31 липня 2024 року Справа № 160/16530/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати, згідно з листком непрацездатності серії АДТ №888468 з 20.09.2021 року незаконними;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецької області нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати, згідно з листком непрацездатності серії АДТ № 888468 з 20.09.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправну відмову відповідача у виплаті компенсації втрати частини доходу, адже, відповідачем протягом тривалого часу не виплачувалось матеріальне забезпечення на підставі заяви-розрахунку про виплату грошових коштів лікарняного листа найманого працівника.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Згідно змісту наданого відповідачем відзиву, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вважає відмову у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів згідно листка непрацездатності серії АДТ №888468 з 20.09.2021 року законною, оскільки кошти, які були перераховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецької області страхувальнику ФОП ОСОБА_1 11.04.2024 року не є доходом ОСОБА_1 , фінансування страхувальника направлено для надання страхової виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованій особі ОСОБА_2 .
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
20.09.2021 року позивач, як страхувальник, звернувся до Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою розрахунком про виплату грошових коштів згідно лікарняного листа найманого працівника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
28.12.2021 року Костянтинівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області заява-розрахунок на фінансування нарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі ОСОБА_2 була відсторнована.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі № 160/3918/23 задоволено позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо не розгляду заяви-розрахунку від 20.09.2021 року поданою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо виплати грошових коштів по лікарняному листку серії АДТ № 888468 по суті із прийняттям рішення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області повторно розглянути заяву-розрахунок від 20.09.2021 року подану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо виплати грошових коштів по лікарняному листку серії АДТ № 888468 по суті із прийняттям відповідного рішення.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року по справі №160/3918/23 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 в адміністративній справі №160/3918/23 - залишено без змін.
25.03.2024 року ФОП ОСОБА_1 надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву-розрахунок від 20.09.2021 для фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованої особи ОСОБА_2 по лікарняному листку серії АДТ № 888468, яка розглянута відповідачем по суті та прийнято рішення про виплату 33526,56 грн.
Згідно платіжної інструкції №1558468721601 від 11.04.2024 кошти по заяві-розрахунку від 20.09.2021 на фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованої особи ОСОБА_2 по лікарняному листку серії АДТ №888468 перераховані страхувальнику ФОП ОСОБА_1 11.04.2024 року.
Згідно листа Головного управління ПФУ у Донецькій області від 27.05.2024 №13696-12317/С-02/8-0500/24, позивач зверталась до відповідача з вимогою про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку і з несвоєчасною виплатою грошових коштів на підставі заяви-розрахунку від 20.09.2021.
Однак, вказаним листом позивачу відмовлено у виплаті компенсації, у зв'язку з тим, що рішенням у справі 160/3918/23 не зобов'язано Головне управління ПФУ у Донецькій області виплатити вказану компенсацію.
Вважаючи вказані дії протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІV (в редакції Закону України від 21.09.2022 №2620-ІХ) (далі - Закон №1105-ХІV) передбачено, що фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 7 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 12, у разі подання документа в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису роздрукована заява-розрахунок разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначались окремі виплати та матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника.
Інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, повинна повністю відповідати документам, на підставі яких здійснено призначення матеріального забезпечення, та бути відображена в реєстрах бухгалтерського обліку.
Відповідальність за достовірність даних, наведених у заяві-розрахунку, несе страхувальник.
Згідно статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (Закон № 2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Виходячи зі змісту ст. 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться громадянам за умови, що грошові доходи нараховані громадянам та не мають разового характеру.
Пунктом 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (із змінами; далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення);
- сума індексації грошових доходів громадян;
- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Разом з тим, згідно п.п.3 п.1 ст.1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 року №12 (далі Порядок №12) визначає механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд) матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, передбаченого статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), за такими видами, зокрема допомога по вагітності та пологах (пп.1 п. Порядку №12).
Згідно абзацу 2 пункту 4 Порядку №12, підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до цього Порядку.
Отже, виходячи із обставин даної справи, позивач є страхувальником, який здійснив на користь застрахованої особи, найманого працівника ОСОБА_2 виплату у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю останнього.
Згідно вказаного Порядку №12, страхувальник має претендувати на фінансування з боку держави грошових коштів, витрачених на виплату застрахованій особі матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності.
Отже, в даному випадку, в силу своєї правової природи виплачене фінансування на користь страхувальника, тобто позивача у даній справі, не є доходом позивача у розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, оскільки має компенсаторний та разовий характер. У даний відносинах доход у вигляді матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю отримав найманий працівник позивача, а ні позивач.
Тому відсутні підстави для виплати на користь позивача компенсації втрати частини доходу, оскільки фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності не є доходом.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295, 297 КАС України суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 31.07.2024 року.
Суддя Н.Є. Калугіна