м. Вінниця
01 серпня 2024 р. Справа № 120/18594/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії
21.11.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - В/ч НОМЕР_2 , відповідач 2) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав про протиправні дії та бездіяльність відповідачів щодо:
- обчислення та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2020 по 31.12.2022 включно із врахуванням фіксованої суми індексації;
- обчислення та виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018;
- обчислення та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (вихідна допомога) без врахування посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеним законом на 1 січня 2023 року та індексації грошового забезпечення;
- обчислення та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у розмірі 30 000 грн за кожен місяць дії воєнного стану у 2022 році, а саме у березні 2022 року 29550,69 грн та у квітні 2022 року 5806,45 грн;
- обчислення та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без урахування індексації та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Ухвалою від 12.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 120/17474/23, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. Витребувано у відповідачів додаткові докази.
Ухвалою від 12.12.2023 про роз'єднання позовів вирішено роз'єднати позовні вимоги ОСОБА_1 в адміністративній справі № 120/17474/23, зокрема шляхом виділення в самостійне провадження, крім інших, і позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення, Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у розмірі 30 000 грн за кожен місяць дії воєнного стану у 2022 році, а саме у березні 2022 року 29550,69 грн та у квітні 2022 року 5806,45 грн та зобов'язання здійснити доплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168у розмірі 30 000 грн за кожен місяць дії воєнного стану у 2022 році, а саме за березень 2022 року доплатити 449,31 грн та за квітень 2022 року доплатити 24 193,55 грн, загальна сума доплати становить 24 642,86 грн.
Ухвалою від 13.12.2023 суд прийняв до свого провадження адміністративну справу № 120/18594/23.
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 вказує, що з 24.11.2020 по 06.08.2023 проходив військову службу у В/ч НОМЕР_1 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у В/ч НОМЕР_2 . Наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 06.08.2023 позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, однак станом на дату звільнення заявник не отримав повного розрахунку.
На переконання позивача, відповідач всупереч положень постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у березні 2022 року та квітні 2022 року нарахував та виплатив ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі меншому ніж 30 000 грн, а саме у березні 2022 року розмір такої винагороди склав - 29550,69 грн, у квітні 2022 року - 5806,45 грн.
Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
28.12.2023 на адресу суду надійшов відзив В/ч НОМЕР_2 , у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що згідно із постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у редакції чинній військовослужбовцям Збройних сил України було встановлено додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень щомісячно на період дії воєнного стану.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідач, посилаючись на норпми п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України вказує, що з додаткової грошової винагороди, що нараховувалась та виплачувалась військовослужбовцям Збройних сил України відповідно до постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року у вказаний позивачем період (березень 2022 року, квітень 2022 року) у розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до норм Податкового кодексу України повинен утримуватись військовий збір у розмірі 1,5 відсотка від загальної суми такого доходу. Обов'язок з утримання та перерахування збору до Державного бюджету України покладається на роботодавця, який нараховує та сплачує відповідний дохід.
Військовою частиною НОМЕР_2 у березні 2022 року та у квітні 2022 року було нараховано ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі 30 000 гривень за кожен місяць. Відповідно до норм законодавства України військовою частиною було утримано 1,5 відсотки військового збору, що становить 450 грн (30 000 грн * 1,5 % = 450 грн.)
Отже, після утримання військового збору Військова частина НОМЕР_2 була зобов'язана виплатити ОСОБА_1 29 550 грн (30 000 грн - 450 грн. = 29 550 грн.) за березень 2022 року та квітень 2022 року, що підтверджується Довідкою № 824 від 25.12.2023.
Вказані кошти були перераховані позивачу: 1) 24 березня 2022 року у сумі 29 107, 43 грн, що підтверджується Відомістю № 101 зарахування на карткові рахунки Приватбанк та платіжним дорученням № 445 від 24 березня 2022 року. Даним платежем позивачу було виплачено додаткову грошову винагороду за період 24.02.2022 - 28.02.2022 у розмірі 5 276,78 грн., та 01.03.2022 - 25.03.2022 у розмірі 23 830, 65 грн.
2) 15 квітня 2022 року у сумі 5 719, 35 грн, що підтверджується Відомістю № 150 зарахування на карткові рахунки Приватбанк та платіжним дорученням № 641 від 15 квітня 2022 року. Даним платежем позивачу було виплачено додаткову грошову винагороду за період 26.03.2022 - 31.03.2022.
3) 10 травня 2022 року у сумі 29 550,00 грн, що підтверджується Відомістю № 177 зарахування на карткові рахунки Приватбанк та платіжним дорученням № 795 від 10 травня 2022 року - даним платежем позивачу було виплачено додаткову грошову винагороду за період 01.04.2022 - 30.04.2022.
Таким чином, враховуючи, що Військовою частиною НОМЕР_2 нараховано та виплачено позивачу суми додаткової грошової винагороди згідно із законодавством України позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
03.01.2024 на адресу суду надійшов відзив В/ч НОМЕР_1 , в якому представник відповідача заперечив щодо вимог ОСОБА_1 , з підстав аналогічних підставам наведеним у відзиві В/ч НОМЕР_2 .
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Ухвалою від 22.07.2024 суд витребував у відповідачів додаткові докази, а саме: письмові пояснення щодо суперечностей відомостей наведених у довідках від 11.09.2023 № 476, від 25.12.2023 № 824 про розмір фактично отриманої ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за березень-квітень 2022 року; довідку про нараховане та фактично отримане грошове забезпечення ОСОБА_1 (помісячно) за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року; належним чином засвідчені копії наказів про виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за березень та квітень 2022 року.
30.07.2024 представником ком В/ч НОМЕР_2 подано документи на виконання вимог ухвали від 22.07.2024.
31.07.2024 В/ч 0201 також надано документи на виконання вимог ухвали від 22.07.2024.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 09.12.2020 № 239 генерал-майора ОСОБА_1 призначеного наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 24.11.2020 № 601 на посаду командувача підготовки командування Повітряних Сил Збройних Сил України, який прибув з В/ч НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 з 09.12.2020 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 05.08.2023 № 217 генерал-майора ОСОБА_1 , командувача підготовки командування Повітряних Сил Збройних Сил України, звільнено наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 23.05.2023 № 617 з 06.08.2023 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У вересні 2023 року представник позивача звернувся до В/ч НОМЕР_1 із адвокатським запитом, в якому, крім іншого просив надати інформацію про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.11.2020 по 06.08.2023.
Листом від 11.09.2023 № 350/118/2878/пс В/ч НОМЕР_2 повідомила про неможливість надання інформації про виплату грошового забезпечення та індексації позивача за період з 24.11.2020 по 08.12.2020, у зв'язку з тим, що в цей період ОСОБА_1 проходив службу у В/ч НОМЕР_4 в АДРЕСА_1 . В той же час надали довідку про нараховане грошове забезпечення за період з грудня 2020 по серпень 2023 року.
Згідно з довідкою В/ч НОМЕР_2 від 11.09.2023 № 476 у березні 2022 року позивачу нараховано додатку винагороду відповідно до постанови № 168 у розмірі - 29550,69 грн, у квітні 2022 року - 5806,45 грн.
Разом із тим, на переконання позивача, відповідач всупереч положень постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у березні 2022 року та квітні 2022 року нарахував та виплатив ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі меншому ніж 30 000 грн, а саме у березні 2022 року розмір такої винагороди склав - 29550,69 грн, у квітні 2022 року - 5806,45 грн.
Не погоджуючись із сумою виплаченої додаткової винагороди за березень-квітень 2022 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Вирішуючи спір між сторонами, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.19991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану, допомоги.
Згідно пункту 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Пунктом 8 розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Відповідно до пункту 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
У пункті 17 розділу І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на дату її прийняття) визначено, Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення від 07 березня 2022 року № 248/1217).
Надаючи оцінку аргументам позивача щодо того, що відповідач всупереч положень постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у березні 2022 року та квітні 2022 року нарахував та виплатив ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі меншому ніж 30 000 грн, а саме у березні 2022 року розмір такої винагороди склав - 29550,69 грн, у квітні 2022 року - 5806,45 грн, суд враховує наступне.
Так, згідно з витягу із наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 16.03.2022 № 63ад з метою виконання вимог Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217 вирішено виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду на період дії воєнного стану у розмірі 30000 грн пропорційно дням участі з 24 лютого по 28 лютого 2022 року та з 01 березня по 25 березня 2022 року.
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 06.04.2022 № 78 вказано виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду на період дії воєнного стану у розмірі 30000 грн пропорційно дням участі з 26 березня по 31 березня 2022 року.
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 01.05.2022 № 103 вказано виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду на період дії воєнного стану у розмірі 30000 грн пропорційно дням участі з 01 квітня по 30 квітня 2022 року.
Поряд з цим суд бере до уваги пояснення відповідача та письмові докази наявні в матеріалах справи відносно того, що суми додаткової винагороди за період березень-квітень 2022 року були нараховані та виплачені позивачу у такі строки:
- 24 березня 2022 року виплачено 29 107, 43 грн, що підтверджується Відомістю № 101 зарахування на карткові рахунки Приватбанк та платіжним дорученням № 445 від 24 березня 2022 року. Даним платежем позивачу було виплачено додаткову грошову винагороду за період 24.02.2022-28.02.2022 у розмірі 5 276,78 грн, та 01.03.2022 - 25.03.2022 у розмірі 23 830, 65 грн;
- 15 квітня 2022 року виплачено 5 719, 35 грн, що підтверджується Відомістю № 150 зарахування на карткові рахунки Приватбанк та платіжним дорученням № 641 від 15 квітня 2022 року. Даним платежем позивачу було виплачено додаткову грошову винагороду за період 26.03.2022 - 31.03.2022.
- 10 травня 2022 року виплачено 29 550,00 грн, що підтверджується відомістю № 177 зарахування на карткові рахунки Приватбанк та платіжним дорученням № 795 від 10 травня 2022 року - даним платежем позивачу було виплачено додаткову грошову винагороду за період 01.04.2022 - 30.04.2022.
Таким чином, під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду за періоди з 01.03.2022 по 31.03.2022, та з 01.04.2022 по 30.04.2022, що підтверджується відповідними наказами, копії яких містяться у матеріалах адміністративної справи.
Порушень відповідачами вимог чинного законодавства, щодо призначення та нарахування додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року стосовно позивача не встановлено.
Відповідно до статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.08.2024.
Суддя Томчук Андрій Валерійович