Провадження № 22-ц/803/3431/24 Справа № 199/7886/22 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В.В Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
30 липня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2023 року у цивільній справі №199/7886/22 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувала тим, що від шлюбу із відповідачем має неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні; відповідач мешкає окремо від дитини. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча працює, виготовляє меблі за індивідуальним замовленням, отримує дохід, та має змогу сплачувати аліменти в розмірі 10 000 грн. щомісяця.
Просила стягнути зі ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання спільної доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто зі ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000 грн., які підлягають індексації відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, починаючи проводити стягнення з 21 жовтня 2022 року та допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми за один місяць.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих із нього аліментів на 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який на момент звернення становить 3 196 грн. Посилається на необґрунтованість рішення та не відповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що він не перебував у зареєстрованому шлюбі із позивачкою, на момент звернення із позовом дитина разом із позивачкою та її матір'ю проживала разом із відповідачем у його дачному будинку та продовжують проживати по теперішній час. Також зазначені особи, у тому числі і донька знаходилась на його утриманні. За місцем реєстрації не живуть через перешкоджання родичів позивача у користуванні будинком. Він повністю забезпечує сім'ю житлом, харчовими продуктами, одягом і т.п. тобто приймає участь у матеріальному утриманні та вихованні дитини.
Також відповідач зазначав, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, оскільки суд не перевірив його місця реєстрації, ухвалив заочне рішення без відповідної заяви позивача, відповідача не було вручено копію позовної заяви та не повідомлено про час та дату судових засідань, через що він не зміг реалізувати свої права, як учасника процесу, зокрема надати заперечення та докази на спростування доводів позовної заяви. Зазначає, що ним до суду першої інстанції під час розгляду його заяви про перегляд заочного рішення надано докази того, що позивачка разом із дитиною не проживає за зареєстрованою адресою, які судом першої інстанції були прийняті вибірково.
Також звертає увагу, що ним надано докази про припинення підприємницької діяльності та влаштування на роботу. Вважає, що з огляду на надані ним документи, визначений судом розмір аліментів є непомірним для його бюджету та створює нерівність батьків по виконанню обов'язку з утримання дитини. Крім того вважає, що судом не правильно визначено спосіб стягнення аліментів та взято до уваги розмір річного валового доходу від підприємницької діяльності.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Вважає, що не перебування сторін у шлюбі не впливає на обов'язки батька неповнолітньої дитини її утримувати. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту проживання з дитиною за однією адресою, факту утримання доньки та доказів його майнового стану, який позбавляв його можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом першої інстанції. Вважає недоречним посилання ОСОБА_1 на те, що він припинив підприємницьку діяльність, оскільки це відбулось після ухвалення оскаржуваного рішення. Звертає увагу, що для ФОП , який перебуває на спрощеній системі оподаткування всі кошти, які надійшли на його рахунок є виручкою (доходом) у розумінні податкового законодавства. Відповідач не довів зміну свого місця проживання та його проживання в смт. Опитнік, а надані ним документи не свідчать про це.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначена до розгляду в період дії зазначеної статті в попередній редакції, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною в силу положень ч.6 ст. 19 ЦПК України та розглядається в спрощеному порядку, а ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи із того, що ціна позову визначена сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців (стаття 176 ч.1п.3 ЦПК України), розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції сторони є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.
За інформацією ГУ ДПС у Дніпропетровській області ФОП ОСОБА_4 має згідно податкової декларації загальну суму доходу за 2021 рік у розмірі 463 000 грн. та станом на 17 січня 2023 року інформація щодо суми доходів за 2022 рік відсутня (а.с.54,55).
Платник аліментів має у власності нерухоме майно - склад та житловий будинок.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, суд першої інстанції виходив із того, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей, суду не надано доказів про виконання відповідачем обов'язку утримання дитини.
Із таким висновком суду першої інстанції не можливо погодитись в повному обсязі з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Положеннями ст.180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 141 СК України мати,батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5статті 157 цього Кодексу .
В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить: для дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.
Позивач в апеляційній скарзі наголошував на тому, що його належним чином не було повідомлено про розгляд справи, у зв'язку із чим він був позбавлений можливості надати свої заперечення проти заявлених позовних вимог та відповідні докази.
Як вбачається з матеріалів справи, суду першої інстанції було надано відповідь відділу формування та ведення реєстру територіальної громади про відсутність у них відомостей щодо реєстрації ОСОБА_1 за вказаною у позові адресою (а.с.20). Суд повідомляючи відповідача за останнім відомим місцем проживання, зазначеним позивачем, отримував повернуті АТ «Укрпошта» конверти із зазначенням причини не вручення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.37,65,67), що у відповідності до положень Глави 7 ЦПК України є належним повідомленням сторони. Таким чином доводи апеляційної скарги у цій частині спростовуються матеріали справи, а надані відповідачем копії процесуальних рішень не підтверджують зміну його місця реєстрації.
Однак з огляду на те, що фактично відповідач не був присутнім під час розгляду справи у суді першої інстанції та не міг подати вчасно докази, на які посилається в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає за можливе їх прийняти.
Слід звернути увагу, що під час ухвалення оскаржуваного рішення на початку 2023 року суд першої інстанції виходив із того, що дохід відповідача складає за 2021 рік 463 000 грн. Однак зазначені висновки є передчасними, оскільки суд не дочекався на свої запити всіх відповідей із органів податкової служби, у результаті чого не було з'ясовано фактичний розмір доходу відповідача за 2022 рік.
Зокрема, відповідно до запитуваної судом першої інстанції інформації, яка фактично надійшла до них 13 лютого 2024 року було зазначено про відсутність у ФОП ОСОБА_1 доходів за 1-3 квартал 2022 року (а.с.85). Інших доказів майнового стану відповідача, який би дозволяв виплачувати аліменти саме в розмірі 10000 грн. матеріали справи не містять та судом не встановлено.
Також слід звернути увагу, що ФОП ОСОБА_1 згідно із наданою випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинив свою підприємницьку діяльність 25.05.2023 року (а.с.197) та з 14 грудня 2023 року працює у ФОП ОСОБА_5 на умовах неповного робочого часу (0,5 штатної одиниці) за посадою майстра по виробництву (а.с.198).
Крім того, оцінюючи можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі 10 000 грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив із того, що останній має на праві власності будинок та склад, однак не оцінив чи використовує він зазначену нерухомість для отримання доходу.
Таким чином, можливість сплачувати ОСОБА_1 аліментів на дитину у розмірі 10 000 грн. не доведена, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
В свою чергу відповідач не довів, що не може сплачувати аліменти у розмірі більшому, ніж заявлено ним в апеляційній скарзі, оскільки а ні в суді першої інстанції, а ні під час подачі апеляційної скарги він не надає відомостей про розмір свого доходу, зокрема заробітної плати за посадою майстра по виробництву.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і,дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У ч.1 ст. 84 ЦПК України зазначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції не виконав свого обов'язку, визначеного законом, повно, всебічно й об'єктивно не з'ясував всіх обставин справи, не надав їм належної оцінки, у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні у частині розміру стягнутих аліментів.
Таким чином, з урахуванням матеріального стану відповідача та зазначених вище обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів 10 000 грн., стягнутих з відповідача слід змінити та визначити їх розмір в сумі 4000 грн., оскільки такий розмір аліментів на переконання суду дозволить зберегти баланс між потребами дитини відповідного віку та спроможністю відповідача платити аліменти з урахуванням встановлених обставин справи, а також не є меншим за мінімальний розмір аліментів, встановлений законодавством для дитини відповідного віку.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи
Частиною четвертою зазначеної статті визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів. В решті рішення суду слід залишити без зміни.
Враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат, а саме з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору на підставі закону та взаємозарахування судових витрат за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, судовий збір не підлягає стягненню в дохід держави.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову з урахуванням положень п.3 ч.1 ст. 176 ЦПК України складає менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382 ,384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2023 року змінити, змінивши розмір аліментів, які підлягають стягненню зі ОСОБА_1 на користь на ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з «10 000 грн.» до «4000 (чотирьох тисяч) грн.»
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: