Справа № 155/1336/23 Провадження №11-кп/802/453/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
31 липня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12023030600000083 від 24.04.2023 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Горохівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку села Журавники Горохівського району Волинської області, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , громадянку України, з середньою спеціальною освітою, не заміжню, на утриманні якої перебуває одна особа, інвалід ІІІ групи, працюючу, не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначено їй покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку, тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов представника ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_11 , до ОСОБА_7 та Акціонерного товариства «СГ «ТАС» (приватне) про відшкодування шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «СГ «ТАС» (приватне) в користь ОСОБА_11 21071 (двадцять одна тисяча сімдесят одна) гривня 30 копійок в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_11 20000 (двадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 10000 (десять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вироком вирішено питання речових доказів та арештованого майна.
Згідно із вироком суду ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за те, що вона 23 травня 2023 року приблизно о 16 годині 42 хвилини, керуючи власним легковим автомобілем марки «DAEWOO», моделі «LANOS», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », рухаючись автомобільною дорогою «Н-17», сполученням «Львів-Радехів-Луцьк», на вулиці Луцькій в місті Горохові в напрямку з міста Львів до міста Луцька, біля магазину «Галант», в денну пору доби, при достатній видимості, проявила крайню неуважність та порушила вимоги пунктів 1.3, 1.5, 1.7, 2.3 б, д, 12.1, 12.3, 12.4, 12.9 б та 18.1 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку АДРЕСА_2 , яка переходила дорогу зліва на право по відношенню руху автомобіліста. Внаслідок наїзду ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого багатовідламкового внутрішньосуглобного перелому зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, що по ступеню тяжкості відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що потягнули за собою тривалий розлад здоров'я, відповідно до п. 2.2.1. В, п. 2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, які по ступеню тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, як таких, що потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я, відповідно до п. 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками що настали, у виді спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості ОСОБА_11 , стало грубе порушення водієм легкового автомобіля марки «DAEWOO», моделі «LANOS», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », громадянкою ОСОБА_7 . п. 1.3, 1.5, 1.7, 2.3 б, д, 12.1, 12.3, 12.4, 12.9 б та 18.1 Правил дорожнього руху України (Постанова КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року), які регламентують:
-учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємноввічливими;
-дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
-водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності;
-бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
-не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
-під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
-у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
-у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.;
-перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;
-водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Таким чином, ОСОБА_7 своїми необережними протиправними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
Прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, правильності кваліфікації дій обвинуваченої, подав апеляційну скаргу у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченої.
Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно визнано обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , вчинення злочину щодо особи похилого віку. Крім того, прокурор вказує, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, безпідставно не застосовано положення ст.ст. 120, 124 КПК України.
З урахуванням наведеного апелянт просить виключити з оскарженого рішення посилання на обставину, яка обтяжує покарання, та стягнути в порядку ст.ст. 120, 124 КПК України з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_11 процесуальні витрати у сумі 10 000 гривень на правничу допомогу.
Заслухавши доповідача, який виклав суть обвинувачення, доводи апеляційної скарги, прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримував, обвинувачену та її захисника, які апеляційну скаргу сторони обвинувачення не заперечували, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України, правильність висновків суду щодо доведеності винуватості першої у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, учасниками судового розгляду не оспорюється, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, підстави для перегляду вироку, в цій частині - відсутні.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про визнання судом першої інстанції обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , - вчинення злочину щодо особи похилого віку, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими.
У ч. 1 ст. 67 КК України наведений вичерпний перелік обтяжуючих покарання обставини, серед яких є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Вказана обтяжуюча обставина підлягає врахуванню лише у разі, коли даний факт охоплюється злочинним наміром: при умисній формі вини за умови, що особа достеменно обізнана про похилий вік потерпілого, і цілеспрямовано вчиняє посягання на нього. У такому випадку суспільну небезпечність протиправного діяння та особи винного посилює свідоме використання ним незахищеності та вразливості потерпілого, що полегшує скоєння кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в якому форма вини щодо наслідків є необережною.
З огляду на наведене, визнана судом першої інстанції обставина, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , підлягає виключенню із мотивувальної частини вироку суду.
Водночас, перевіряючи доводи прокурора щодо вирішення цивільного позову в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду, дійшла такого висновку.
Положеннями ст. 118 КПК України визначено, що процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Таким чином, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 цього Кодексу. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов'язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими - вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
У свою чергу, ч. 1 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Враховуючи наведене вище, висновки суду першої інстанції про задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь першої витрат на правничу допомогу, суд вважає необґрунтованими.
Таким чином в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 в частині відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити. В порядку ст.ст. 120, 124 КПК України стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_11 процесуальні витрати, понесені останньою на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Горохівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку Горохівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2024 року посилання на обставину, яка обтяжує покарання, передбачену п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України, а саме: «вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку».
В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 до обвинуваченої ОСОБА_7 в частині відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити.
Стягнути в порядку ст.ст. 120, 124 КПК України з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_11 процесуальні витрати у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень на правничу допомогу.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді