Справа № 161/11994/23 Провадження №11-кп/802/452/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
01 серпня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового
засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42023030000000043 від 24 квітня 2023 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із вищою освітою, який обіймав посаду командира відділення 68 Державної пожежно-рятувальної частини НОМЕР_1 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Донецькій області, не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна на праві приватної власності.
На підставі ст. 55 КК України, позбавлено ОСОБА_8 , права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, правоохоронних органах, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_8 спеціального звання - «старший прапорщик служби цивільного захисту».
Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з моменту його фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, правоохоронних органах, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності, визначено обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
Обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено попередній до набрання вироком законної сили.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Наказом начальника Головного управління МНС України в Донецькій області № 60 о/с від 22 вересня 2006 року ОСОБА_8 призначено на посаду пожежного 68-ї самостійної державної пожежної частини Волноваського районного відділу Головного управління МНС України в Донецькій області.
Того ж дня, ОСОБА_8 прийняв Присягу особового складу органів і підрозділів цивільного захисту України, у зв'язку з чим урочисто поклявся завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, захищати життя та здоров'я громадян, національне багатство України, її довкілля від надзвичайних ситуацій. Порушуючи цю присягу, готовий нести відповідальність згідно із законом.
Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області № 334 о/с від 17 вересня 2018 року ОСОБА_8 присвоєно спеціальне звання старший прапорщик служби цивільного захисту.
Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області № 48 о/с від 11 червня 2013 року ОСОБА_8 призначено командиром відділення 68 Державної пожежно-рятувальної частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та 31 травня 2022 року звільнено зі служби цивільного захисту.
У відповідності до п.п. 1 - 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 16 грудня 2015 року (далі - Положення) Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
ДСНС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Основними завданнями ДСНС є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
ДСНС відповідно до покладених на неї завдань:
- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечення разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;
- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, підготовку пропозицій щодо віднесення населених пунктів та об'єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;
- координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання щодо здійснення заходів з евакуації населення;
- забезпечує здійснення заходів з мінімізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов'язаних із технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності під час проведення антитерористичних операцій, а також проводить просвітницьку та практично-навчальну роботу з метою підготовки населення до дій в умовах вчинення терористичного акту;
- залучає підрозділи пошуково-рятувальних сил та аварійно-рятувальних служб центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та координує їх діяльність під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій державного і регіонального рівня, організовує проведення пошуково-рятувальних робіт та здійснює контроль за їх проведенням;
- здійснює оповіщення та інформування центральних та місцевих органів виконавчої влади про загрозу виникнення і виникнення надзвичайних ситуацій, методичне керівництво щодо створення і належного функціонування систем оповіщення цивільного захисту різного рівня;
- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання;
- організовує та проводить перевірку стану готовності функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту та відповідних органів управління ними до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
- здійснює державний нагляд (контроль) за вжиттям інженерно-технічних заходів цивільного захисту відповідно до закону;
- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;
- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки;
- перевіряє відповідно до закону стан готовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; планування та готовності до здійснення заходів з організації евакуації населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій; підготовки населення до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
- здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно п.п. 2, 3, 6, 7, 31 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 593 від 11 липня 2013 року, служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період. Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання. Особи начальницького складу є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, на яких поширюються дія вимог та обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції». Громадяни, які вперше приймаються на службу цивільного захисту, складають Присягу служби цивільного захисту відповідно до статті 108 Кодексу цивільного захисту України.
Особи рядового і начальницького складу зобов'язані чесно і сумлінно додержуватися Присяги служби цивільного захисту, виконувати закони України; добросовісно і в повному обсязі виконувати покладені на них згідно із займаною посадою службові обов'язки; проходити службу цивільного захисту в тих органах і підрозділах цивільного захисту і в тих місцях, де це викликано інтересами служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
За таких обставин ОСОБА_8 , як командир відділення 68 Державної пожежно-рятувальної частини НОМЕР_1 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Донецькій області, будучи особою рядового складу служби цивільного захисту, який постійно здійснює функції представника влади, є службовою особою, а також згідно ст.ст. 66, 68, 69 Кодексу Цивільного захисту України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу.
З урахуванням наведеного та відповідно до ст.ст. 17, 19, 68 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У той же час, у відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про національну безпеку України», до складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.
При цьому, згідно ч. 7 ст. 18 вказаного Закону, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення аварійно-рятувальних робіт, пожежогасіння, пожежної та техногенної безпеки, роботи рятувальних служб під час аварій, а також гідрометеорологічної діяльності.
Водночас, командиром відділенням 68 Державної пожежно-рятувальної частини 11 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Донецькій області ОСОБА_8 в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст.ст. 1, 2, 17 Конституції України, зрадив присязі Державі та Українському народові, Конституції та Законів України, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
Так, Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено 24 серпня 1991 року «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
До системи адміністративно - територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема і Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1991 року російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов'язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов'язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв'язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
Відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали 31 травня 1997 року Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року № 13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 02 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, російська федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований російською федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Незважаючи на вищевикладене, 21 лютого 2022 року російською федерацією визнано так звані «донецьку народну республіку» та «луганську народну республіку» незалежними державами, попередньо впроваджуючи в період 2013-2022 років, із застосуванням засобів масової інформації, ідеї єдиного російського народу та відсутності української нації, вчиняючи неоголошені та приховані вторгнення на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, організовуючи та підтримуючи терористичну діяльність, направлену на окупацію Донецької та Луганської областей та порушення територіальної цілісності України.
Надалі «президент» російської федерації оголосив 24 лютого 2022 року про рішення розпочати так звану спеціальну воєнну операцію в Україні.
Після цього збройними силами російської федерації, які діяли за наказом військово-політичного керівництва РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах і складах Збройних сил України, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань РФ 24 лютого 2022 року здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна через державний кордон України, який проходить територіями Автономної республіки Крим, Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської, Миколаївської, Сумської, Чернігівської та інших областей, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, окупували частину вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час і призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
У свою чергу, указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого неодноразово продовжувалась та який триває по даний час.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Наведені вище факти розв'язання та ведення РФ агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, захоплення державних установ, організацій та військових частин, із 27 лютого 2014 року широко висвітлювались більшістю засобів масової інформації іноземних держав, у зв'язку з чим були достовірно відомі ОСОБА_8 .
Всупереч указаним правовим нормам, починаючи з 10 березня 2022 року, тобто після повної окупації міста Волноваха Донецької області військовослужбовцями збройних сил російської федерації, командир відділення 68 Державної пожежно-рятувальної частини 11 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Донецькій області ОСОБА_8 , діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, державній, економічній та інформаційній безпеці, достовірно усвідомлюючи, що військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях та здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, з метою окупації України, маючи проросійську позицію, з власної ініціативи, вчинив в умовах воєнного стану перехід на бік ворога в період збройного конфлікту і надав представникам окупаційних військ збройних сил російської федерації та їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
Зокрема, на виконання свого злочинного умислу, спрямованого на перехід на бік ворога, з метою завдання шкоди обороноздатності та державній безпеці України, будучи громадянином України, з власної ініціативи, зраджуючи Присязі особового складу органів і підрозділів цивільного захисту України, ОСОБА_8 , орієнтовно в третій декаді березня 2022 року, перебуваючи на окупованій території Волноваського району Донецької області, більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлені, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, що виразилось у добровільному поступленні на службу до незаконного органу держави-агресора - « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (Государственное бюджетное учреждение «Пожарно-спасательный отряд г. Волноваха Министерства по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий Донецкой Народной Республики»), на так звану посаду «командир відділення».
Крім того, на виконання свого злочинного умислу, спрямованого на надання допомоги окупаційним військам збройних сил російської федерації та її представникам на території Волноваського району Донецької області допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди обороноздатності та державній безпеці України, просуваючи ідеї проросійської спрямованості, з метою дискредитації дій української влади, а також для подальшого встановлення у Волноваському районі окупаційної влади, штучного створення у його мешканців хибних уявлень про благі наміри окупаційних військ та незворотного і стабільного існування на теренах Донецької області влади російської федерації та ідей «російського світу», ОСОБА_8 27 грудня 2022 року, перебуваючи на окупованій території Волноваського району Донецької області, більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь у агітаційному заході, присвяченому дню рятівника російської федерації, під час якого, спільно з іншими невстановленими громадянами, частина з яких одягнені у формений одяг, позиціонуючи себе працівником незаконно створеного державою-агресором органу, в урочистій обстановці, вишикувавшись для спільного фото, тим самим, використовуючи своє попереднє становище представника правоохоронного органу Волноваського району та відповідно підтримуючи в такий спосіб факт окупації, як безповоротне встановлення окупаційної влади, створював у місцевого мирного населення хибне уявлення легітимності такої псевдо влади.
Таким чином, ОСОБА_8 своїми умисними протиправними діями, які виразилися у в умисному вчиненні в умовах воєнного стану громадянином України діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України у формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі або її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, тобто державну зраду.
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в якій просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, відомості зазначені в ньому, не підтверджуються дослідженими доказами. Судом не надано належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме щодо їх належності і допустимості.
Крім того, апелянт вказує на істотне порушення прав ОСОБА_8 під час досудового розслідування та судового розгляду, зокрема, останній був позбавлений можливості брати участь у слідчих діях, подавати свої доводи та докази, брати участь у судових засіданнях тощо.
У поданому до суду запереченні прокурор вказує, що апеляційні доводи захисника є необґрунтованими і безпідставними та просить залишити апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2024 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК та на офіційному веб-сайті суду.
З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Обвинуваченого ОСОБА_8 належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги з дотриманням вимог ч. 8 ст. 135, ст. 323 КПК, зокрема шляхом публікацій повідомлень про виклик до суду в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»), а також шляхом розміщення повісток про виклик до суду на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на веб-сайті Волинського апеляційного суду.
З урахуванням викладеного та вимог кримінального процесуального закону колегією суддів прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинувачено ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, захисника, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити, прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 84 КПК, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 94 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника та матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК, оскільки в ньому міститься формулювання обвинувачення та належним чином викладені та обґрунтовані висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідженні всі докази, надані сторонами провадження, яким судом надана оцінка з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для висновку про доведеність винуватості обвинуваченого, що свідчить про відповідність оскарженого вироку вимогам КПК.
Судовий розгляд у межах цього кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 (in absentia), який показань суду не надавав, будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
Разом з тим, свої висновки суд першої інстанції правильно обґрунтував показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які, будучи допитаними в режимі відеоконференцзв'язку, пояснили суду, що вони особисто знайомі з ОСОБА_8 . Вказані свідки наголосили, що була реальна можливість евакуюватися, що й зробило 70 відсотків працівників підрозділу ГУ ДСНС в Донецькій області.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 загалом надали аналогічні показання та вказали, що із засобів масової інформації їм стало відомо про добровільний перехід ОСОБА_8 працювати в МЧС ДНР м. Волноваха, а вказане надалі підтвердив їх спільний знайомий ОСОБА_14 , який є колишнім колегою обвинуваченого.
Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 були колегами обвинуваченого та підтвердили, що ОСОБА_8 влаштувався на службу в МЧС ДНР, попередньо зібравши усі документи, зазначили про добровільність його дій.
Зокрема, ОСОБА_12 додатково вказав, що окупаційні війська нікого не змушували поступати до них на службу, погроз не було, лише пропозиції і таку пропозиції отримував і він, але відмовився від неї.
На думку колегії суддів, покликання захисника в апеляційній скарзі щодо неузгодженості показань свідків голослівні та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду кримінального провадження.
Оцінюючи показання, дані свідками в судовому засіданні суду першої інстанції, колегія суддів вважає їх правдивими, оскільки вони є логічними, послідовними, не суперечать іншим встановленим судом фактичним обставинам справи.
Крім показань свідків, висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за встановлених під час судового розгляду фактичних обставин, суд першої інстанції обґрунтував дослідженими в судовому засіданні доказами, які знайшли ґрунтовну оцінку в судовому рішенні, зокрема: витягом з наказу по особовому складу від 22.09.2006 № 60; наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області № 334; наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області № 48 о/с від 11.06.2013; витягом з наказу по особовому складу від 31.05.2022 року №246; повідомленням заступника начальника УСБУ в Волинській області ОСОБА_15 про вчинення кримінального правопорушення (відповідно до ст. 214 КПК України) № 7350-23 від 24.04.2023 року; рапортом ст. оперуповноваженого Луцького РВ УСБУ у Волинській області ОСОБА_16 від 24.04.2023 року; відповіді на запит від 16.05.2023 щодо відомостей з Держаного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 1 кварталу 2021 року по 4 квартал 2022 року; протоколами огляду від 05 травня 2023 року; протоколом огляду від 08 травня 2023 року; протоколом огляду речей і документів від 06 червня 2023 року та долученими скріншотами; протоколами огляду речей і документів від 06 червня 2023 року.
Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності. Об'єктивні підстави не довіряти показанням вказаних вище свідків та відомостям, які містяться в письмових доказах, як у суду першої інстанції, так і в суду апеляційної інстанції відсутні.
На переконання колегії суддів, сукупність наведених вище доказів, зокрема документи щодо перебування обвинуваченого на посаді в ДСНС України та складання ним присяги, публікації з фотографіями, безсумнівно доводять, що громадянин України ОСОБА_8 дійсно добровільно, будучи працівником правоохоронного органу, зайняв посаду в структурному підрозділі окупаційної адміністрації РФ, зокрема незаконно створеному правоохоронному органі так званого «ГБУ ПСО г. Волноваха МЧС ДНР» та виконує відповідні службові обов'язки.
Суспільна небезпека зазначених вище дій полягає в тому, що обвинувачений, будучи службовою особою та маючи спеціальні знання, допомагає державі - агресору створити вертикаль незаконних органів влади та приймає участь в реалізації та підтримці її рішень, оскільки саме така вертикаль загалом є основою функціонування державного механізму, а саме такі дії є нічим іншим, ніж перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, що завдає шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Твердження захисника щодо відсутності суб'єктивної сторони повністю спростовується дослідженими під час судового розгляду доказами, які визнані відповідно до ст.ст. 85, 86 КПК України належними і допустимими.
Між тим, такі доводи захисту були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.
Разом з тим, характер дій ОСОБА_8 , попередню підготовку документів для прийняття на роботу, тривалість дій останнього у часі безумовно вказують на їх свідомий і добровільний характер. Обвинувачений як громадянин України, маючи достатній рівень освіти, життєвого досвіду та спеціальних знань на посаді командира відділення 68 Державної пожежно-рятувальної частини НОМЕР_1 Державного пожежно-рятувального загону ІНФОРМАЦІЯ_4 , в званні старшого прапорщика служби цивільного захисту, не міг не розуміти незаконності вчинюваних ним дій. Заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, обвинувачений не вживав, хоча свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 вказували про реальну можливість виїхати з окупованої території, що останні й зробили. Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_17 зазначили, що після повномасштабного вторгнення РФ на територію України їх підрозділ продовжив нести службу в м. Волноваха до травня 2022 року, а надалі більшість евакуювалася. Сукупність наведених обставин безумовно свідчить про свідомий вибір обвинуваченого і про абсолютну добровільність вчинених ним незаконних дій.
Окрім того, відсутні відомості про те, що ОСОБА_8 будь-яким чином повідомляв компетентним органам України чи свідкам про здійснення на нього тиску з боку представників окупаційної влади тощо.
Таким чином, ОСОБА_8 , на переконання колегії суддів виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим, оскільки обвинувачений зайняв посаду в структурному підрозділі окупаційної адміністрації РФ, зокрема незаконно створеному правоохоронному органі так званого «ГБУ ПСО г. Волноваха МЧС ДНР», фактично взявся за виконання трудових обов'язків у цьому органі з метою забезпечення його функціонування, факт чого доведено змістом досліджених судом першої інстанції документів.
Будь-яких даних, які би свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_8 був вимушеий зайняти посаду структурному підрозділі окупаційної адміністрації РФ, зокрема незаконно створеному правоохоронному органі так званого «ГБУ ПСО г. Волноваха МЧС ДНР» чи діяв під психічним, фізичним примусом або внаслідок крайньої необхідності, у даній справі не встановлено і стороною захисту не надано.
Тому доводи апеляційної скарги про невмотивованість рішення суду першої інстанції в цій частині, необґрунтовані.
Також є такими, що не заслуговують на увагу, доводи захисника з приводу того, що стороною обвинувачення порушено принцип змагальності сторін та свободи, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 був позбавлений можливості на власний захист, можливості надавати показання, подавати докази, враховуючи, що жодного доказу на підтвердження ознайомлення ОСОБА_8 із публікаціями про його виклики та наявність щодо нього кримінального провадження не надано.
Перевіряючи такі твердження сторони захисту колегія суддів виходить з того, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 було здійснено в порядку спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, тобто яке не передбачає участі обвинуваченого.
При цьому законодавець з метою дотримання права на захист осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження, у ст. 52 КПК закріпив вимогу про обов'язкову участь захисника у такій категорії справ.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 було здійснено за участю захисника ОСОБА_7 . Разом з тим, суд першої інстанції створив захиснику необхідні умови для реалізації його процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник не зазначає про те, що під час даного провадження були порушені передбачені КПК процесуальні вимоги щодо досудового розслідування і судового розгляду даного кримінального провадження, тим самим захисник погоджується з тим, що всі формальні передбачені КПК України процесуальні вимоги щодо спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження відповідно органом досудового розслідування і судом були дотримані.
Також колегія суддів зазначає, що положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що вирок суду першої інстанції належним чином вмотивований і відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК, а тому підстави для його скасування відсутні. Переконливих аргументів на спростування висновків суду першої інстанції захисник в апеляційній скарзі не навів у зв'язку з чим його апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржений вирок суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде оголошено о 08:45 годині 02 серпня 2024 року в приміщенні Волинського апеляційного суду.
Головуючий
Судді