31 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6493/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області(далі - ГУ ПФУ в Волинській області, відповідач 1) Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ в Вінницькій області, відповідач 2) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (позовна вимога 1); зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення - 3 роки станом на 01.01.1993 та призначити і виплачувати пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з дня виникнення права на пенсію - 01.06.2024 (позовна вимога 2).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ГУ ПФУ в Вінницькій області, за наслідками розгляду заяви позивача, рішенням від 30.05.2024 №032950010522 відмовив останньому у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у зв'язку з не підтвердженням факту постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки.
Позивач з таким рішенням не погоджується, що й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
У відзиві на позов відповідач 1 позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення - 30 років 4 місяці 8 днів з 13.01.1994 по 20.05.2024 (за виключенням періоду навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988, оскільки заявниця навчалася в Пінському середньому технічному училищі Nє108 згідно диплому НОМЕР_1 від 18.07.1988; та періоду роботи з 25.07.1988 по 12.01.1994 згідно записів трудової книжки в АДРЕСА_1 , яке не відноситься зони гарантованого добровільного відселення. Станом на 01.01.1993р. в зоні гарантованого добровільного відселення - проживання відсутнє.
Зважаючи на відсутність доказів факту постійного проживання та (або) роботи позивачки в зоні радіоактивного забруднення з моменту Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, права на початкову величину зниження пенсійного віку позивачка не має. Зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку - на 1 рік за 3 роки проживання (роботи).
Крім зазначеного вище, представник відповідача 1 заперечила позовну вимогу про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області у порядку, межах, спосіб і строки, визначені Законом, прийняти рішення щодо відмови у переведення пенсії по інвалідності відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, оскільки предметом даного спору є рішення іншого відповідача.
Представник відповідача ГУ ПФУ в Вінницькій області у відзиві на позов позовні вимоги не визнала. В обґрунтування своєї позиції вказала, що страховий стаж позивача становить 30 років 6 місяців 18 днів. За доданими до заяви документами до страхового стажу позивачу зараховані всі періоди.
Разом з тим, у період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення - 30 років 4 місяці 8 днів з 13.01.1994 по 20.05.2024 - не зараховано період навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988 у Пінському середньому технічному училищі №108 згідно диплому НОМЕР_1 від 18.07.1988 та період роботи з 25.07.1988 по 12.01.1994 згідно записів у трудовій книжці в м. Пінськ, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. відселення не підтверджено. Отже, станом на 01.01.1993 проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не підтверджено.
Крім того, представник відповідача 2 зазначила, що рішення про відмову у призначенні пенсії №032950010522 від 30.05.2024 позивач скасувати не просить, разом з тим, Головне управління вважає необхідним зазначити наступне. Відповідно до положень частин 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У своїй постанові від 15.12.2021 року у справі №1840/2970/18 Верховний суд встановив, що дискреційне повноваження полягає у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим 4.2 ст.2 КАСУ критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Таким чином, суд не може вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції Пенсійного фонду України (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження останнього та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного, відповідач 2 просив у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.03.1993 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с. 15).
Відповідно до довідки, виданою Раковоліським старостинським округом виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 про те, що вона дійсно прописана і постійно проживає з дня народження, 31.05.1970 року по 21.09.1986 рік, 21.11.1990 року по даний час в селі Раків Ліс Камінь - Каширського району Волинської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії відповідно до статті 14 (п.3) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.17).
Позивач звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ГУ ПФУ в Вінницькій області, за наслідками розгляду заяви позивача, рішенням від 30.05.2024 №032950010522 відмовило в останньому у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. Рішення мотивоване тим, що страховий стаж заявниці становить 30 років 6 місяців 18 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення - 30 років 4 місяці 8 днів з 13.01.1994 по 20.05.2024 (за виключенням періоду навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988, оскільки заявниця навчалася в Пінському середньому технічному училищі №108 згідно диплому НОМЕР_1 від 18.07.1988; та періоду роботи з 25.07.1988 по 12.01.1994 згідно записів трудової книжки в АДРЕСА_1 , яке не відноситься зони гарантованого добровільного відселення. Станом на 01.01.1993р. в зоні гарантованого добровільного відселення - проживання відсутнє (а.с.37-38).
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
За приписами частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Частинами першою, другою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
З оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області від 30.05.2024 №032950010522 вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку з тим, що період навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988 не зараховано до періоду постійного проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки заявниця навчалася в Пінському середньому технічному училищі №108 згідно диплому НОМЕР_1 від 18.07.1988; та періоду роботи з 25.07.1988 по 12.01.1994 згідно записів трудової книжки в м. Пінськ, яке не відноситься зони гарантованого добровільного відселення.
При вирішенні спору суд враховує, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років до 01.01.1993, при цьому, особам, які додатково до вказаних вище умов, з моменту аварії по 31.07.1986 проживали у зоні гарантованого добровільного відселення встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки.
З матеріалів справи вбачається, що у період з дня народження, 31.05.1970 року по 21.09.1986 рік, 21.11.1990 року по даний час зареєстрована та постійно проживала в селі Раків Ліс Камінь - Каширського району Волинської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії відповідно до статті 14 (п.3) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується довідкою виданою Раковоліським старостинським округом виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради. Відтак, позивач має право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку у 3 роки, за умови, що позивач станом на 01.01.1993 прожила або відпрацювала у вказаній зоні не менше 3 років.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що період роботи (проживання) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення відсутній, так як ГУ ПФУ в Вінницькій області не зараховано період навчання період навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988 до періоду постійного проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки заявниця навчалася в Пінському середньому технічному училищі №108 згідно диплому НОМЕР_1 від 18.07.1988; та періоду роботи з 25.07.1988 по 12.01.1994 згідно записів трудової книжки, оскільки позивач працювала та навчалась в м. Пінськ, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд не погоджується із позицією відповідачів щодо обрахунку періоду проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, з огляду на таке.
Відповідно до довідки виданою Раковоліським старостинським окрутом виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 20.05.2024 №860 ОСОБА_1 , проживала і була зареєстрована, у місцях, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії; вказана довідка видана на підставі записів погосподарської книги №7 за 1986-1990, будинкова книга (а.с. 17).
Так, дійсно у період з 01.09.1985 по 18.07.1988 позивач навчалася Пінському середньому технічному училищі №108 згідно диплому НОМЕР_1 від 18.07.1988 та працювала із з 25.07.1988 по 12.01.1994 у прядильному цехові прядильником п'ятого розряду відповідно до наказу 122л від 20.07.88, тобто у населених пунктах, які відповідно до Постанови №106 не віднесені до зони гарантованого добровільного відселення, відповідно до записів 2-3 трудової книжки позивача № НОМЕР_3 від 25.07.1988 (а.с. 20).
Проте, суд звертає увагу, що, відповідачем ГУ ПФУ в Вінницькій області не враховано, що в Пінському середньому технічному училищі №108 навчання переривалося на період канікул та практики, а навчальні заклади та робота позивача знаходилися в місті Пінськ, яке знаходиться на півдні Республіки Білорусь, що давало можливість за наявності прямого транспортного сполучення добиратися рейсовим пасажирським транспортом з місця проживання та реєстрації позивача до місця навчання, роботи.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 15.03.1993 (а.с.15), тоді як згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 3) видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Вінницькій області від 30.05.2024 №032950010522 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з тих мотивів, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, становить менше трьох років.
Як вбачається із позовної заяви, позивач просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Вінницькій області щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Водночас, суд зазначає, що відмова органу Пенсійного фонду в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ була оформлена рішенням ГУ ПФУ в Вінницькій області від 30.05.2024 №032950010522, якому суд надав правову оцінку. У цьому випадку, саме це є рішення (тобто, є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України) про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання протиправними дій необхідно задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області від 31.07.2024 №032950010522.
Разом з тим, при вирішенні позовних вимог зобов'язального характеру суд враховує, що відповідач ГУ ПФУ в Вінницькій області при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ обмежився лише дослідженням періоду проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993, та констатувавши, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 становить менше трьох років, з цих підстав відмовив у призначенні пенсії згідно із оскаржуваним рішенням.
З урахуванням наведеного, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ (у цьому випадку щодо наявності правових та фактичних підстав для зменшення позивачу пенсійного віку на 6 років), суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів проживання та трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами; далі Порядок №22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
На думку суду, оскільки за приписами Порядку №22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем фактичного проживання особи, та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії, тому належним відповідачем за позовними вимогами зобов'язального характеру є ГУ ПФУ у Волинській області.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог зобов'язального характеру.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, оскільки права позивача були порушені саме рішенням ГУ ПФУ в Вінницькій від 30.05.2024 №032950010522, а позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 605,60 грн, сплачений в розмірі 1 211,20 грн квитанцією від 19.06.2024 (а.с. 8).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії від 30 травня 2024 року №032950010522.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 травня 2024 року про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (21005, місто Вінниця, вулиця Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя В.В. Дмитрук