31 липня 2024 р. Справа № 120/545/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 28.11.2023 звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду даної заяви ГУ ПФУ у Волинській області винесено рішення № 025050003900 від 30.11.2023, яким було відмовлено у призначення йому пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Як зазначає позивач, відповідач під час вирішення питання про призначення пенсії не зарахував до його пільгового стажу періоди роботи з 15.07.1985 по 13.12.1985 та з 24.10.1990 по 04.04.1994, період навчання з 01.09.1984 по 15.07.1985, а також період служби в Радянській Армії з 17.07.1982 по 10.05.1984.
Позивач з таким рішенням відповідача 2 не погоджується, та зазначає, що необґрунтоване неврахування зазначених вище періодів його трудової діяльності до пільгового страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист.
Ухвалою від 19.01.2024 судом відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачам 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
07.02.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач 1 проти позову заперечує. Зазначає, що позивач 28.11.2023 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком а не про призначення пільгової пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності зазначена заява розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та за результатами розгляду якої було винесено рішення про відмову у призначенні пенсії. Відповідач вказує, що оскільки позивачем не надано жодних пільгових довідок та наказів про результати атестації робочих місць, територіальними органами Пенсійного фонду України приймалося рішення про призначення пенсії за віком. Наголошує, що для зарахування до пільгового стажу періодів з 15.07.1985 по 13.12.1985 та з 24.10.1990 по 04.04.1994 немає законних підстав, оскільки за вказані періоди відсутні накази про результати атестації робочих місць та пільгові уточнюючі довідки.
Також зазначає, що період навчання зараховується до пільгового страхового стажу лише при одній умові - якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання в професійно-технічному навчальному закладі особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією. 3 огляду на те, що у позивача відсутній підтверджений пільговий стаж, підстав для зарахування періоду навчання з 01.09.1984 по 15.07.1985 року до пільгового стажу немає.
Окремо відповідач наголошує на тому, що до пільгового стажу неможливо зарахувати період проходження військової служби з 17.07.1982 по 10.05.1984, оскільки чинним законодавства це не передбачено.
Враховуючи викладене, відповідач 1 вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято законне та обґрунтоване рішення, а тому в позові просить відмовити.
Натомість, відповідач 2 копію ухвали про відкриття провадженні у справі від 19.01.2024 отримав в електронний кабінет 19.01.2024 о 22:46, про що свідчить відповідна довідка, яка наявна в матеріалах справи. Однак своїм правом на подання відзиву не скористався.
Наведені обставини згідно ч. 6 ст. 162 КАС України не є перешкодою в розгляді справи за відсутності відзиву від відповідача 2.
Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.11.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У подальшому, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (із змінами) (далі - Порядок № 22-1) після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ у Волинській області.
За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ у Волинській області прийняло рішення № 025050003900 від 30.11.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
Так, за даним рішенням відповідач 2 підтвердив загальний страховий стаж ОСОБА_1 - 23 роки 8 місяців 1 днів, та вказав, що до страхового стажу згідно наданих документів зараховано всі періоди. При цьому пільговий стаж позивача відповідачем 2 взагалі не був визначений.
Вважаючи, що орган Пенсійного фонду протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача жодного періоду його трудової діяльності та, у зв'язку з цим, протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених, на його думку, прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058-ІV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Таким чином, оскільки Закон № 1058-ІV та Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058-IV, як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій було доповнено Закон № 1058-ІV розділом XIV-І Пенсійне забезпечення окремих категорія громадян, зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11.10.2017.
Так, згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до абз. 1 ч.3 ст. 114 Закону №1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії (28.11.2023) досяг віку понад 59 років та його страховий стаж становить 23 роки 8 місяців 1 день. При цьому, як вже було зазначено судом, пільговий стаж позивача відповідачем 2 взагалі не був визначений (обрахований). А з викладених у відзиві мотивів слідує, що причиною не врахування пільгового стажу слугувало те, що позивачем не надано пільгових довідок та наказів про результати атестації робочих місць.
Надаючи оцінку мотивам прийняття відповідачем 2 оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії суд зважає на таке.
Стосовно неврахування до пільгового стажу періодів його роботи з 15.07.1985 по 13.12.1985 та з 24.10.1990 по 04.04.1994 через відсутність довідок, які підтверджують пільговий характер роботи суд зазначає наступне.
Приписами статті 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому, надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 242/2536/16-а, від 12.09.2022 по справі №569/16691/16-а, від 01.01.2022 по справі № 620/1178/19 та інших.
Досліджуючи копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 19.07.1985, судом встановлено, що:
з 15.07.1985 по 13.12.1985 позивач працював підземним машиністом електровоза з повним робочим днем в шахті на державному підприємстві Шахта “Ново-Дзержинського” в м. Дзержинськ Донецької області (запис 3 - 4);
з 24.10.1990 по 04.04.1994 позивач працював підземним забійником 6 розряду з повним робочим днем на підземній роботі на державному підприємстві Шахта “Торецька” в м. Дзержинськ Донецької області (запис 14-15).
Такі записи в трудовій книжці містять посилання на відповідні документи, на основі яких вони вчинені (накази), засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
При цьому суд вказує на те, що записи про період роботи позивача з 15.07.1985 по 13.12.1985 з 24.10.1990 по 04.04.1994 містять відмітку про те, що позивач працював “з повним робочим днем на підземній роботі”.
Тобто, суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача щодо спірних періодів роботи позивача містять повну інформацію про роботу на пільгових умовах.
Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірний період до суду не надано.
Враховуючи вищенаведене, посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у своєму відзиві на те, що для підтвердження пільгового стажу позивач повинен був надати уточнюючі довідки підприємства є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до п.3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1) передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися, чого відповідачами вчинено не було.
Щодо посилання відповідача 1 у відзиві на те, що позивач не надав доказів проведення атестації робочих місць, то суд вказує наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Пунктом 4 Порядку № 383 встановлено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена Постанова № 442 набрала чинності з 21 серпня 1992 року. При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що весь період роботи на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці до 21 серпня 1992 року зараховується до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, без підтвердження такого права за результатами атестації, тоді як період після 21 серпня 1992 року відповідне право впродовж наступних 5 років повинно бути підтверджено за результатами атестації та подальшими результатами атестації кожні наступні 5 років. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Таким чином оскільки підземна робота позивача з 15.07.1985 по 13.12.1985 охоплюється періодом до 21 серпня 1992 року, а відтак позивач має право на зарахування такого періоду до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, без підтвердження такого права за результатами атестації.
Щодо іншого періоду його трудової діяльності з 24.10.1990 по 04.04.1994, то суд наголошує на тому, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства. Проте, жодні причини, з яких атестація не була проведена, або не закінчена не є підставою для відмови в зарахуванні відповідного стажу працівникові, оскільки особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або Списку №2, робоче місце якої підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення такої атестації.
Отже, проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Наведене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, який застосовується судом при вирішенні цієї справи.
Крім того, суд ще раз наголошує на тому, що у разі не надання позивачем доказів проведення атестації, пенсійний орган керуючись частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб.
Щодо права позивача на зарахування до його пільгового стажу періоду навчання 01.09.1984 по 15.07.1985.
Так, частиною першою статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" визначено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Отже, для зарахування навчання у професійно-технічному навчальному закладі необхідно дотриматися умови, коли початок роботи за професією відбувся не пізніше трьох місяців з дня закінчення навчання.
З матеріалів справи слідує, що трудова книжка позивача містить запис (2) про те, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1984 по 15.07.1985 навчався в СПТУ №89 м. Артемово Донецької області за спеціальністю машиніст електровоза підземного. Також вказаний період навчання позивача додатково підтверджується довідкою Теплицького професійного аграрного ліцею Вінницької області №136 від 22.11.2023.
Поряд із тим, судом встановлено, що після закінчення навчання позивач у той же день 15.07.1985 почав працювати підземним машиністом електровоза, тобто за спеціальністю (посадою), робота на якій дозволяє отримувати надалі пенсію на пільгових умовах.
Таким чином, строк між закінчення навчання та першим днем роботи не перевищує три місяці, що дає право на зарахування періоду навчання до пільгового стажу.
Щодо періоду проходження військової служби з 17.07.1982 по 10.05.1984 в Радянській Армії, то суд враховує, що в цей період діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.72 № 590 (далі - Положення N 590).
Пунктом "к" ч. 1 та ч. 3 п. 109 Положення № 590 було встановлено, що період служби в складі Збройних Сил СРСР прирівнюються до роботи, яка дає право на призначення пенсій на пільгових умовах або в пільгових розмірах. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими мовами праці, періоди, зазначені у підпункті "к", прирівнюються за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Отже, пункт 109 Положення № 590 надає право особі на зарахування періоду військової служби до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується, зокрема, військова служба і перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки і органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Зазначені положення застосовуються і до громадян, які проходили строкову військову службу до прийняття зазначених законів України, а тому час перебування громадян України на військовій службі, в тому числі - і в Збройних силах Радянської армії, повинен зараховуватись до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю та стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Тобто, вказаним законом передбачено, що період проходження військової служби зараховується до пільгового стажу якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або обіймала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини 1 статті 58 Конституції України, про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Верховний Суд України у своїх постановах від 05 лютого 2008 року (справа № 21-2369во07) та 27 травня 2008 року (справа № 21-2438во07) при розгляді справ відповідної категорії прийшов до висновку, що при вирішенні конкретних спорів з питання пільгового порядку обчислення періоду проходження військової служби суди повинні користуватися як законами і нормативними актами України так і законодавством колишнього СРСР.
Так, згідно із копії довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1525 від 15.09.2020 судом встановлено, що з 17.07.1982 по 10.05.1984 позивач проходив службу в Радянській Армії. Даний період зараховано відповідачем до загального трудового стажу позивача.
Однак суд вказує на те, що на момент призову на військову службу позивач не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, не працював за професією та не обіймав посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах. Крім того позивач не працював за професією та не обіймав посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах, як до призову на військову службу так і після.
Наведені вище умови в межах оцінки саме даної правової ситуації та поданих позивачем доказів не дають можливість суду зробити переконливий висновок про обґрунтованість врахування строкової військової служби саме до пільгового стажу.
Разом із тим, оцінюючи в сукупності наведені вище обставини суд першочергово виходить із того, що оскаржуване рішення територіального органу Пенсійного фонду від 30.11.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії не містить жодної оцінки обставинам, фактам чи підставам можливості зарахування спірних періодів роботи саме до пільгового стажу. Тобто, в цьому випадку відповідач не визначався із тим, чи були достатні подані заявником документи в контексті оцінки можливості врахування спірних періодів з 17.07.1982 по 10.05.1984, з 01.09.1984 по 15.07.1985, з 15.07.1985 по 13.12.1985, з 24.10.1990 по 04.04.1994 до пільгового стажу, не вказав жодних підстав відмови у їх врахуванні.
Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.
Отже враховуючи те, що з наданих позивачем доказів та викладених ним обставин прослідковуються окремі періоди його трудової діяльності за професією та на посадах, які можуть бути віднесені до пільгового стажу, проте рішення ГУ ПФУ у Волинській області № 025050003900 від 30.11.2023 не містить правової оцінки таким обставинам, тому суд вважає, що таке рішення не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним в контексті статті 2 КАС України, а тому визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо іншої частини позовних вимог зобов'язального характеру про зобов'язання відповідача 1 зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача з 15.07.1985 по 13.12.1985 та з 24.10.1990 по 04.04.1994, періоду навчання з 01.09.1984 по 15.07.1985, періоду строкової військової служби з 17.07.1982 по 10.05.1984, то суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Виходячи з принципу "належного врядування", суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.
За результатами розгляду цієї справи судом встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду неналежно розглянув заяву позивача від 28.11.2023 про призначення пільгової пенсії за віком та прийняв передчасне і протиправне рішення № 025050003900 від 30.11.2023.
При цьому, суд вкотре наголошує на тому, що пенсійний орган безпідставно взагалі не визначив пільговий стаж позивача, тобто не зарахував до пільгового стажу позивача жодного періоду його роботи та навчання, не вжив жодних заходів для отримання додаткової інформації, яка могла підтвердити його пільговий стаж, а також не використав всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії.
Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
Таким чином беручи до уваги те, що відповідач 2 у оскаржуваному рішенні взагалі не надав оцінку пільговому стажу позивача, а також враховуючи, що обрахунок пільгового стажу відноситься до повноважень органу пенсійного фонду, тому суд вважає, що належним способом захисту в межах спірних правовідносин є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Відносно органу Пенсійного фонду України, на який слід покласти обов'язок по відновленню порушеного права позивача, то суд враховує, що оскільки звернення позивача із заявою про призначення пенсії відбулось до ГУ ПФУ у Вінницькій області, тому хоч і повноваження щодо розгляду поданих позивачем матеріалів були делеговані ГУ ПФУ у Волинській області для прийняття відповідного рішення, проте обов'язок із, власне, визначення пільгового стажу залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем звернення позивача із заявою, тобто в ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у визначений судом спосіб.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211,20 грн., у зв'язку з чим такі витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів в рівних частинах (по 605,60 грн.).
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень, тобто задоволена основна позовна вимога немайнового характеру яка, власне, і підлягала оплаті судовим збором у визначеному розмірі.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 025050003900 від 30.11.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 31.07.24.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22 м. Вінниця, 21005), код ЄДРПОУ 13322403).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ:13358826).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович