Рішення від 26.07.2024 по справі 160/13493/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 рокуСправа №160/13493/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у спрощеному провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, відповідача-2: Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2024 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, відповідача-2: Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)», в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіональної комісії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 18.12.2023 року про переведення ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу ДУ “Дніпровська виправна колонія (№ 89)” до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засуджених до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються 2 особи ДУ “Вільнянська установа виконання покарань (№11)”;

зобов'язати Міжрегіональну комісію Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції розглянути питання про переведення ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання з сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засуджених до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються 2 особи ДУ “Вільнянська установа виконання покарань (№11)” до сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу ДУ “Дніпровська виправна колонія (№ 89)”;

стягнути з відповідачів у солідарному порядку моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.

Протягом судового розгляду справи позивач доповнив свої позовні вимоги та в уточненій позовній заяві просить:

Визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)», яка полягає у не ознайомлені засудженого з витягом № 25 від 13.12.2023 року з протоколом засідання комісії державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» з розгляду питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст.81,107 КК України), заміни не відбутої частини покарання більш м'яким (ст.82 КК України), встановлення адміністративного нагляду згідно із ЗУ «Про адміністративний нагляд, звільненими з місць позбавлення волі», переведення засуджених на підставах, встановленого статтями 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151 КВК України матеріали стосовно засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на розгляд міжрегіональної комісії з питань визначення засудженими до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, щодо його переведення з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання в приміщеннях камерного типу державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловікам засудженим до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи державної установи «Вільнянська установа виконання покарання (№11)», з метою уникнення перенаповнення сектору максимального рівня безпеки приміщення камерного типу та дотримання норми жилої площі на одного засудженого (пункт 8 розділу IV наказу МЮУ від 27.02.2017 року №680/5), чим позбавили його права на оскарження до Управління прийнятого рішення та подати заперечення та правдиву інформацію.

Визнати протиправним прийняте рішення відповідачем-2 державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)», на засіданні комісії від 13.12.2023 року про направлення матеріалів стосовно засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на розгляд міжрегіональної комісії з питань визначення засудженим до позбавлення волі, виду установи виконання покарань, місця відбування покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, щодо його переведення з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання в приміщеннях камерного типу державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловікам засудженим до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи державної установи «Вільнянська установа виконання покарання (№ 11)», з метою уникнення перенаповнення сектору максимального рівня безпеки приміщення камерного типу та дотримання норми жилої площі на одного засудженого (пункт 8 розділу IV наказу МЮУ від 27.02.2017 року №680/5) та таким, що прийняте не на підставі закону, а з дискримінацією за ознакою скаржника.

Скасувати прийняте рішення відповідачем-2 Державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)», на засіданні комісії від 13.12.2023 року про направлення матеріалів стосовно засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на розгляд міжрегіональної комісії з питань визначення засудженим до позбавлення волі, виду установи виконання покарань, місця відбування покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, щодо його переведення з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання в приміщеннях камерного типу державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловікам засудженим до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи державної установи «Вільнянська установа виконання покарання (№ 11)», з метою уникнення перенаповнення сектору максимального рівня безпеки приміщення камерного типу та дотримання норми жилої площі на одного засудженого (пункт 8 розділу IV наказу МЮУ від 27.02.2017 року №680/5) та таким, що прийняте не на підставі закону, а з дискримінацією за ознакою скаржника.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)», яка полягає у ознайомленні з пропущеними строками на ознайомлення (під час самого етапування) 25.12.2023 року засудженого ОСОБА_1 з нарядом про переведення засудженої особи з однієї установи виконання покарань до іншої установи виконання покарань та з витягом №39 протоколу засідання від 18.12.2023 року, які надійшли ще 18.12.2023 року до державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» та були зареєстровані за №5184 від 18.12.2023 року що призвело до позбавлення можливості засудженого повідомити своїх близьких та адвокатів про переведення до іншої установи в іншій області.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)», яка полягає у неповідомлення про переведення засудженого з однієї УВП його близьких рідних та адвокатів, що призвело до позбавлення права позивача на отримання своєчасного захисту та душевних хвилювань за невизначеність з рідними.

Визнати протиправними дії Відповідача №2 державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)», які полягають у дорученні до подання від 13.12.2023 року неправдивих відомостей в характеристиці, неправдивої інформації в довідці з особової справи та зверненням поданням від 13.12.2023 року про проведення до іншої області з дефектною особовою справою засудженого ОСОБА_1 (без розпорядження суду про звернення вироку до виконання, без завірених належним чином вироку від 15.04.2002 року та ухвали ВСУ від 23.07.2002 року) що суперечить Інструкції роботи відділу КВСР, КВК України та КПК України та призвело до прийняття неправомірного рішення міжрегіональної комісії від 18.12.2023 року щодо переведення мене з державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» до державної установи «Вільнянська установа виконання покарання (№11)».

Визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіональної комісії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 18.12.2023 року про переведення ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу ДУ “Дніпровська виправна колонія (№ 89)” до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засуджених до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються 2 особи ДУ “Вільнянська установа виконання покарань (№11)”;

Зобов'язати Міжрегіональну комісію Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції розглянути питання про переведення ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання з сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засуджених до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються 2 особи ДУ “Вільнянська установа виконання покарань (№11)” до сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу ДУ “Дніпровська виправна колонія (№ 89)”, тобто за місцем його проживання та його рідних.

Стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача завдану йому моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач та його представник зазначили, що 05 серпня 2001 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було взято під варту за підозрою у скоєнні злочину та його утримували під вартою у СІЗО-3 міста Дніпропетровська.

15 квітня 2002 року ОСОБА_1 було засуджено до довічного позбавлення волі вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Верховний Суд України, розглянувши касаційні скарги на вирок від 15.04.2002 року, постановив ухвалу від 23.07.2002 року про залишення касаційних скарг без задоволення, а вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 року - без змін.

18 грудня 2023 року Міжрегіональною комісією Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції прийнято рішення про переведення позивача для подальшого відбування покарання з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу ДУ "Дніпровська виправна колонія (№89)" до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засуджених до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються 2 особи ДУ "Вільнянська установа виконання покарань (№11)" на підставі пункту 8 розділу 4 Порядку визначення засудженим виду установи покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту, обмеження волі та їх переведення, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 27.02.2017 року за №680/5, з підстави видачі наряду на переведення, а саме: з метою уникнення переповнення та дотримання норм житлової площі.

25 грудня 2023 року ОСОБА_1 етаповано з ДУ«ДВК(№89)» для подальшого тримання під вартою до державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» до якої він прибув 02.02.2024 року, де перебуває по теперішній час.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Міжрегіональної комісії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 18.12.2023 року про переведення ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу ДУ “Дніпровська виправна колонія (№ 89)” до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засуджених до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються 2 особи ДУ “Вільнянська установа виконання покарань (№11)”, виходячи з того, що матір засудженого, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 07.09.2022 року № 1205-5002096596 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у зв'язку з чим представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/13493/24 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

05 червня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій представник позивача зазначив, що 30 травня 2024 року адвокатом Монатко Денисом Сергійовичем зупинено адвокатську діяльність на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (за заявою адвоката).

12 червня 2024 року на адресу суду від представника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надійшов відзив на позовну заяву вх.№46379/24, в якому представник відповідача-1 заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до довідки від 30.05.2024 по особовій справі, наданої державною установою "Вільнянська установа виконання покарань (№11)", ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.07.2003 безперервно відбував покарання у державній установі "Дніпровська виправна колонія (№89)", з 02.02.2024 відбуває покарання у державній установі "Вільнянська установа виконання покарань (№11)".

Наказом Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №56/ОД-2023 від 09.11.2023 року було утворено міжрегіональну комісію з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 №680/5 затверджено Порядок визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі та їх переведення, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 року за № 265/30133.

У грудні 2023 року до Міжрегіонального управління надійшли матеріали з державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" стосовно ОСОБА_1 щодо переведення засудженого з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання в приміщеннях камерного типу до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи державної установи "Вільнянська установа виконання покарань (№11)" на ОСОБА_1 .

Подання було мотивоване пунктом 8 розділу IV Порядку визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі та їх переведення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 №680/5.

18 грудня 2023 року подання було погоджено начальником Міжрегіонального управління та матеріали розглянуті міжрегіональною комісією з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

18 грудня 2023 року Міжрегіональною комісією було прийнято рішення відносно засудженого ОСОБА_1 1975 р.н. про його переведення для подальшого відбування покарання з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи державної установи "Вільнянська установа виконання покарань (№11)".

Рішення було оформлено протоколом засідання Міжрегіональної комісії (витяг з протоколу засідання додається), в якому зазначено підстави для переведення ОСОБА_1 , а саме: пункт 8 розділу IV Порядку визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі та їх переведення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 №680/5.

Таким чином, розгляд Міжрегіональною комісією питання щодо переведення ОСОБА_1 з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" здійснювався виходячи з необхідності усунення перенаповнення сектору максимального рівня безпеки приміщення камерного типу та необхідності дотримання норм жилої площі на одного засудженого.

Відповідно до пункту 8 розділу IV вказаного Порядку (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою уникнення перенаповнення установи виконання покарань, дотримання норми жилої площі на одного засудженого, переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, до установи виконання покарань (сектору) відповідного рівня безпеки (виду установи) здійснюється центральною або міжрегіональною комісією за поданням адміністрації установи виконання покарань щодо переведення засудженого до установи виконання покарань (сектору) відповідного рівня безпеки (виду установи) (додаток 8), погодженим керівником міжрегіонального управління або керівником Департаменту щодо установ центрального та південного регіонів. У разі переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру (дільниці виправного центру) до іншого виправного центру (дільниці виправного центру) таке переведення здійснюється у порядку, встановленому пунктом 5 цього розділу

У таких випадках засуджений має утримуватись в установі виконання покарань (секторі) відповідного рівня безпеки (виду установи), найближчій (найближчому) до місця його проживання до засудження або, за бажанням засудженого, місця постійного проживання його родичів.

Таким чином, Міжрегіональна комісія повинна розглядати питання щодо переведення на підставі того пакета документів, який їй було подано на розгляд та тих документів, які є в її розпорядженні станом на момент прийняття відповідного рішення.

Таким чином, переведенням 4 осіб засуджених до довічного позбавлення волі, в тому числі і ОСОБА_1 , з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)", було усунено перенаповнення. Так як в секторі максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)", який розрахований на утримання 28 осіб (довідка державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" про перенаповнення додана до позовної заяви), станом на 14.12.2023 утримувалось 32 особи (без урахування двох засуджених, які тимчасово вибули з установи, для проходження лікування).

У межах зони діяльності Міжрегіонального управління (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області) сектори максимального рівня безпеки утворені при державній установі "Вільнянська установа виконання покарань (№11)", при державній установі "Дніпровська установа виконання покарань (№4)", при державної установи "Криворізька установа виконання покарання (№ 3)", при державній установі "Дніпровська виправна колонія (№89)".

Проте, станом на 18.12.2023 вільні місця в секторі максимального рівня безпеки, де можуть триматись засуджені до довічного позбавлення волі, були лише в державній установі "Вільнянська установа виконання покарань (№11)".

Матеріали, надані державною установою "Дніпровська виправна колонія (№89)" на переведення ОСОБА_1 , а саме довідка по особовій справі містила відомості про мешкання його родичів у інших населених пунктах (копія довідки додана до позовної заяви).

Більш того, ОСОБА_1 повідомив адміністрацію установи виконання покарань про місце мешкання своїх родичів у місті Дніпро вже під час свого перебування в державній установі "Вільнянська установа виконання покарань (№11)", що підтверджується копією заяви від 07.03.2024 року.

Таким чином, Міжрегіональна комісія, розглянувши матеріали підготовлені та надані державною установою "Дніпровська виправна колонія (№89)", правомірно прийняла рішення від 18.12.2023 про переведення ОСОБА_1 до Державної установи "Вільнянська установа виконання покарань (№11)", що повністю спростовує обґрунтування сторони позивача щодо того, що Міжрегіональним управлінням могло бути завдано моральної шкоди ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

24 червня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» надійшов відзив на позовну заяву вх.№24295/24, в якому представник відповідача-2 вважає, що пред'явлений позов є необґрунтованим та безпідставним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Станом на 13.12.2023 року в державній установі «Дніпровська виправна колонія (№89)», в секторі максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловікам засудженим до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, відбувало покарання 32 особи (без урахування двох засуджених, які тимчасово вибули з установи для проходження лікування).

Дотримуючись норм жилої площі на одного засудженого, встановленої вимогами статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України та з урахуванням наявності камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, в секторі максимального рівня безпеки при державній установі «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» може утримуватися 28 засуджених до довічного позбавлення волі.

З метою уникнення перенаповнення максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» керівництвом державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» було прийнято рішення розглянути на комісії установи матеріали на 4 засуджених до довічного позбавлення волі, які відповідно до місця мешкання до засудження або місця мешкання їх родичів мали можливість відбувати покарання в державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)».

На комісії державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» 13.12.2023 року були розглянуті матеріали на 4 засуджених до довічного позбавлення волі, серед яких були матеріали на засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами розгляду було прийнято рішення про направлення на розгляд міжрегіональної комісії з питань визначення особам засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, щодо їх переведення до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримається дві особи державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», відповідно до пункту 8 розділу IV «Порядку визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту, обмеження волі та їх переведення ...», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 №680/5.

Рішення комісії державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» 13.12.2023 року було оголошено шляхом зачитування вголос ОСОБА_1 та надано йому для ознайомлення. Але позивач відмовився ознайомлюватися з витягом №25 від 13.12.2023 року, згідно чого був складений акт від 13.12.2023 року про відмову ознайомлення з вищезазначеним витягом.

18 грудня 2023 року на електрону адресу державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» надійшли наряди з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про переведення засуджених до довічного позбавлення волі, для подальшого відбування покарання, з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловікам засудженим до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи державної установи «Вільнянська установа виконання покарання (№11)».

Серед яких був наряд №9760/5-2023 від 18.12.2023 стосовно засудженого ОСОБА_1 про переведення його до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками засудженими до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи державної установи «Вільнянська установа виконання покарання (№11)».

Позивачу було запропоновано ознайомитися з нарядом від 18.12.2023 року та витягом №39 з протоколу засідання міжрегіональної комісії від 18.12.2023 року, але від ознайомлення з документами відмовився, про що свідчить акт від 18.12.2023 року.

Тому, засудженому ОСОБА_1 наряд та витяг № 39 було оголошено шляхом зачитування вголос.

На підставі наряду від 18.12.2023 року №9760/5-2023 та відповідно до графіку руху планових варт, 25.12.2023 року засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було направлено з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками засудженими до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», для подальшого відбування покарання.

У день відбуття засудженому ОСОБА_1 повторно було запропоновано ознайомитися з нарядом від 18.12.2023 року та витягом №39 з протоколу засідання міжрегіональної комісії від 18.12.2023 року, про що свідчить його підпис про ознайомлення з даним витягом.

Таким чином, рішення засідання міжрегіональної комісії від 18.12.2023 року щодо переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками засудженими до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)», для подальшого відбування покарання, схвалено виходячи з необхідності усунення перенаповнення сектору максимального рівня безпеки приміщення камерного типу та необхідності дотримання норм жилої площі на одного засудженого, дотримуючись вимог статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України.

При розгляді питання щодо переведення засудженого ОСОБА_1 були враховані дані стосовно його близьких родичів та їх мешкання, які містились в матеріалах особової справи.

Про те, що родичі позивача мешкають у місті Дніпро державній установі «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» станом на 13.12.2023 року не було відомо.

Щодо доводів позивача, які полягають у неповідомленні про переведення засудженого з однієї УВП його близьких рідних та адвокатів, що призвело до позбавлення права позивача на отримання своєчасного захисту та душевних хвилювань за невизначеність з рідними, представник відповідача-2 повідомив, що згідно «Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів» затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 847/5 від 08.06.2012 року розділ 2 п.5. Працівники підрозділу протягом трьох діб після прибуття засудженого (особи, взятої під варту) до СІЗО зобов'язані повідомити суд, який постановив вирок, про приведення його до виконання і про місце відбування покарання засудженим, а також одного із членів сім'ї або близьких родичів засудженого (особи, взятої під варту) за його письмовою заявою та вибором, у якому зазначається адреса СІЗО і роз'яснюються права засудженого (особи, взятої під варту).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, інформацію про переведення засудженого з однієї установи до іншої повинна повідомляти саме та установа, до якої прибув засуджений для подальшого відбування покарання.

Щодо моральної шкоди, представник відповідача-2 зазначив наступне.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом третім постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представник відповідача-2 вважає, що в позовній заяві відсутні будь-які докази на підтвердження чи факту спричинення моральної шкоди, чи причинно-наслідкового зв'язку між діями державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)», Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та спричиненням моральної шкоди, а також не надано жодних доказів завдання позивачеві фізичного болю, душевних страждань або приниження репутації фізичної особи (виписки з історії хвороби, дані медичного обстеження, докази втрати репутації тощо).

З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

11 липня 2024 року від представника Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» надійшли пояснення на заяву про зміну предмету позову, в яких представник відповідача-2, ознайомившись зі змістом та вимогами заяви, зазначив, що вона є ідентичною заяві, яка була отримана 13.06.2024 року, а отже правова позиція вже викладена у відзиві на позовну заяву та є незмінною.

22 липня та 23 липня 2024 року на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшли відповіді на відзиви вх.№9473/24-ел, в яких позивач вважає необґрунтованими доводи представників відповідачів, які викладені у відзивах, виходячи з наступного.

Міжрегіональною комісією 18.12.2023 року були прийняті рішення про переведення для подальшого відбування покарання не 4 засуджених до довічного позбавлення волі з СМРБ ДУ«ДВК(№89)» до СМРБ ДУ«ВУВП(№11)», а щодо 5 осіб засуджених до довічного позбавлення волі, а саме:

- 25.12.2023 з камери № 13 СМРБ при ДУ«ДВК(№89)» за поданням від 13.12.2023 та рішенням від 18.12.2023 з долученням спецназу без будь-яких попереджень було етаповано до ДУ«ВУВП(№11)» двох осіб:

Особа - 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засудженого до ДПВ вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 року, який перебував за місцем проживання та скоєння правопорушення у ДУ«ДВК(№89)» з 30.07.2003 року;

Особа - 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець АДРЕСА_2 , де проживав до засудження та прибув до ДУ«ДВК (№89)» 03.07.2023, якого було за власним бажанням та поданням Начальника ДУ«ВУВП (№11)» етаповано 08.04.2024 з ДУ«ВУВП(№11)» до ДУ«Ужгородська УВП(№9)» де він наразі перебуває.

Згідно пунктів 1, 2 Розділу IV Наказу МЮУ №680/5 від 27.02.2017 року, зазначено, що переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої з підстави "відповідно до місця проживання засудженого до засудження" здійснюється на підставі заяви засудженого, підпис якого засвідчує керівник виправної чи виховної колонії. До заяви про переведення додається довідка-витяг з особової справи засудженого, копія паспорта (іншого документа, що посвідчує особу) та документа, що підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування до засудження. Заява засудженого подається через адміністрацію виправної чи виховної колонії до міжрегіональної або центральної комісії.

Однак, в матеріалах особової справи подання від 13.12.2023 року та матеріалах розглянутих комісією 18.12.2023 відсутня заява засудженого ОСОБА_1 та не надано жодного доказу проживання рідних у Запорізькій області.

З урахуванням чого, зазначене відповідачем-2 у відзиві формулювання "які відповідно до місця мешкання до засудження або місця мешкання їх родичів мали можливість відбувати покарання в ДУ«ВУВП(№11)»" жодного відношення не має до позивача.

Згідно статті 1 КВК України, передбачено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно статті 5 КВК України, передбачено, що кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.

У СМРБ при ДУ «ДВК (№89)» перебувають 15 осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, які скоїли злочин та до арешту проживали самі і їх близькі родичі не в місті Дніпро, а в інших городах та областях:

у м. Києві - 3 особи, у м. Кривий Ріг - 4 особи, у м. Запоріжжя - 2 особи та з Волинської, Полтавської, АР Крим, Молдови та Кіровоградської області по одній особі.

Згідно наданої відповіді №153/164-пі/5.4.1/14-24/3/1/24.1-24 від 17.07.2024 начальником Управління документального та адміністративно-господарського забезпечення ОСОБА_4 на запит адвоката Білогруд Дмитро щодо вільних місць для засуджених до довічного позбавлення волі у всіх областях України, то для всіх вищезазначених 15 осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, які прибули до ДУ«ДВК(№89)» з інших міст та областей, є вільні місця для їх відбування покарання в УВП за їх постійним проживанням до скоєння злочину, за проживанням їх рідних і близьких в тих областях.

Однак, відповідачі утримують їх подалі від рідних з ціллю погіршення родинних стосунків та унеможливлення частих зустрічей з рідними. Позивача, проживаючого у Дніпропетровській області, вивезли подалі від рідних, що підтверджує факт дискримінації за ознакою скаржника, що заборонено Законом.

Позивач також вважає обґрунтованою позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди з відповідачів.

З урахуванням викладеного, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Щодо клопотання позивача про витребування доказів, суд виходить з наступного.

У клопотанні про витребування доказів, яке надійшло до суду 25 липня 2024 року, ОСОБА_1 просить:

1 - Витребувати у начальника державної установи «Вільнянська УВП(№11)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_5 ((Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_3 ) докази у вигляді довідки з особових справ про рух та підстави переведення з ДУ«ДВК(№89) до ДУ«ВУВП(№11)» осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, з наданням витягів рішень комісії від 13.12.2023 ДУ«ДВК(№89) про подання про переведення цих осіб та рішень міжрегіональної комісії ПС МУ з ПВКП МЮУ про переведення з ДУ«ДВК(№89) до ДУ«ВУВП(№11)» для подальшого відбування покарань у виді довічного позбавлення волі щодо засуджених: Особа_1: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_2: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_3: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , засуджений до вищої міри покарання (розстрілу) але постановою суду замінено на довічне ув'язнення;

2 - Витребувати у начальника державної установи «Закарпатська УВП(№9)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_9 ((Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Довженка, 8, А) докази у вигляді довідки з особової справи ОСОБА_3 про рух та підстави переведення з ДУ«ДВК(№89) до ДУ«ВУВП(№11)» осіб, засудженого до довічного позбавлення волі, з наданням витягу рішення комісії від 13.12.2023 ДУ«ДВК(№89) про подання про переведення цієї особи та рішення міжрегіональної комісії ПС МУ з ПВКП МЮУ про переведення з ДУ«ДВК(№89) до ДУ«ВУВП(№11)» для подальшого відбування покарань у виді довічного позбавлення волі щодо особи:

Особа_1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , засуджений до довічного позбавлення волі;

3 - Витребувати у начальника державної установи «Дніпровська УВП(№4)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_10 ((Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за адресою: АДРЕСА_4 ) докази у вигляді довідки з особової справи про рух та підстави переведення з ДУ«ДВК(№89) до ДУ«ВУВП(№11)» особи, засудженого до довічного позбавлення волі, з наданням витягу рішення комісії ДУ«ДВК(№89) про подання про переведення цієї особи та рішення міжрегіональної комісії ПС МУ з ПВКП МЮУ про переведення з ДУ«ДВК(№89) до ДУ«ДУВП(№4)» для подальшого відбування покарань у виді довічного позбавлення волі щодо особи:

Особа_1: ОСОБА_11 , засудженого до довічного ув'язнення.

4 - Витребувати у начальника державної установи «Дніпровська ВК(№89)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_12 ((Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за адресою: 49102, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Данила Галицького, будинок, 1) докази у вигляді довідок з особових справ осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, щодо місця скоєння злочину та їх проживання до засудження, місця проживання їх рідних та близьких, а саме осіб, засуджених до довічного ув'язнення, які перебували у ПКТ СМРБ ДУ«ДВК(№89) на 13.12.2023 року, зокрема: Особа_1: ОСОБА_13 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_2: ОСОБА_14 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_3: ОСОБА_15 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_4: ОСОБА_16 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_5: ОСОБА_17 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_6: ОСОБА_18 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_7: ОСОБА_19 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_8: ОСОБА_20 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_9: ОСОБА_21 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_10: ОСОБА_22 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_11: ОСОБА_23 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_12: ОСОБА_24 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_13: ОСОБА_25 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_14: ОСОБА_26 , засуджений до довічного позбавлення волі; Особа_15: ОСОБА_27 , засуджений до довічного позбавлення волі.

Приписами частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з частиною 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів, суд постановляє ухвалу.

Згідно з частинами 6 та 7 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до частини 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши вказане клопотання, суд вважає його необгрунтованим, так як вказані докази не стосуються безпосередньо предмета спору у даній справі. Також суд враховує, що клопотання заявлене не в межах строків, передбачених КАС України. У зв'язку з цим клопотання не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про виклик свідків, суд виходить з наступного.

У клопотанні про виклик свідків, ОСОБА_1 просить викликати до зали суду для з'ясування обставин щодо переведення та особової справи, як свідків:

1 - фахівця відділу контролю за виконанням судових рішень ДУ "ДВК-89" ОСОБА_28 ;

2 - начальника відділу контролю за виконанням судових рішень ДУ "ДВК-89" Романа Позднякова;

3 - заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції Ірину Боброву;

4 - начальника відділу контролю за виконанням судових рішень ДВ "ВУВП-11" майора внутрішньої служби ОСОБА_29 .

Відповідно до статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України, виклик свідків здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даного клопотання, так як об'єктивний та повний розгляд справи можливий без допиту в судовому засіданні вказаних свідків та враховуючи, що справа розглядається судом у спрощеному провадженні без виклику сторін.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Судом встановлено, що 05.08.2001 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було взято під варту за підозрою у скоєнні злочину та позивача утримували під вартою у СІЗО-3 міста Дніпропетровська.

15.04.2002 року ОСОБА_1 було засуджено до довічного позбавлення волі вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 року.

Верховний Суд України, розглянувши касаційні скарги на вирок від 15.04.2002 року, постановив ухвалу від 23.07.2002 року про залишення касаційних скарг без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 залишено без змін.

25 липня 2003 року відбулося засідання комісії Департамента з питань ВКП у Дніпропетровський області з питань розподілу, направлення та переведення засуджених до позбавлення волі, якою, згідно протоколу № 23 від 25.07.2003, було прийнято рішення про призначення подальшого тримання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 у ВК максимального рівня безпеки ( у приміщеннях камерного типу).

30 липня 2003 року ОСОБА_1 за рішенням комісії від 25.07.2003 було етаповано з СІЗО-3 м.Дніпропетровська до державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» для подальшого тримання під вартою у камерах сектору максимального рівня безпеки.

За весь період перебування в ДУ«ДВК (№89)» ОСОБА_1 два рази було етаповано до ДУ«ДУВП(№4)» на короткострокові періоди часу, а саме:

- з 17.02.2020 року до 25.05.2020 року для проведення медичного обстеження та лікування в зв'язку з погіршенням стану його здоров'я до багатопрофільної лікарні;

- з 19.04.2021 року до 14.02.2022 року за ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська для безпосередньої участі у судових засіданнях по справі № 205/9421/20.

ОСОБА_1 утримували в камерах СМРБ ДУ «ДВК(№89)» з 30.07.2003 року до 25.12.2023 року, тобто 19 років та 4 місяця, з урахуванням двох короткострокових перебувань в ДУ «ДУВП (№4)».

Відповідно до картки обліку побачень, видачі передач, посилок та бандеролей засудженого ОСОБА_1 , яка містилась в матеріалах його особової справи станом на 13.12.2023 року, за останній період з 2020 року по 2023 рік було 1 короткострокове побачення з ОСОБА_2 (мати) 07.09.2022 року, яка зазначена в особовій справі позивача, як близька родичка та 17 короткострокових побачень з іншими громадянами та адвокатами.

Згідно даних, які містились в особовій справі позивача, близькі родичі та їх мешкання станом на 13.12.2023 року зазначені так:

Мати - ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_6 ;

ОСОБА_30 місце проживання: АДРЕСА_7 ;

Дружина - ОСОБА_31 місце проживання: АДРЕСА_8 ;

Син - ОСОБА_32 місце проживання: АДРЕСА_8 ;

Донька - ОСОБА_33 місце проживання: АДРЕСА_8 ;

ОСОБА_34 місце проживання: АДРЕСА_9 ;

ОСОБА_35 місце проживання: АДРЕСА_9 .

В особовій справі засудженого відсутнє повідомлення до керівництва установи щодо зміни реєстрації місця проживання його матері ОСОБА_2 та інших родичів станом на 13.12.2023 року.

За результатами розгляду було прийнято рішення про направлення на розгляд міжрегіональної комісії з питань визначення особам засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, щодо їх переведення до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримається дві особи державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», відповідно до пункту 8 розділу IV «Порядку визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту, обмеження волі та їх переведення», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 №680/5.

Рішення комісії державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» 13.12.2023 року було оголошено шляхом зачитування вголос ОСОБА_1 та надано йому для ознайомлення. Однак, позивач відмовився ознайомлюватися з витягом № 25 від 13.12.2023 року, згідно чого був складений акт від 13.12.2023 року про відмову ознайомлення з вищезазначеним витягом.

Серед вищевказаних був наряд №9760/5-2023 від 18.12.2023 року стосовно засудженого ОСОБА_1 , про переведення його до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками засудженими до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи державної установи «Вільнянська установа виконання покарання (№11)».

Позивачеві було запропоновано ознайомитися з нарядом від 18.12.2023 року та витягом №39 з протоколу засідання міжрегіональної комісії від 18.12.2023 року, але від ознайомлення з документами відмовився, про що свідчить акт від 18.12.2023 року.

Тому засудженому ОСОБА_1 наряд та витяг № 39 було оголошено шляхом зачитування вголос.

Таким чином, рішення засідання міжрегіональної комісії від 18.12.2023 року щодо переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками засудженими до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», для подальшого відбування покарання, схвалено виходячи з необхідності усунення перенаповнення сектору максимального рівня безпеки приміщення камерного типу та необхідності дотримання норм жилої площі на одного засудженого, дотримуючись вимог статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України.

При розгляді питання, щодо переведення засудженого ОСОБА_1 були враховані дані стосовно його близьких родичів та їх мешкання, які містились в матеріалах особової справи.

25 грудня 2023 року ОСОБА_1 етаповано з ДУ «ДВК(№89)» для подальшого тримання під вартою до державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» до якої позивач прибув 02.02.2024 року де перебуває по теперішній час.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Міжрегіональної комісії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 18.12.2023 року про переведення ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу ДУ “Дніпровська виправна колонія (№ 89)” до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засуджених до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються 2 особи ДУ “Вільнянська установа виконання покарань (№11)”, виходячи з того, що матір засудженого, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 07.09.2022 року № 1205-5002096596 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у зв'язку з чим представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення про переведення, суд виходить з наступного.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (стаття 4 ч. 1, 2 Закону).

Частиною першою статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад" прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно з п. 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно з частиною 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України №1129-VII від 11 липня 2003 року кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Відповідно до частини 2 статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання (частина 4 статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 57 Кримінально-виконавчого кодексу України допускається переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру до іншого для розміщення засудженого за місцем проживання його близьких родичів за наявності поважних причин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в цьому виправному центрі.

Переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру до іншого здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, за поданням адміністрації виправного центру, погодженим з начальником відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, та спостережною комісією.

Відповідно до положень статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого. Переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 року №680/5 затверджено Положення про центральну та міжрегіональну комісії з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 року за №266/30134 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 розділу І вказаного Положення міжрегіональна комісія - колегіальний орган, що утворюється в міжрегіональному управлінні, який в межах компетенції визначає засудженим до позбавлення волі вид установи виконання покарань, місце відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі, здійснює направлення і переведення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі в межах зони діяльності міжрегіонального управління.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 року №680/5 затверджено Порядок визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі та їх переведення, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 року за № 265/30133.

У разі переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру (дільниці виправного центру) до іншого виправного центру (дільниці виправного центру) таке переведення здійснюється у порядку, встановленому пунктом 5 цього розділу.

Таким чином, Міжрегіональна комісія повинна розглядати питання щодо переведення на підставі того пакета документів, який їй було подано на розгляд, та тих документів, які є в її розпорядженні станом на момент прийняття відповідного рішення.

У грудні 2023 року до Міжрегіонального управління надійшли матеріали з державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" стосовно ОСОБА_1 .

Подання адміністрації державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" щодо переведення засудженого з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання в приміщеннях камерного типу до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи державної установи "Вільнянська установа виконання покарань (№11)" на ОСОБА_1 .

У вищезазначених матеріалах містився витяг з протоколу засідання комісії державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" з розгляду питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 КК України), заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (статті 82 КК України), встановлення адміністративного нагляду згідно із Законом України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", переведення засуджених на підставах, встановленого статтями 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151і КВК України, в якому мались відомості стосовно прийнятого рішення про направлення матеріалів стосовно засудженого ОСОБА_1 на розгляд Міжрегіональної комісії з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, щодо його переведення з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання в приміщеннях камерного типу державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)".

Відповідно до вказаного витягу з протоколу засідання, вищезазначене рішення було прийнято з метою уникнення перенаповнення сектору максимального рівня безпеки приміщення камерного типу та дотримання норм жилої площі на одного засудженого.

На підтвердження перенаповнення сектору максимального рівня безпеки приміщення камерного типу державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" до вищезазначених матеріалів додавалась відповідна довідка.

Вищезазначене рішення було оформлено протоколом засідання Міжрегіональної комісії, в якому зазначено підстави для переведення ОСОБА_1 , зокрема - пункт 8 розділу IV Порядку визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі та їх переведення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 №680/5.

Таким чином, розгляд Міжрегіональною комісією питання щодо переведення ОСОБА_1 з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)", здійснювався виходячи з необхідності усунення перенаповнення сектору максимального рівня безпеки приміщення камерного типу та необхідності дотримання норм жилої площі на одного засудженого.

Те, що вказане переведення дійсно здійснювалось керуючись саме вищезазначеними підставами, підтверджує і той факт, що державною установою "Дніпровська виправна колонія (№89)" до Міжрегіонального управління було направлено матеріали, які мотивовані пунктом 8 розділу IV Порядку визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі та їх переведення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 року №680/5, щодо переведення на 4 осіб засуджених до довічного позбавлення волі, в тому числі і на ОСОБА_1 .

За результатами розгляду яких Міжрегіональною комісією 18.12.2023 року були прийняті рішення про переведення для подальшого відбування покарання всіх 4 засуджених до довічного позбавлення волі з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи державної установи "Вільнянська установа виконання покарань (№11)".

В секторі максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)", який розрахований на утримання 28 осіб станом на 14.12.2023 року, утримувалось 32 особи (без урахування двох засуджених, які тимчасово вибули з установи, для проходження лікування).

Станом на 18.12.2023 року вільні місця в секторі максимального рівня безпеки, де можуть триматись засуджені до довічного позбавлення волі, були лише в державній установі "Вільнянська установа виконання покарань (№11)".

Міжрегіональній комісії при розгляді питання щодо переведення засудженого ОСОБА_1 1975 р.н. для подальшого відбування покарання з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" 18.12.2023 року не було відомо про мешкання його родичів у місті Дніпро, що підтверджувалось матеріалами наданими державною установою "Дніпровська виправна колонія (№89)" на переведення ОСОБА_1 , а саме довідкою по особовій справі, яка містила відомості про мешкання його родичів у інших населених пунктах.

ОСОБА_1 повідомив адміністрацію установи виконання покарань про місце мешкання своїх родичів у місті Дніпро вже під час свого перебування в державній установі "Вільнянська установа виконання покарань (№11)" лише 07 березня 2024 року.

Крім того, суд погоджується з доводами представника відповіача-1 щодо того, що у позовній заяві позивач посилається на норми статті 57 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Проте, вищевказана норма розповсюджується лише на осіб, що відбувають покарання у вигляді обмеження волі, а ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, відтак норми статті 57 Кримінально-виконавчого кодексу України, не розповсюджуються на спірні правовідносини.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Міжрегіональна комісія, розглянувши матеріали підготовлені та надані державною установою "Дніпровська виправна колонія (№89)", правомірно прийняла рішення від 18.12.2023 року про переведення ОСОБА_1 до Державної установи "Вільнянська установа виконання покарань (№11)".

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Міжрегіональної комісії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 18.12.2023 року про переведення ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу ДУ “Дніпровська виправна колонія (№ 89)” до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засуджених до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються 2 особи ДУ “Вільнянська установа виконання покарань (№11)” та зобов'язання Міжрегіональну комісію Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції розглянути питання про переведення ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання з сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засуджених до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, в яких тримаються 2 особи ДУ “Вільнянська установа виконання покарань (№11)” до сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу ДУ “Дніпровська виправна колонія (№ 89)”, тобто за місцем його проживання та його рідних.

Враховуючи, що інші позовні вимоги є похідними від вищевказаних, по яких судом прийнято рішення про відмову у задоволенні, суд вважає за необхідне також відмовити у задоволенні і інших (похідних) вимог.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З системного аналізу вказаної норми суд приходить до висновку, що для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи не є кваліфікуючою ознакою наявність вини цієї особи, але право на відшкодування шкоди законодавством пов'язується з підставами виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Згідно частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права

При з'ясуванні фактів, з якими Закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статей 1146, 1187 Цивільного кодексу України, які визначають підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз'яснень, даних в пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути:

- порушення майнових (стаття 386, стаття 396 ЦК України);

- особистих немайнових прав особи (стаття 280 ЦК України), а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом або розірвання договору (стаття 611 ЦК України);

- прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (стаття 1167 ЦК України);

- заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або смерті особи (стаття 1168 ЦК України) тощо.

Моральна шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Незалежно від наявності вини відшкодовується шкода у випадках, передбачених частиною 2 статті 1176 Цивільного кодексу України.

Питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема, вирішується, у таких випадках:

- поширення, у тім числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво;

- відшкодування шкоди, завданої майну та здоров'ю (наприклад, у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, залиттям квартири);

- порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- прийняття незаконних рішень, а також дії чи бездіяльність органу дізнання, судового слідства, прокуратури або суду;

- вчинення корупційного діяння;

- вчинення злочину;

- пошкодження майна;

- завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки;

- та інші випадки порушення прав особи.

Враховуючи вищевказані норми законодавства та обставини справи, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 50000 грн., так як позивачем протягом розгляду справи не надано допустимих та належних доказів завдання моральної шкоди з боку відповідачів.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, відповідача-2: Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник

Попередній документ

120749277

Наступний документ

120749279

Інформація про рішення:

№ рішення:	120749278
№ справи:	160/13493/24
Дата рішення:	26.07.2024
Дата публікації:	05.08.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (02.04.2025)
Дата надходження:	03.03.2025
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії