Провадження № 33/803/1829/24 Справа № 204/5706/24 Суддя у 1-й інстанції - Книш А.В. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
29 липня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2024 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 119,00 грн. та стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.,
за участю:
особи, що притягується
до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 ,
потерпілого ОСОБА_1 ,
представника потерпілого ОСОБА_3 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4 ,
Згідно постанови Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2024 року ОСОБА_2 з 05 по 20 квітня 2024 року за місцем свого мешкання в АДРЕСА_1 гучно висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою відносно сусіда ОСОБА_1 та членів його сім'ї, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
В апеляційній скарзі потерпілий просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою визнати ОСОБА_2 винуватим за ст. 173 КУпАП та накласти стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує, що погрози ОСОБА_2 мали тривалий та систематичний характер і свідчили, що той, будучи в стані алкогольного сп“яніння, систематично вчиняв дії антисоціального змісту і характеру по відношенню до потерпілого, а також чинив психологічний тиск, умисно порушуючи громадський порядок та спокій громадян. Вважає, що вказані обставини не були належним чином враховані судом, у зв'язку з чим призначено занадто м'яке стягнення.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Обставини справи та висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Що стосується доводів потерпілого ОСОБА_1 про скасування постанови у зв'язку з невідповідністю виду та розміру стягнення, накладеного на ОСОБА_2 , слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При накладенні на ОСОБА_2 стягнення суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості та характер вчиненого ОСОБА_2 правопорушення і воно є необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Також, суд першої інстанції врахував особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, вибачився перед потерпілим, працює лікарем у комунальному підприємстві “Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Дніпропетровської обласної ради” ( далі - КП “ОЦЕМД та МК “ДОР”).
При цьому, відповідно до характеристики на ОСОБА_2 , виданої головою профспілкового комітету КП “ОЦЕМД та МК “ДОР”, останній з серпня 2010 року працює на посаді лікаря вищої категорії Центральної підстанції Дніпровської станції екстреної медичної допомоги та 1,25 ставки та лікарем - консультантом Центральної оперативної диспетчерської на 0,5 ставки, зарекомендував себе як доброзичливий, сумлінний, відповідальний та дисциплінований працівник, який дотримується корпоративних правил та норм, користується повагою та авторитетом як у керівництва підприємства, так і у колег, був неодноразово нагороджений відзнаками та почесними грамотами за сумлінну працю.
Крім того, судом першої інстанції визнано обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_2 , щире каяття, та встановлено відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.
Доводи потерпілого про обставини та спосіб вчинення адміністративного правопорушення, а також ступінь його тяжкості вже були враховані судом першої інстанції при визначенні виду та розміру стягнення, що підлягає накладенню на ОСОБА_2 .
На переконання апеляційного суду призначений ОСОБА_2 вид адміністративного стягнення відповідає вимогам КУпАП, меті адміністративноно стягнення, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення правопорушника, з огляду на ступінь тяжкості вчиненого адміністративного правопорушення та негативні наслідки скоєного діяння.
Апеляційний суд в даному випадку не може не зауважити, що адміністративна відповідальність має на меті не тільки кару, а й виправлення правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як порушником, так і іншими особами. Значення адміністративного стягнення в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожне вчинене правопорушення. Роль і значення адміністративного стягнення багато в чому залежать від обґрунтованості його накладення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити стягнення з дотриманням вимог і положень ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
На переконання апеляційного суду потерпілий в апеляційній скарзі не навів достатньо підстав для скасування накладеного на ОСОБА_2 стягнення та накладення на нього іншого, більш суворого виду чи розміру стягнення, а тому немає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу потерпілого залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот