Справа № 154/2415/24 Провадження №33/802/528/24 Головуючий у 1 інстанції:Пустовойт Т. В.
Доповідач: Клок О. М.
31 липня 2024 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Таровської А.А., захисника Галащука С.Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу адвоката Галащука С.Ю. на постанову судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 липня 2024 року,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовий квиток НОМЕР_1 , номера обслуги протитанкового механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Також з ОСОБА_1 стягнуто в дохід держави 605, 60 грн судового збору.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 24.06.2024 року, о 08:00год., під час шикування особового складу для доведення наказу "Про відрядження особового складу військової частини НОМЕР_2 до місця тимчасової дислокації ВЧ НОМЕР_2 " (наказ командира від 22.06.2024 № 944), в умовах особливого періоду, воєнного стану відмовився вибувати в район виконання бойового завдання за призначенням, мотивуючи погіршенням стану здоров'я, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-10 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції захисник подав апеляційну скаргу, в якій вказує на її незаконність, необґрунтованість, вважає її такою, що не базується на всебічному і повному дослідженні доказів та матеріалів у справі, прийнята з допущенням істотних порушень процесуального закону. Зазначає, що протокол щодо ОСОБА_1 складений 03.07.2024, що убачається з пояснень останнього та ОСОБА_2 Відсутня копія наказу з підписами про ознайомлення особового складу. Розгляд справи відбувся формально, не вірно зазначено прізвище особи на ст. 2 абз. 5 постанови. Судом не враховано виключно позитивну характеристику ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій з липня 2015 року та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, має бойове поранення. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника Галащука С.Ю., які просили апеляційну скаргу задовольнити з викладених у ній підстав, суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч.2 ст.172-10 КУпАП передбачена відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду.
Таким чином, в обвинуваченні, яке стосується вказаного правопорушення, повинно бути зазначені дані про те, що особа, яка звинувачується у вчиненні цього правопорушення перебуває на військовій службі не виконала законні вимоги командира (начальника), які полягали у вчиненні певних дій або бездіяльності.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №136 від 31.05.2022 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №38 від 06.02.2024 встановлено надбавку ОСОБА_1 , а наказом т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_2 № 944 від 22.06.2024 визначено відрядження особового складу до тимчасового місця дислокації ВЧ НОМЕР_2 .
Відповідно до статті 9 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 11 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлює загальні обов'язки військовослужбовців.
Відповідно до пункту 3 статті 11 розділу І частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» на військовослужбовців покладається обов'язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Згідно з вимогами статті 16 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
В матеріалах справи міститься наказ т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_2 № 944 від 22.06.2024 про відрядження особового складу до тимчасового місця дислокації ВЧ НОМЕР_2 відповідно до якого та додатку № 1, зокрема ОСОБА_1 зобов'язаний вибути до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_2 на території України. Даний наказ є чинний, а тому підлягає обов'язковому виконанню військовослужбовцями.
З даним усним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, що не заперечується останнім.
Слід зауважити, факт відмови ОСОБА_1 від виконання законних вимог командира стверджується і пояснювальними записками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Посилання захисника на не ознайомлення його підзахисного з наказом командира військової частини НОМЕР_2 №944 від 22.06.2024 «Про відрядження особового складу до тимчасового місця дислокації ВЧ НОМЕР_2 у письмовій формі не впливає на кваліфікацію дій останнього за ч.2 ст.170-10 КУпАП, оскільки, як зазначено вище, останній був ознайомлений з даним наказом і безпосередньо після його доведення відмовився виконувати, пояснюючи це своїм погіршенням станом здоров'я.
Беручи до уваги, що наказ про відрядження є чинний і ОСОБА_1 не надав суду доказів, що підтверджують неможливість виконання ним військових обов'язків за станом здоров'я (непридатність до військової служби, необхідність у стаціонарному лікуванні, реабілітації, тощо), тобто на день вибуття до тимчасового місця дислокації, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях останнього є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 КУпАП, оскільки останній відмовився від виконання законних вимог командира, в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст.ст. 22, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України. При вирішенні питання про накладення стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Однак судом першої інстанції вищезазначені вимоги закону враховано не було в повній мірі.
З поданих в апеляційному суді документів встановлено, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проходження служби (а.с.8), є учасником бойових дій (а.с.35) приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України (а.с.36).
Малозначне правопорушення - це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.
Враховуючи конкретні обставини справи в їх сукупності, а також досліджені в апеляційному суді характеризуючі дані, пом'якшуючі відповідальність обставини, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, а також те, що від дій ОСОБА_1 тяжких наслідків не настало, він вперше притягується до адміністративної відповідальності, суддя приходить до висновку, що останнього необхідно звільнити від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення на підставі ст.22 КУпАП і обмежитись усним зауваженням.
Таким чином, апеляційний суд частково задовольняє скаргу та закриває провадження у справі у зв'язку з звільненням особи від адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 22, 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Галащука С.Ю., задовольнити частково.
Постанову судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, в частині накладеного адміністративного стягнення, скасувати.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, на підставі ст.22 КУпАП та обмежитись усним зауваженням.
Провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду О.М.Клок