про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій,
вчинених на виконання рішення
31 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6775/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2023, яке набрало законної сили, у даній справі позов задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 05 жовтня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
19.06.2024 до суду, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 у цій справі щодо нарахування та виплати з 01.01.2024 підвищення до пенсії, виходячи із розрахункової величини - мінімальна заробітна плата.
Згідно із частиною п'ятою статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці в період з 20.06.2024 по 22.07.2024 вказана заява розглянута в межах строків, визначених частиною п'ятою статті 383 КАС України, після виходу судді із відпустки.
Враховуючи, що рішення суду від 22.05.2023 у цій справі прийняте за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), тому зазначену заяву розглянуто судом в порядку письмового провадження.
Відповідач письмових пояснень щодо вказаної заяви до суду не подав.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що зазначену заяву необхідно залишити без задоволення з таких мотивів та підстав.
Згідно із частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Судом встановлено, що 18.10.2023 позивач зверталася до суду, у порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у цій справі щодо застосування до спірної виплати розрахункової величини два прожиткових мінімуми, а не дві мінімальні заробітні плати.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинених на виконання рішення суду в адміністративній справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі № 140/6775/23 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №140/6775/23, встановлено ГУ ПФУ у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду доказів щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Тобто, із наведеного слідує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі № 140/6775/23, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 05.10.2022 доплати до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року) згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції зобов'язав ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходів щодо припинення протиправних дій при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі № 140/6775/23, тобто зобов'язав здійснювати нарахування та виплату позивачу доплати до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з двох мінімальних заробітних плат (з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року) згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно із інформацією ГУ ПФУ у Волинській області про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі № 140/6775/23 (лист від 27.05.2024 № 6384-4702/С-02/8-0300/24) проведено перерахунок підвищення до пенсії позивача, зокрема, з 01.01.2024 - розмір підвищення до пенсії становить 3200,00 грн, з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024.
Тобто, з 01.01.2024 відповідач здійснює нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 3200,00 грн - із застосуванням статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” від 09.11.2023 № 3460-IX (далі - Закон № 3460-ІХ).
Суд вважає такі дії відповідача щодо застосування статті 8 Закону № 3460-ІХ правомірними та відхиляє доводи позивача про те, що боржник протиправно здійснив нарахування підвищення до пенсії з 01.01.2024 саме у розмірі 3200,00 грн, з огляду на таке.
01.01.2024 набрав чинності Закон № 3460-ІХ, статтею 8 якого визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Отже, враховуючи зміст резолютивної частини рішення суду від 22.05.2023 у цій справі, його виконання з 01.01.2024 повинно здійснюватися з урахуванням статті 8 Закону № 3460-ІХ.
Суд враховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі № 240/4937/18, яка полягає у такому.
Передбачена статтею 39 Закону № 796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки з 01.01.2024 змінилося правове регулювання спірних правовідносин у зв'язку із набранням чинності Законом №3460-ІХ, стаття 8 якого підлягає застосуванню під час виконання рішення суду у цій справі, тому відповідач правомірно керувався нормою статті 8 Закону № 3460-ІХ (чинного на час нарахування позивачу, на виконання рішення суду у цій справі, підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ), визначивши розмір такого підвищення з 01.01.2024 на рівні 3200,00 грн.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Суд також звертає увагу, що Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнав неприйнятними заяви, які стосувалися зменшення розміру пенсії чи соціальних допомог, наприклад, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в ухвалі про неприйнятність у справі “Велікода проти України” (Velikoda v. Ukraine) від 03.06.2014, заява № 43331/12, Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” - в ухвалі про неприйнятність у справі “Факас проти України” (Fakas v. Ukraine) від 03.06.2014, заява № 4519/11, разової грошової допомоги відповідно до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, що має виплачуватися щорічно до 5 травня (“виплата до Дня перемоги”) - в ухвалі про неприйнятність у справі “Серебрянський проти України” (Serebryanskyy v. Ukraine) від 03.06.2014, заява № 54704/10 внаслідок внесення змін до законодавства. У цих справах ЄСПЛ зазначив, що закони, якими зменшувалися розміри чи скасовувалися певні соціальні виплати, були ухвалені за звичайною процедурою демократично обраним парламентом і це явно робилося з економічних міркувань. Відтак, ЄСПЛ не погодився з тим, що вимоги заявників становили “законне сподівання” у значенні його усталеної практики щодо цього терміну або що в будь-який інший спосіб було втручання у їхнє майно у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Отже, зменшення з 01.01.2024 розміру підвищення до пенсії на виконання рішення суду не призвело до порушень прав позивача, оскільки Законом №3460-ІХ, який неконституційним не визнаний, змінено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду (1600 гривень), та зміна (зменшення) розміру зазначеної соціальної виплати обумовлена соціально-економічними можливостями держави в умовах воєнного стану, не призвела до позбавлення права позивача на отримання такого підвищення та є конституційно допустимою.
Тобто, нарахування та виплата позивачу з 01.01.2024 підвищення до пенсії в розмірі 3200,00 грн не суперечить вимогам закону.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення.
Керуючись статтями 248, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк