№ провадження 11-сс/4809/377/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія - ст. 309 КПК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
30.07.2024 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 , ухвалу слідчого судді Голованівського районного суду Кіровоградської області від 03.07.2024, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчої СВ Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121110000283 від 28.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України,
Слідча у кримінальному провадженні звернулась до слідчого судді із клопотанням про арешт майна у межах кримінального провадження № 12024121110000283 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.06.2024 року група невстановлених осіб, за попередньою змовою, перебуваючи на території току ПП «ДНБ», яке розташоване по АДРЕСА_1 , діючи спільно та умисно, шляхом введення в оману директора даного підприємства ОСОБА_9 , намагались незаконно заволодіти зерном сої в кількості близько 20 тон, вчинивши всі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак з причин, що не залежали від їх волі заволодіти зерном не змогли так як дії останніх були припинені директором підприємства ОСОБА_9 .
В ході огляду 28.06.2024 транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , виявлено та вилучено: - предмет прямокутної форми, обтягнутий пропіленом жовтого кольору, плоскої форми з відрізком клейкої стрічки по центру,ззовні схожий на дистанційний пульт виготовлений кустарним способом, упакований до сейф пакету НПУ № PSP 2146408. - предмет ззовні схожий на автоматний патрон та два предмети схожих на два холостих патрони, упаковано до сейф пакету PSP 2146422.
Також, 28.06.2024 проведено додатковий огляд прилеглої території, де було виявлено та вилучено: транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 .
Тоді ж, 28.06.2024 року слідчим у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання речовими доказами предметів, які було виявлено та вилучено в ході огляду місця події, а саме транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado.
Орган досудового розслідування просить накласти арешт на автомобіль з метою його збереження як речового доказу, а також у подальшому задля вжиття заходів щодо відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Слідчий суддя, при розгляді клопотання слідчої про арешт майна, не встановив належних правових підстав для арешту майна.
Прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна, накласти арешт на речі, які було виявлено та вилучено в ході огляду місця події від 28.06.2024 зокрема: на транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , зареєстрований за громадянкою ОСОБА_10 , а перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_11 , визначити місце зберігання речового доказу на території СПД № 3 (смт. Новоархангельськ) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує таким чином.
Підозра є обґрунтованою, вилучені речі - відповідають положенням ст. 98 КПК України, їх визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні, а отже вилучені в ході обшуку речі мають значення для кримінального провадження.
Арешт слід накласти з метою збереження речових доказів, а у подальшому - для вжиття заходів щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Стаття 41 Конституції України регламентує право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а також визначає: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Обмеження права власності повинні розглядатися як вимушені заходи, які держава не обов'язково повинна застосовувати.
У випадках, коли йдеться про обмеження тих чи інших прав і свобод, Європейський суд завжди звертає увагу на низку параметрів, яким повинні відповідати застосовані державою заходи щодо конкретних прав (наявність правових підстав для обмеження прав і свобод, що передбачає можливість обмеження права виключно в порядку, встановленому чинним законодавством; обумовленість обмеження легітимною метою; пропорційність вжитих державою заходів щодо обмеження прав і свобод з огляду на легітимну мету, яку держава намагалася досягти, запровадивши відповідне обмеження).
У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.
Згідно із п. 7) ч. 2 ст. 131 КПК України, ч. 3 ст. 132 КПК України: заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як визначає ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
СВ Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024121110000283 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України (обставини кримінального провадження, як їх станом на теперішній час встановлено органом досудового розслідування, наведені вище за текстом ухвали).
Як встановлено, у межах даного кримінального провадження, 28.06.2024, проведено огляд транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в ході огляду вказаного авто було виявлено та вилучено предмет прямокутної форми, обтягнутий пропіленом жовтого кольору, плоскої форми з відрізком клейкої стрічки по центру, ззовні схожий на дистанційний пульт виготовлений кустарним способом, упакований до сейф пакету НПУ № PSP 2146408, а також предмет, ззовні схожий на автоматний патрон та два предмети схожих на два холостих патрони, упаковано до сейф пакету PSP 2146422.
Крім того, 28.06.2024 проведено додатковий огляд прилеглої території (стоянки) приватного підприємства «ДНБ», що в АДРЕСА_1 , де було виявлено та вилучено транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, зареєстрований за громадянкою ОСОБА_10 і перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя АДРЕСА_2 .
Того ж дня, 28.06.2024, слідчим винесено постанову про визнання в якості речового доказу, у тому числі, транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 .
При цьому, як слідує із змісту ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна не встановлено будь-яких об'єктивних даних та доказів, які б вказували на можливість використання вилученого автомобіля Toyota Land Cruiser Prado з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 як речового доказу у кримінальному провадженні № 12024121110000283 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України.
Зважаючи на наведене, можливо стверджувати, що вилучений транспортний засіб не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, або ж зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не є предметом, що був об'єктом кримінально протиправних дій, не належить до речей, набутих кримінально протиправним шляхом, а тому не містить жодних ознак речового доказу, тож не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відсутні й будь-які об'єктивні дані, які б вказували на можливість використання вилученого майна як речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Відтак і не доведено і необхідності арешту вказаного автомобілю.
Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що, крім збереження речових доказів, метою арешту майна є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, - ці твердження не залишені поза увагою слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.
Положеннями ч. 6 ст. 170 КПК України регламентовано: у випадку, передбаченому п. 4) ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Слідчий суддя, пославшись на положення ст. 170 КПК України, вказав, що наразі відсутні відомості про набуття певною особою відповідного процесуального статусу, що надав би можливість та свідчив про необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного вище транспортного засобу.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді про відсутність у даному випадку правових підстав для арешту майна - є обґрунтованими і правильними, а доводи апеляційної скарги прокурора - не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Голованівського районного суду Кіровоградської області від 03.07.2024, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчої СВ Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121110000283 від 28.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4