Житомирський апеляційний суд
Справа №277/1219/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/117/24
Категорія ч.1 ст.125 КК Доповідач ОСОБА_2
01 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №277/1219/23 за апеляційною скаргою прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2023 року відносно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Яблунець, жителя АДРЕСА_1 , гр. України, не одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше судимого 10.01.2023 Ємільчинським районним судом Житомирської області за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 02.08.2023 близько 18 години у житловому будинку по АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин виникла суперечка між ОСОБА_7 та його співмешканкою ОСОБА_9 .
Під час суперечки ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_9 , яка в той час перебувала в кімнаті кухні вказаного будинку, та умисно наніс останній один удар кулаком правої руки в область лівого ока, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синця в лівій параорбітальній ділянці, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання та постановити нове рішення, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин та на підставі ст.ст.71, 72 КК України до покарання приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10.01.2023 у виді 5 років позбавлення волі, за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та 20 днів. Вважає вирок суду першої інстанції незаконним, а покарання ОСОБА_7 призначено з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції при призначенні покарання не враховано, що ОСОБА_7 вчинив нове кримінальне правопорушення під час іспитового строку, а тому було допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на те, що судом першої інстанції, при призначенні покарання, не враховано обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення стосовно особи, з якою перебуває в сімейних відносинах, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, а також його майновий стан. На думку апелянта, призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_7 не буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора в підтримку своєї апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
При цьому, висновки про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) при обставинах, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.125 КК України, є вірними та такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, ніким з учасників кримінального провадження не оскаржуються. Судовий розгляд провадження проведено на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вважає апеляційний суд, вказаних вимог закону суд першої інстанції в повній мірі не дотримався.
При цьому, санкція ч.1 ст.125 КК України, за якою ОСОБА_7 притягується до відповідальності, передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_7 у виді штрафу у сумі 850 грн., суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення (проступку), дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення тяжкого злочину (а.п.29-30), має місце реєстрації та проживання, на утриманні двох неповнолітніх дітей (а.п.32), має виключно негативні характеристики за місцем проживання (має схильність до вчинення крадіжок, схильний до вжиття спиртних напоїв, в стані алкогольного сп'яніння проявляє агресивність, вступає в конфлікти з односельцями, вчиняє сварки та бійки, а.п.33), офіційно не працевлаштований - отримуючого дохід за рахунок тимчасових робіт (однак зароблене тратить на придбання спиртних напоїв), думку потерпілої про призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі, пом'якшуючі покарання обставини у вигляді щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
З даним висновком суду суд апеляційної інстанції не може погодитись з огляду на те, що при призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції в неповній мірі врахував обставини вчинення кримінального проступку, які вчинено щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, наслідки скоєного обвинуваченим, того, факту що останній вчинив вище зазначений кримінальний проступок під час іспитового строку за попереднім вироком, тобто відкрите небажання стати на шлях виправлення обвинуваченим. Належно не взято до уваги судом першої інстанції і негативні характеристики останнього за місцем проживання, сталу антисоціальну поведінку обвинуваченого, що опосередковано свідчить про потенційну суспільну небезпечність особи.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, приймаючи рішення про призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, хоча і в його максимальних межах, встановлених санкцією інкримінованого правопорушення, пославшись на обставини, які він враховує при призначенні покарання, належним чином не мотивував і не навів переконливих доводів про доцільність призначення саме такого розміру покарання, обмежившись лише формальним посиланням на вищезазначені обставини.
Як вважає апеляційний суд, суд першої інстанції, приймаючи рішення про призначення обвинуваченому покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 грн., пославшись на обставини, які він враховує при призначенні покарання, належним чином не мотивував і не навів переконливих доводів про доцільність призначення саме такого розміру покарання, обмежившись лише формальним посиланням на вищезазначені обставини.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
В даному випадку, апеляційний суд вважає, що законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню ОСОБА_7 та попередженню вчинення нових злочинів, буде покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин.
Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
На переконання апеляційного суду, саме таке покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення (проступку) і даним про його особу, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для останнього.
Відповідно до ст.ст.409, 414 КПК України підставами для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Крім того, на думку апеляційного суду, викладені прокурором доводи про неправильне застосування судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому закону про кримінальну відповідальність є також обґрунтованими.
Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження №277/1219/23, в попередньому, ОСОБА_7 було засуджено вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10.01.2023 за ч.4 ст.185, ст.75 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 роки. (а.п.29-30)
Оскаржуваним вироком, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Разом з цим, як слушно зазначає прокурор, вище зазначені обставини, судом першої інстанції не було належно враховано та при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 не було застосовано положення ч.1 ст.71 КК України.
При цьому, у відповідності до норм ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Таким чином, в даному випадку, суд першої інстанції допустився помилки, фактично не застосував правило повного або часткового приєднання невідбутої частина покарання за попереднім вироком, тобто, неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, а саме норми ч.1, ч.4 ст.71, ч.1 ст.72 КК України, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409, п.2 ч.1 ст.420 КПК України є підставою для скасування вироку у цій частині та ухвалення нового вироку.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасуванню з ухваленням нового.
При цьому, апеляційний суд призначає остаточне покарання ОСОБА_7 на підставі ч.1, ч.4 ст.71, ч.1 ст.72 КК України, шляхом приєднання невідбутого покарання призначеного шляхом часткового складання покарання за сукупністю вироків, з урахуванням невідбутої частини покарання за вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10.01.2023.
Керуючись ст.ст.404,405,407,409,413,420,615 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 -задовольнити.
Вирок Вирок Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2023 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України покарання у виді громадських робіт на строк 160 (сто шістдесят) годин.
На підставі ч.1, ч.4 ст.71, ч.1 ст.72 КК України, обвинуваченому ОСОБА_7 , шляхом чскладання покарання за сукупністю вироків, з урахуванням невідбутої частини покарання за вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10.01.2023, призначати остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років та 20 (двадцяти) днів позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
На вирок апеляційного суду, який набирає законної сили негайно після його проголошення, учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді :