Провадження № 22-ц/803/5336/24 Справа № 183/3974/23 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
31 липня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року та на додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року в цивільній справі номер 183/3974/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глушко Олена Володимирівна, про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії,
У березні 2023 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глушко Олена Володимирівна, про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді недоотриманої за життя пенсії. Відповідачем надано довідку щодо нарахованої пенсії, згідно з якою ОСОБА_2 нараховане, але фактично не виплачено пенсію у сумі 179755,34 грн. Проте нотаріусу відповідач надав відповідь про відсутність недоотриманої пенсії ОСОБА_2 . Також відповідач послався на те, що виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено з 01.03.2016 року, а за її поновленням за життя ОСОБА_2 не зверталась.
Позивач вважав, що відповідач чинить перешкоди у реалізації його права на спадкування недоотриманої спадкодавцем пенсії, зокрема щодо неможливості оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом на таке спадкове майно. Недоотримана за життя ОСОБА_2 пенсія за період з 01.03.2016 року по 30.11.2018 року у сумі 179755,34 грн увійшла до складу спадщини, проте відповідач таке право позивача не визнає.
Позивач просив суд визнати за ним право власності та стягнути з відповідача недоотриману пенсію в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.03.2016 року по 30.11.2018 року у сумі 179755,34 грн.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глушко Олена Володимирівна, про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії - задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 , не була одержана нею за життя, за період з 01.03.2016 року по 30.11.2018 року у розмірі 164784 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн 70 коп. в порядку спадкування за законом.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1647,84 грн.
Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн.
Із вказаним рішенням та додатковим рішенням не погодився відповідач ГУ ПФУ в Луганській області, подав апеляційні скарги, просив апеляційний суд скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 року по справі №183/3974/23 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог позивачу відмовити, скасувати додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.04.2024 року у цивільній справі №183/3974/23 та відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Доводами апеляційних скарг наведено, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваних рішень допустив порушення норм матеріального і процесуального права.
Порядок подання документів для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.
Пунктом 2.26 Порядку №22-1 зазначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини подається, також, свідоцтво про право на спадщину.
Виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01.03.2016 року. Звернення, щодо виплати недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не надходило. На адвокатський запит ОСОБА_3 від 12.12.2022 року за вх. №8473/8 в інтересах ОСОБА_1 відповідачем листом від 14.12.2022 року за №1200-0501-8/27061 надано довідку нарахованої та фактично виплаченої пенсії за період з 01.12.2014 року по 30.11.2018 року недоотриманої за життя ОСОБА_2 з помилковою сумою 179755,34 грн.
Оскільки на день смерті ОСОБА_2 виплату пенсії припинено не з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, та відсутня сума нарахованої за життя пенсіонера пенсії, що недоотримана у зв'язку зі смертю, обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, провадиться згідно з ч. 2 ст. 49 Закону, зокрема після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати та враховуючи вимоги ст. 46 Закону, а саме не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Обов'язок розгляду управлінням документів про виплату недоотриманої пенсії відповідно до ст. 52 Закону №1058 та прийняття відповідного рішення виникає виключно у разі подання заявником особистої заяви на виплату недоотриманої пенсії з обов'язковим додаванням до заяви оригіналів або належним чином завірених документів, передбачених п. 2.26 Порядку №22-1.
Згідно з наданими документами заявник зареєстрований на тимчасово непідконтрольній Українській владі території. З урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №637 від 05.11.2014 року (зі змінами), такі особи до заяви про виплату недоотриманої пенсії повинні надати, окрім документів, які передбачені п. 2.26 Порядку 22-1, також і довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Щодо рішення суду в частині стягнення судових витрат з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, яка передбачає врахування майнового стану сторони.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не має коштів на сплату судового збору. Тому, рішення суду в частині стягнення судових витрат з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області є також необґрунтованим.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року відповідач зазначає, що консультації адвокатом клієнта, вивчення наявних документів клієнта, складання та направлення до суду позовної заяви, такі послуги жодним чином не пов'язані із представництвом інтересів клієнта в суді та не є судовими витратами.
ГУ ПФУ в Луганській області вважає заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони.
Від позивача відзив в письмовій формі на апеляційні скарги до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача ГУ ПФУ в Луганській області в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В апеляційних скаргах він просив судові засідання проводити без участі представника ГУ ПФУ в Луганській області (а.с. 172-176, 178-182).
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Заботін В.В. в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 199, 198).
Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глушко Олена Володимирівна в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить отримання нею рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 200).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю осіб, що не з'явились.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).
Відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на адвокатський запит Заботіна В.В. від 14.12.2022 року №1200-0501-8/27061 управлінням визначено та обліковано недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 року по 30.11.2016 року у сумі 179755,34 грн. ОСОБА_2 перебувала на обліку у відділі обслуговування громадян №1 ГУ ПФУ в Луганській області (смт Біловодськ) та отримувала пенсію по втраті годувальника як внутрішньо переміщена особа по 28.02.2016 року. Згідно з базою даних електронної пенсійної справи виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено з 01.03.2016 року, інформація про підстави припинення виплати в електронній пенсійній справі відсутня, за поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 не зверталась (а.с. 13-15).
18.02.2022 року на підставі заяви позивача приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глушко О.В. заведено спадкову справу №10/2022 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 18).
З листа від 26.01.2023 року №13/02-14 приватного нотаріуса Глушко О.В. вбачається, що нотаріусом направлено до відповідача запит про надання відомостей щодо суми недоотриманої пенсії на ім'я померлої ОСОБА_4 . Відповідно до відповіді ГУ ПФУ в Луганській області недоотримана пенсія ОСОБА_4 … відповідно до частини першої статті 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на теперішній час відсутня. Приватний нотаріус повідомив позивачу, що з огляду на відповідь ГУ ПФУ Луганської області документальне підтвердження будь якого змісту спадкової маси в матеріалах спадкової справи відсутнє (а.с. 17).
До відзиву відповідачем додано довідку, у якій зазначено, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_5 за період з 01.03.2016 по 30.11.2018 складає 164784,70 грн. У відзиві наведено, що довідка, яка видана відповідачем представнику позивача 14.12.2022 року, та у якій зазначено суму недоотриманої пенсії 179755,34 грн, з арифметичною помилкою. Так, з березня 2016 року по вересень 2017 року нараховане пенсію у розмірі 3157,38 грн щомісячно (19 місяців), з жовтня 2017 року по листопад 2018 року нараховане пенсію по 7485,00 грн щомісячно (14 місяців), а тому у підсумку сума нарахованої та недоотриманої пенсії складає 164784,70 грн (а.с. 34-39).
До заяви про ухвалення додаткового рішення представником відповідача додано такі документи: ордер; акт про прийняття-передачу наданих послуг від 14.03.2024 року; договір про надання правової допомоги від 15.07.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Заботіним В.В. (а.с. 105-109, 110, 111, 112-115).
В акті про прийняття-передачу наданих послуг сторони погодили таку допомогу: консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1 год. 30 хв. вартість 17500,00 грн; збір доказів (ознайомлення з матеріалами спадкової справи, з листом від 26.01.2023 року, складання та подання адвокатського запиту - 3 год. вартістю 3600,00 грн, підготовка та подання до суду позовної заяви, подання заяв та клопотань до суду - 10 год. вартістю 1000,00 грн (а.с. 111).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в певному обсязі.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн, суд першої інстанції виходив з їх доведеності саме в цьому обсязі.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі, якщо заповітом не охоплено усієї спадкової маси, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Системний аналіз положень статей 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України при застосуванні до встановлених у цій справі обставин дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на пенсію, яке нерозривно пов'язане із особою, яке відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми пенсії, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18.02.2022 року на підставі заяви позивача приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глушко О.В. заведено спадкову справу №10/2022 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
З уточненої довідки вбачається, що сума недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 року по 30.11.2018 року складає 164784,70 грн.
Перелік документів, які необхідно надати для отримання недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, визначено Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахування) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2.26 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахування) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2011 року №22-1, із змінами та доповненнями, передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Виходячи з викладеного, встановивши, що ОСОБА_1 успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті; приймаючи до уваги, що в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахування) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини відсутні зобов'язання щодо подання довідки внутрішньо переміщеної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність відмови у виплаті на користь позивача 164784,70 грн недоотриманої пенсії, набутої в порядку спадкування за законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 20.10.2014 року №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Перевіряючи довід апеляційної скарги щодо відсутності грошових коштів на сплату судового збору, апеляційний суд його відхиляє як необґрунтований, оскільки не доведений належним чином.
Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Положення пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.
Крім того, із наведеного вбачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи в тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
З клопотанням про звільнення від сплати судового збору відповідач до суду першої інстанції не звертався.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що доводи, приведені в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції від 11 березня 2024 року, є безпідставними.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції від 08 квітня 2024 року, апеляційний суд виходить з наступного.
Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за власною ініціативою ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що представником позивача на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу додано такі документи: ордер; акт про прийняття-передачу наданих послуг від 14.03.2024 року; договір про надання правової допомоги від 15.07.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Заботіним В.В.
В акті про прийняття-передачу наданих послуг сторони погодили таку допомогу: консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1 год. 30 хв. вартість 17500,00 грн; збір доказів (ознайомлення з матеріалами спадкової справи, з листом від 26.01.2023 року, складання та подання адвокатського запиту - 3 год. вартістю 3600,00 грн, підготовка та подання до суду позовної заяви, подання заяв та клопотань до суду - 10 год. вартістю 1000,00 грн.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими в певному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком.
Інші, наведені в апеляційних скаргах доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судові рішення, які відповідають вимогам закону.
Підстав для їх скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, витрати Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги на рішення суду, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року та додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: