Справа №:755/11242/20
Провадження №: 2-др/755/117/24
"31" липня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Гаврилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Роспотнюка Владислава Олександровича про ухвалення додаткового рішення, подану в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Рильська Лариса Семенівна, про визнання шлюбу та заповіту недійсними, -
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Рильська Лариса Семенівна, про визнання шлюбу та заповіту недійсними.
22 липня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Роспотнюк В.О. направив до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив прийняти цю заяву до розгляду та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати пов'язані із оплатою проведеної посмертної судово-психіатричної експертизи від 14 червня 2024 року в розмірі 139 8674,40 грн.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно положень п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.270 ЦПК України).
За правилом ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати пов'язані із проведенням експертизи. (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. (ч.1 ст.126 ЦПК України)
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати пов'язані із проведенням експертизи належать до судових витрат, що, однак, це не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі та обов'язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, в якій сформував такі загальні підходи до стягнення судових витрат:
«Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».
У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Об'єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Разом із тим, застосовуючи зазначені вище висновки Верховного Суду та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач та/ або її представник не виклали заяву, передбачену ч. 8 ст. 141 ЦПК України, до ухвалення у справі рішення не надали доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказали будь-яких причин, які унеможливлюють подання вчасно відповідних доказів, не повідомили про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення, будь-якої (усної чи письмової) заяви, передбаченої ч. 8 ст. 141 ЦПК України до суду не подали/ не заявили. Також стороною відповідача не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертизи й у поданій представником відповідача заяві від 22 липня 2024 року про ухвалення додаткового рішення. В цій заяві лише констатується про подання відповідних доказів протягом п'яти днів від дня ухвалення рішення, з урахуванням того, що п'ятий день припав на вихідний день - суботу.
Наведене вище дає підстави вважати, що відповідач та/ або її представник не подали заяви, яка б у розумінні положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України давала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат пов'язаних із проведенням експертизи.
Відтак, оскільки стороною відповідача не дотримався вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у суду відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до ст. 270 ЦПК України та наявні підстави для залишення зави без розгляду, як це передбачено абз. 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Аналогічний підхід застосовний в ухвалах Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 580/3758/19 та від 23 січня 2024 року у справі № 380/12348/22.
На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 258-261, 263, 270, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Роспотнюка Владислава Олександровича про ухвалення додаткового рішення - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: