Провадження № 22-ц/803/5366/24 Справа № 932/7441/22 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
01 серпня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді - Никифоряка Л.П.,
суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з сімейних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2024 року, -
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було зареєстровано 08 березня 2003 року в Балаклеївській сільській раді Смілянського району Черкаської області, актовий запис № 12.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року у справі № 200/22345/16ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Від спільного шлюбу сторони, мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти знаходяться на утриманні позивачки та проживають разом із нею.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2020 року у справі № 200/9630/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 червня 2019 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23 червня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62400504 з примусового виконання виконавчого листа № 200/9630/19 від 17 червня 2022 року, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.
02 вересня 2022 року головним державним виконавцем Пиндик С.В. винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Наразі відповідач відмовляється добровільно сплачувати аліменти на утримання спільного сина ОСОБА_3 , покладаючи свій обов'язок щодо утримання спільної дитини лише на позивачку. Відповідач, як батько спільного сина, не приймає участь у вихованні, оздоровленні, не спілкується та не бачиться з сином.
Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2022 року у справі № 932/7683/21 від 16 листопада 2021 року призначено стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, на період її навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.
Позивачка зазначала, що інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, інших осіб на утриманні відповідача немає.
Враховуючи те, що відповідач зобов'язаний утримувати спільного сина, але добровільно матеріальної допомоги на його утримання не надає та враховуючи відсутність взаємної домовленості між сторонами про участь у утриманні їх спільного сина, позивачка виклала вимогу про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати подання даної позовної заяви до суду та до досягнення сином повноліття.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів та не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 12 грудня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимоги про скасування рішення та закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, або у разі відсутності підстав для закриття провадження у справі - змінити рішення, зменшивши визначений судом до стягнення розмір аліментів з 1/4 до 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів не врахував обставини сплати ним аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання. Також залишено поза увагою те, що неповнолітній син ОСОБА_5 забезпечений житлом, а саме 1/4 частиною трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Вказує, що єдиним джерелом його доходу є заробітна плата, яку він отримує, працюючи електрозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах 5 розряду у ТОВ «Логістор-Вагонзавод». Інших майнових активів він не має.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивачка заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просила її залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів.
Зважаючи на те, що предметом даного позову є стягнення аліментів, розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 березня 2003 року.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року у справі № 200/22345/16ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 березня 2003 року в Балаклеївській сільській раді Смілянського району Черкаської області, актовий запис № 12, було розірвано.
Відповідач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2020 року у справі № 200/9630/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 червня 2019 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23 червня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62400504 з примусового виконання виконавчого листа № 200/9630/19 від 17 червня 2022 року, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.
02 вересня 2022 року головним державним виконавцем Пиндик С.В. винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2022 року у справі № 932/7683/21 від 16 листопада 2021 року призначено стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, на період її навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.
Згідно довідки від 16 січня 2024 року № ЛВЗ 2, ОСОБА_2 працює в ТОВ «Логістор-Вагонзавод» з 06 вересня 2022 року та отримав дохід з 01 грудня 2022 року по 31 листопада 2023 року в розмірі 239 157,02 грн.
Згідно звіту про здійснення відрахування та виплати ТОВ «Логістор-Вагонзавод» щодо ОСОБА_2 за постановою ВП № 69423810, виданою за виконавчим листом № 932/7683/21 від 23 червня 2022 року за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2023 року відсоток стягнення з нарахованої зарплати становить - 12,5 % щомісяця.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції взяв до уваги дійсні обставини справи, зокрема матеріальне становище сторін, а також обов'язок відповідача по належному утриманню дитини.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на неї можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини третьої статті 183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
У даній справі встановлено, що позивачка після досягнення старшою дитиною повноліття звернулась із відповідним позовом до суду.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, може бути змінений за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
А тому доводи відповідача про необхідність закриття провадження у справі у зв'язку із наявністю рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів є безпідставними, оскільки норми СК України не позбавляють одержувача аліментів права звернутись до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей у разі досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що неповнолітній син ОСОБА_5 забезпечений житлом, а саме 1/4 частиною трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вказана обставина не позбавляє відповідача обов'язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Крім того, умовами договору дарування частини квартири від 23 квітня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 2464, не передбачено те, що дарувальник безоплатно передав у власність обдарованим частину квартири в рахунок сплати аліментів. Інших доказів щодо домовленостей між сторонами про майбутній порядок сплати аліментів матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість визначеного судом до стягнення розміру аліментів та неврахування фінансової спроможності сплати коштів відповідачем, а також порушення норм процесуального права зводяться до переоцінки доказів у справі та не впливають на законність рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України).
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що загальний розмір відрахувань із заробітної плати відповідача при стягненні аліментів на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, та на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, не буде перевищувати сімдесяти відсотків заробітної плати, про що зазначено у статті 128 КзпП України.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, зважаючи, що відповідач є працездатним, враховуючи задовільний стан здоров'я відповідача, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів та не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 12 грудня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття.
Визначення аліментів у такому розмірі не буде порушувати основні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та законами України (зокрема, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III, Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV), що включають право відповідача на достатній життєвий рівень для себе не нижчий прожиткового мінімуму.
При цьому ОСОБА_2 відповідно до положень частини першої статті 192 СК України не позбавлений права звернутися до суду із позовом про зменшення розміру присуджених до стягнення з нього додаткових витрат на утримання дитини після істотної зміни або припинення обставин (одужання або істотне покращення стану здоров'я його дитини), які стали підставою для задоволення позову.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 01 серпня 2024 року.
Судді: