про встановлення судового контролю
30 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/33244/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати як військовослужбовцю, який перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці за висновком військово-лікарської комісії, додаткової винагороди у період з 26.08.2022 по 09.12.2022 та з 13.02.2023 по 10.03.2023; стягнення 316 129 грн 03 коп. додаткової винагороди, передбаченої пунктом 10 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, а також пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в частині суми невиплаченої додаткової винагороди як військовослужбовцю, який у періоди часу з 26.08.2022 по 09.12.2022 та з 13.02.2023 по 10.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці за висновком військово-лікарської комісії..
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №140/33244/23 адміністративний позов задоволено частково, вирішено:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, який перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці за висновком військово-лікарської комісії, додаткової винагороди у період з 26.08.2022 по 09.12.2022 та з 13.02.2023 по 10.03.2023.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 10 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, а також пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в частині суми невиплаченої додаткової винагороди як військовослужбовцю, який у періоди часу з 26.08.2022 по 09.12.2022 та з 13.02.2023 по 10.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці за висновком військово-лікарської комісії.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Вказане рішення суду було оскаржено в апеляційному порядку (апеляційна скарга від 11.05.2024), однак ухвалою Восьмого ААС від 03.07.2024 апеляційну скаргу повернуто скаржнику - військовій частині НОМЕР_1 , в зв'язку з чим рішення Волинського окружного адміністративного суду в даній справі набрало законної сили 03.07.2024.
Для примусового виконання рішення суду 29.01.2024 судом було видано виконавчий лист №3859/2024.
11.07.2024 позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Волинського окружного адміністративного суду 13.12.2023 шляхом зобов'язання військову частину подати до суду звіт про виконання судового рішення. Заява обґрунтована приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Заявник вважає, що наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки рішення суду залишається невиконаним протягом тривалого часу, незважаючи на вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання, в тому числі й накладення штрафу.
Листом від 16.07.2024 повідомлено позивача про те, що розгляд заяви буде здійснено після повернення справи з Восьмого ААС та додатково роз'яснено необхідність подати до суду докази направлення копії заяви відповідачу.
22.07.2024 на адресу суду позивачем витребувані судом докази було надано, окрім того, заява позивача про встановлення судового контролю доставлена відповідачу засобами системи «Електронний суд» 11.07.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак від ВЧ НОМЕР_1 жодних пояснень, заяв чи клопотань з приводу поданої позивачем в порядку статті 382 КАС України не надходило.
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.
Форми судового контролю за виконанням судового рішення встановлені приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Деякі особливості встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, вказаною нормою передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року №1-7/2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У рішенні від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 наголосив на тому, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та зауважив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
У іншому рішенні в справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.
Як слідує із поданої позивачем заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, підставою для встановлення такого контролю визначено невиконання військовою частиною НОМЕР_1 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 в частині нарахування та виплати додаткової винагороди.
Постановою державного виконавця Краматорського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.02.2024 відкрито виконавче провадження №74265783.
В рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було вжито заходи реагування, а саме: 26.04.2024 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100 гривень на військову частину НОМЕР_1 за невиконання рішення суду у визначений законом терміни.
При цьому, 01.05.2024 військовою частиною НОМЕР_1 був сплачений виконавчий збір у сумі 28 400 гривень, а 03.06.2024 сплачений штраф у сумі 5 100 гривень.
Відтак долучені до заяви докази підтверджують невиконання боржником судового рішення, а тому слід встановити строк для подання військовою частиною НОМЕР_1 звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.12.2023.
Керуючись ст. 241, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, - задовольнити.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати до 30.08.2024 звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 в частині, що стосується зобов'язання здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 10 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, а також пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в частині суми невиплаченої додаткової винагороди як військовослужбовцю, який у періоди часу з 26.08.2022 по 09.12.2022 та з 13.02.2023 по 10.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці за висновком військово-лікарської комісії.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя В.В.Дмитрук