Справа № 342/328/24
Провадження № 22-ц/4808/958/24
Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р. М.
Суддя-доповідач Фединяк
30 липня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)
суддів: Томин О.О., Максюти І.О.
секретаря Кузів А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду від 07 травня 2024 року, ухвалене в складі судді Гайдича Р.М. в м. Городенка у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересовані особи - Городенківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою, заінтересована особа: Городенківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту родинних відносин.
Заява мотивована тим, що після досягнення нею пенсійного віку та при оформленні пенсії за віком, виявила із невідповідністю та різним написанням її прізвища « ОСОБА_2 » в правовстановлюючих документах: трудовій книжці, свідоцтві про одруження, свідоцтві про народження її старшого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 20.07.2022 їй відмовлено в призначенні пенсії № 092550002834. До загального стажу не зарахували період навчання, згідно диплому № НОМЕР_1 з 01.09.1976 по 08.06.1979 так як прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу вказаному в свідоцтві про шлюб, також не зараховано період догляду за дитиною до 3-х років 08.09.1982 року народження, так як прізвище матері не збігається з паспортними даними. У свідоцтві про одруження серії НОМЕР_2 , яке видане виконавчим комітетом Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 27.10.1979 актовий запис № 30 допущено помилку, а саме прізвище нареченого до та після реєстрації шлюбу « ОСОБА_2 » замість вірного « ОСОБА_2 ». Заявниця вважає, що у свідоцтві про одруження допущено помилку, оскільки в паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 виданого 13.03.1998 Городенківським РВ УМВС в Івано-Франківській області на її ім'я - вказано прізвище ОСОБА_1 . З метою приведення у відповідність актового запису про шлюбу (виправлення помилки в прізвищі) заявниця звернулася до Городенківського районного відділу ДРАЦС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), однак отримала відмову, оскільки у книзі актових записів про реєстрацію шлюбу виконавчого комітету Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області вказано прізвище « ОСОБА_2 ». Внаслідок такої помилки, різному написанні прізвища (з апострофом і без нього) виникла певна невідповідність між документами, що посвідчують її особу, паспортом громадянина України та правовстановлюючими документами: свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про народження старшого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Невідповідність вказаних документів між собою призвели до того, що заявниця не може претендувати на призначення пенсії за віком. У свідоцтві про народження старшого сина заявниці ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області від 13.06.2005 в графі прізвище вказано « ОСОБА_2 », в графі батьки: батько, мати « ОСОБА_2 ». Встановлення факту родинних відносин між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як матері та сина, необхідно для зарахування та обчислення загального стажу роботи при призначенні їй пенсії за віком. З яких причин зроблені неправильні записи прізвища заявниці невідомо. Однак, вказані помилки позбавляють заявницю можливості належним чином оформити документи та отримати пенсію. Просить встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 правовстановлюючого документу - свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , яке видане виконавчим комітетом Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 27 жовтня 1979 року, актовий запис № 30; встановити факт належності правовстановлюючого документа свідоцтва про народження її старшого сина ОСОБА_3 , серії НОМЕР_4 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області від 13.06.2005; встановити факт родинних відносин між нею - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,як мати та сина.
Ухвалою Городенківського районного суду від 19 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення (заінтересовані особи - Городенківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області) в частині вимог про:
встановлення факту належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 правовстановлюючого документу - свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , яке видане виконавчим комітетом Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 27 жовтня 1979 року, актовий запис № 30;
встановлення факту належності правовстановлюючого документа свідоцтва про народження її старшого сина ОСОБА_3 , серії НОМЕР_4 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області від 13.06.2005.
Рішенням Городенківського районного суду від 07 травня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересовані особи - Городенківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення заяви, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області не може бути виправлена помилка у написанні прізвища « ОСОБА_2 » на вірне « ОСОБА_2 », оскільки у них відсутні підстави для внесення таких виправлень та здійснюється тільки на підстав рішення суду. Внесення виправлень ій необхідне для отримання пенсії за віком та зарахування стажу за період навчання, перебування декретній відпустці.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак не з'явились у судове засідання, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Ухвалюючи рішення про відмови у задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин з сином, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею належними та допустимим доказами не доведено, що встановлення факту родинних відносин між нею та її сином неможливо в позасудовому порядку, зокрема шляхом внесення відповідних виправлень до документів, які посвідчують їх родинні стосунки чи особистих документів, а також, що даний факт має для заявника юридичне значення, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для встановлення факту родинних відносин.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 виданого 27.10.1979 Олієво-Королівською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області - 27 жовтня 1979 року одружилися ОСОБА_4 , 1957 р.н, та ОСОБА_5 , 1960 р.н., після реєстрації шлюбу прізвище дружини та чоловіка - ОСОБА_2 (без апострофа).
Також, із наданого Городенківським відділом ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області повідомлення вбачається, що в актовому записі державної реєстрації актів цивільного стану про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка позивача його прізвище « ОСОБА_2 » (без апострофа) ОСОБА_6 , реєстрацію народження проведено виконавчим комітетом Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області за № 43 від 13.11.1957.
Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 виданого 13.06.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 18.09.1982 складено відповідний актовий запис за № 23 (прізвище сина та батьків записано без апострофа) (а.с.55).
Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 виданого 13.03.1998 Городенківським РВУ МВС Івано-Франківської області прізвище ім'я та по батькові заявниці - ОСОБА_7 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с.44-46)
Згідно листа Городенківського відділу ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області від 10.квітня 2024 року №254/32.9.6-18 в актових записах державної реєстрації актів цивільного стану містяться розбіжності, а саме:
- народження (чоловіка позивача) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Олієво-Королівки Городенківського району Івано-Франківської області. Реєстрацію народження проведено виконавчим комітетом Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області за № 43 від 13.11.1957;
- народження (сестри чоловіка позивача) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка с. Олієво-Королівки Городенківського району Івано-Франківської області. Реєстрацію народження проведено виконавчим комітетом Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області за № 24 від 03.08.1955;
- шлюб (позивача) ОСОБА_4 та ОСОБА_10 . Реєстрацію шлюбу проведеного виконавчим комітетом Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області за № 30 від 27.10.1979;
- народження (дитини позивача) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с. Олієво-Королівки Городенківського району Івано-Франківської області. Реєстрацію народження проведено виконавчим комітетом Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області за № 23 від 18.09.1982;
- народження (дитини позивача) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця с. Олієво-Королівки Городенківського району Івано-Франківської області. Реєстрацію народження проведено виконавчим комітетом Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області за № 57 від 02.04.1988;
- смерть (чоловіка позивачки) ОСОБА_4 , актовий запис №98 від 17.02.2023, складений Городенківським відділом ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.83).
Встановлення факту, що має юридичне значення необхідне для призначення пенсії за віком заявниці.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що "у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення
- заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, у тому числі належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За змістом частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила) внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту 1.15 Правил відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.
За змістом пункту 1.7 Правил зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил. У разі зберігання актового запису цивільного стану (метричного запису) у державному архіві внесення змін до актового запису (метричного запису) проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
Зміни до актового запису цивільного стану відповідно до пункту 1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 року № 12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» суд розглядає справи про встановлення неправильності записів при реєстрації в державних органах актів народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни прізвища, імені та по батькові громадянина в тому разі, коли органами реєстрації актів громадянського стану відмовлено заявникові у внесенні змін до записів у актах громадянського стану або коли з цього приводу є спір між заінтересованими особами (між заявником і особами, інтереси яких може зачепити зміна запису, оскільки у них, у зв'язку з цим, виникнуть певні обов'язки).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, судом першої інстанції вірно враховано, що заявницею не надав доказів звернення в позасудовому порядку до відповідних органів реєстрації з заявою про внесення змін до відповідних актових записів. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області не може бути виправлена помилка у написанні прізвища « ОСОБА_2 » на вірне « ОСОБА_2 », оскільки у них відсутні підстави для внесення таких виправлень та здійснюється тільки на підстав рішення суду, оскільки заявницею не надано такі докази та не вбачаються з матеріалів справи. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.
Таким чином, розгляд державними органами питання, що виходить за межі їх компетенції, є порушенням дискреційних повноважень як суб'єкта владних повноважень (доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00).
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
За змістом ст.382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий судовий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Городенківського районного суду від 07 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 серпня 2024 року.
Судді: В.Д. Фединяк
О.О.Томин
І.О.Максюта