мала оплачувати одержані нею послуги згідно затверджених тарифів. Проте останньою зобов'язання за таким договором належним чином не виконувалися, унаслідок чого виникла заборгованість за гаряче водопостачання за період з 26.06.2021 по 20.04.2023 у розмірі, заявленому до стягнення та не спростованого відповідачкою.
Твердження відповідачки щодо встановлення у 2016 році в квартирі водонагрівача та фактичне користування ним, суд розцінив критично, вказавши, що відповідачка не надала доказів на підтвердження встановлення та ведення в експлуатацію засобу обліку гарячої води у квартирі у період з 26.06.2021 по 20.04.2023, тоді як для можливості сплати лише за спожите - лічильники обов'язково мають бути справними, повіреними та опломбованими виконавцями послуг.
Із огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачка у встановленому законом порядку не відмовилася від користування послуг з постачання гарячої води та не здійснила своєчасно повірку індивідуального приладу розподільчого обліку води, такий прилад позивачем на абонентський облік не було поставлено,й відповідно, показники такого приладу обліку не могли враховуватися. Оскільки зобов'язання, що виникли між сторонами, є грошовим, на вимогу позивача відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги їх правильність не спростовують, оскільки зводяться до довільного трактування норм права та переоцінки доказів на власну користь. При цьому, колегія суддів ураховує наступне.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 ЦК України).
Тлумачення наведеної норми свідчить, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання енергетичних ресурсів споживачу, є видом договору купівлі-продажу, що відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №529/613/17-ц від 03.10.2018.
Натомість статтею 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду від 09.01.2019 у справі №336/337/16-ц).
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін, як грошового зобов'язання, на них поширюються правила частини другої статті 625 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Указана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4590/19 від 07.04.2020).
У цій справі установлено та не заперечується сторонами, що із 13.05.2010 ОСОБА_1 є власником житла за адресою: АДРЕСА_1 та несе тягар його утримання, зокрема, щодо оплати комунальних послуг, які надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Зі змісту відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що 03.03.2010 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за вказаною адресою установлено та прийнято на абонентський облік квартирний лічильник (вузол розподілу обліку) гарячої води. Повірка лічильника проводилася 23.06.2017, та, з огляду на міжповірочний інтервал за паспортом строком 4 роки, кінцевий термін періодичної повірки вузла розподільного обліку гарячої води закінчився 26.06.2021, а фактично був проведений тільки 31.03.2023, про що відповідачці видано свідоцтво чинне до 31 березня 2027 року.
Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
Пункти 9, 30, 32 Правил №630 визначають, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов'язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у той час як обов'язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02.08.2017та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 02.11.2017 №1344, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг виконала перерахунок вартості тарифів та вилучила з них витрати, пов'язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку, тим самим поклавши обов'язок на власника індивідуального засобу обліку води за власний рахунок здійснювати їх періодичну повірку, обслуговування та ремонт, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.
У постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №229/1539/17 міститься правовий висновок про те, що саме виконавець послуги несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку споживача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Таким чином, контроль за проведенням періодичної повірки, обслуговування засобів обліку води у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж повинен здійснюватися виконавцем зазначених послуг. При цьому оплата за повірку лічильника здійснюється споживачем.
Позивачем на підтвердження вжиття заходів контролю за проведенням періодичної повірки надано рахунки на оплату послуг за червень, липень, серпень 2021 року, адресованих відповідачці, де вказано, що 26.06.2021 закінчився строк повірки вузла розподільного обліку постачання гарячої води, санвузол, із урахуванням останніх показників./а.с.72-74/
Належних та допустимих доказів на спростування викладеного відповідачем не надано, тоді як заперечення споживача щодо суми заборгованості, нарахованої за відповідними нормами споживання можуть бути визнані обґрунтованими виключно у випадку, коли споживач доведе, що за період нарахування спірної заборгованості облік спожитих послуг відбувався квартирним засобом обліку, який згідно із законом дозволяється застосовувати, тобто який пройшов повірку, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про повірку.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції правильно установлено, що відповідачка не надала доказів того, що в період нарахування спірної заборгованості квартирний лічильник (вузол розподілу обліку) гарячої води пройшли повірку та згідно з вимогами закону могли бути застосовані для визначення суми оплати за спожиті комунальні послуги.Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував обов'язку позивача контролювати своєчасність повірки вузлів обліку теплової енергії та гарячого водопостачання.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка, зокрема роздруківці нарахувань, який є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру стягнення за спожиті послуги.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення районного суду залишити без змін
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 05 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 30.07.2024.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак