Справа № 344/13064/24
Провадження № 11-сс/4808/293/24
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
01 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2024 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12024090000000423 за ч. 3 ст. 286-1 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_7
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у разі залишення ухвали слідчого суддів без змін просить обрати альтернативну міру запобіжного заходу - заставу.
Вважає обраний запобіжний захід невмотивованим та жорстоким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення та особі підозрюваного.
Зазначає, що до підозрюваного цілком можливим було 6 застосувати домашній арешт або особисте зобов'язання, не порушуючи норми КПК України. Обрання тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою України .
Наголошує, що судом не взято до уваги, те що підозрюваний ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні родинні зв'язки, а саме семеро братів та сестер, являється інвалідом 3-ї групи в наслідок отриманих під час ATO тілесних ушкоджень. Крім цього ОСОБА_8 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому правопорушенні, всяко сприяє досудовому слідству у встановленні обставин справи. Не має наміру переховуватись від слідства та суду, вчиняти інші правопорушення, вчиняти тиск на свідків та потерпілих. Підозрюваному, ОСОБА_8 не має сенсу переховуватись від органів слідства так як підозрюваний розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що цим він втратить шанс на призначення йому більш м'якого покарання, не має наміру в майбутньому вчиняти злочини. Підозрюваний ознайомлений з кримінальним законодавством України чудово розуміє невідворотність покарання та відповідальність за порушення покладених на нього зобов'язань у разі обрання йому міри запобіжного заходу не пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
Вказує, що жодний із ризиків які передбачені статтею 177 КПК України, зазначених у клопотанні про обрання запобіжного засобу ОСОБА_8 прокурором не доведені. Підставою для застосування щодо особи запобіжного заходу є наявність реальних ризиків вчинення підозрюваним дій, які перешкоджатимуть належному проведенню досудового розслідування, але в жодному випадку не припущення прокурора.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2024 року клопотання слідчого задоволено, застосовано щодо ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 11 вересня 2024 року включно без визначення розміру застави.
З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та доведеності наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Також слідчий суддя прийшов до висновку, що в даному конкретному випадку відсутні підстави для визначення застави, оскільки її внесення у випадку визначення, та відповідно звільнення підозрюваного з під варти, не гарантуватиме належним чином виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, не зможе нівелювати наявні на даний час ризики та забезпечити дієвість даного провадження, оскільки інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення спричинило загибель людини.
В судовому засіданні апеляційного суду:
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 просили задовольнити апеляційну скаргу;
- прокурор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою та вважає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання є обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12024090000000423 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило смерть потерпілому .
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, встановлено відповідальність у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років. таке згідно з ст. 12 КК України є тяжким злочином.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 15 липня 2024 року (а.п. 2-5), протоколу огляду місця подіх від 14 липня 2024 року (а.п. 9-11), протоколом огляду місця події від 14 липня 2024 року (а.п. 12-14), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14 липня 2024 року (а.п. 15-18), висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу або швидкість реакції № 46 від 14 липня 2024 року (а.п. 26), протоколом допиту свідка від 14 липня 2024 року (а.п. 27-31), повідомленням про підозру від 15 липня 2024 року (а.п. 32-34), протоколом допиту підозрюваного від 15 липня 2024 року (а.п. 35-38) та іншими доказами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу.
При цьому, досудове розслідування триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів належним чином врахував в сукупності всі обставини згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, в тому числі характеризуючи дані на особу підозрюваного ОСОБА_8 .
Наведене слідчим у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі;
- незаконно впливати на свідків, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Стороною захисту не спростовано обставин, які вказують на наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів.
Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема домашнього арешту. При застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно нього існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на неї процесуальні обов'язки.
Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
В ухвалі слідчого судді зазначено належне мотивування про неможливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, проаналізовано доводи сторони захисту.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя, враховуючи положення ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, ч. 1 ст. 29 Конституції України, вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , що відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, - забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
щодо злочину, який спричинив загибель людини;
ОСОБА_8 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, що належить до категорії тяжких злочинів, які спричинили загибель людини, а тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності ухвали слідчого судді та наявності підстав для її скасування за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2024 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12024090000000423 ч. 3 ст. 286-1 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5