Справа № 761/27940/16-к
Провадження №1-кп/761/137/2024
іменем України
30 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження №12016100100005763, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2016 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комаров, Мартинівського району Ростовської області РРФСР, громадянина України, з середньою освітою, будучи особою з обмеженими можливостями (ІІ групи), не працюючого, не одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-21 травня 2024 року вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області, за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
ОСОБА_7 , 06.05.2016 о 04 годині 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , розпивав спиртні напої разом із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановленою особою. В цей час ОСОБА_7 почав погрожувати фізичною розправою ОСОБА_9 та вимагав, щоб останній передав йому мобільний телефон марки «Нокіа», який той дістав із кишені своєї куртки. В момент коли ОСОБА_9 , тримав мобільний телефону в руці, ОСОБА_7 вирвав вказаний телефон марки «Нокіа», чорного кольору, вартістю 243 гривень 33 копійок із руки ОСОБА_9 , після чого продовжував погрожувати фізичною розправою останньому та вимагав передати грошові кошти, які є в наявності у ОСОБА_9 , однак останній не погодився та пізніше з місця вчинення злочину пішов до відділу поліції. ОСОБА_7 , в свою чергу, викравши мобільний телефон ОСОБА_9 , розпорядився ним на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_7 відкрито викрав майно ОСОБА_9 на загальну суму 243 гривень 33 копійок, чим спричинив останньому майнові збитки на зазначену суму.
Вищевказаними діями ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з погрозою застосування насильства.
Обвинувачений ОСОБА_7 , на початку судового розгляду заперечував свою провину. Разом із тим, після дослідження доказів судом та допиту потерпілого та свідка обвинувачений в судовому засіданні змінив свою позицію, повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та надав показання про обставини скоєного злочину, зазначеного в обвинувальному акті. Так, ОСОБА_7 , зазначив, що точної дати не пам'ятає, однак одного з вечорів, перебуваючи у місті Києві, неподалік вокзалу, зустрів потерпілого з яким розпочали розпивати алкогольні напої, під час чого у чоловіків сталася сварка. Під примусом та погрозами обвинувачений забрав у потерпілого мобільний телефон та від місця подій відійшов неподалік. Згодом, його було затримано та вилученого мобільний телефон, який належав ОСОБА_9 .
У своїх показаннях обвинувачений вказав, що зазначена майнова шкода у обвинувальному акті відповідає дійсності та в судовому засіданні зауважив, що на теперішній час щиро кається та шкодує про вчинене.
Крім повного визнання ОСОБА_7 , своєї вини у вчиненні зазначеного вище злочину, його вина підтверджується наступними дослідженими доказами.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 , надав показання про те, що всі події відбувались з ним в 2016 році у м. Києві. Так, останній перебуваючи неподалік вокзалу, де й зустрів обвинуваченого ОСОБА_7 та невідомого йому чоловіка, надалі з якими погодився на розпивання алкогольних напоїв. З собою у потерпілого була сумка в якій лежав мобільний телефон та спортивна форма. Під час розпивання алкогольних напоїв, почалась сварка на фоні того, чи є у потерпілого кошти за випите. Надалі, ОСОБА_7 , з погрозами забрав у потерпілого телефон, після чого останній звернувся до поліції.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , надав показання про те, що 06.05.2016 року, перебував на патрулюванні у місті Києві, із колегою ОСОБА_12 на лінію надійшов виклик про скоєння грабежу, під час якого було викрадено телефон. По приїзду на місце злочину було виявлено потерпілого, який повідомив, що при розпиванні алкогольних напоїв у нього викрали телефон з погрозами. Надалі, при огляді території було зупинено двох осіб, у одного з яких виявлено викрадене майно (телефон), та прийнято рішення про виклик слідчо-оперативної групи. На момент затримання ОСОБА_7 , який являється обвинуваченим, чоловік був у стані алкогольного сп'яніння.
Вказані показання потерпілого та свідка являються логічними та послідовними, в судовому засіданні було встановлено, що у останніх немає підстав для наклепу. На підставі наведеного, суд визнає показання допитаних осіб достовірними, належними та допустимими, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, та отримані у порядку, встановленому КПК України, та не суперечать дослідженим письмовим доказам.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України у зв'язку із надходженням відповідного клопотання про зміну порядку та обсягу дослідження доказів у кримінальному провадженні, яке беззастережно було підтримано усіма учасниками кримінального провадження, керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд приходить до висновку, що дослідження усіх доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , щодо часу, місця, способу, ролі, мотиву та мети, виду і розміру шкоди, форми вини, які ніким після допиту потерпілого та свідка не оспорюються, слід визнати недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Також крім показань обвинуваченого, потерпілого та свідків, вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджується наступними дослідженими судом письмовими доказами: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.05.2016 року, витягом з ЄРДР № 12016100100005763 від 06.05.2016 року, протоколом огляду місця події від 06.05.2016 року та ілюстративної таблиці до нього, а також планом схемою, протоколом огляду місця події від 06.05.2016 року та фототаблицею до нього, протоколом пред'явлення особи для впізнання потерпілому з фототаблицею до нього від 06.05.2016 року, висновком експерта №292тв від. 20.05.2016 року, протоколом затримання особи від 06.05.2016 року.
Вищевказані письмові докази є належними та допустимими, складені відповідно до вимог КПК України та не оспорюються учасниками кримінального провадження, клопотань про їх виключення з обсягу доказів не надходило.
З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов до впевненого висновку, що провина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину доведена та його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з погрозою застосування насильства.
У відповідності до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який будучи раніше судимим, міцних соціальних зав'язків не має, офіційно не працює, являється особою з інвалідністю ІІ групи, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, у лікаря нарколога з 2014 року, на обліку перебував з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, за місцем проживання характеризується посередньо.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_7 , міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь, тяжкість скоєного, що вчинений ним злочин відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.
Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З врахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 , необхідно призначити покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде відповідати принципам та цілям його призначення та буде найбільш необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, підстав для застосування ст.69 чи 75 КК України, суд не вбачає.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком 21 травня 2024 року вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області, за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Між тим, за даним вироком, кримінальне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 вчинив 06.05.2016 року, тобто до ухвалення вироку Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.05.2024 року.
Так, 15 лютого 2021 року об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №760/26543/17 (провадження №51 - 3600 кмо 20) сформувала висновок щодо застосування норми права, згідно з яким, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент ухвалення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч.4 ст.70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про призначення ОСОБА_7 покарання за даним вироком, таким що належить відбувати реально, то попередній вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.05.2024 року необхідно виконувати самостійно.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Речовими доказами по даному кримінальному суд розпоряджається у відповідності до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 369-374, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 травня 2024 року, яким ОСОБА_7 , засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, тривалістю 1 рік, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК - виконувати самостійно.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 , слід обчислювати з дня оголошення вироку, а саме 30 липня 2024 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання за даним вироком, строк попереднього ув'язнення з 17 липня 2024 року по 29 липня 2024 року включно, з розрахунку день за день.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню у сумі, що становить 351 (триста п'ятдесят одна) гривня 84 копійки.
Речові докази по кримінальному провадженню телефон марки «Нокіа», чорного кольору залишити у володінні власника.
Вирок суду може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Шевченківського районного суду м. Києва.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_13