Справа №718/2539/24
Провадження №1-кс/718/234/24
31.07.2024 року м.Кіцмань Чернівецька область
Слідчий суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кіцманського районного суду Чернівецької області клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Чернівецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 , погоджене начальником Кіцманського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12024262110000200 від 29.07.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, одруженої, має на утриманні одну малолітню дитину, із вищою освітою, не працює, уродженки с. Оршівці Кіцманського району Чернівецької області, зареєстрованої та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,-
31.07.2024 до суду надійшло описане вище клопотання, яке сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 28.07.2024 близько 23 год 10 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим заздалегідь позбавила себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати власні дії, керуючи автомобілем марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалася у темну пору доби автодорогою Н-10 сполученням «Стрий - Івано-Франківськ - Чернівці - КПП Мамалига», в адміністративних межах с. Оршівці, Чернівецького району, Чернівецької області, зі сторони м. Снятин в напрямку м. Чернівці.
Наближаючись до електроопори № 20, розташованої на узбіччі вказаної автодороги, водійка ОСОБА_4 проявила неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, в результаті чого допустила наїзд на велосипедиста ОСОБА_9 , який, керуючи велосипедом марки «Topbike», червоно-чорного кольору, із світловідбивальними елементами, рухався в попутному їй напрямку в межах своєї смуги руху.
Після скоєння дорожньо-транспортної пригоди водійка автомобіля марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 ,
з місця події втекла.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедисту ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинено смерть.
Вказану дорожньо-транспортну пригоду водійка ОСОБА_4 скоїла
в результаті порушення та невиконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, що безпосередньо перебуває у причинному зв'язку з настанням цієї дорожньо-транспортної пригоди, а також п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 2.9 (а), які сприяли порушенню вказаних вище правил, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та ведених в дію з 01.01.2002, які вимагають від водія:
- п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
- п. 2.9. Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,
що знижують увагу та швидкість реакції.
У зв'язку з чим, 29.07.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, які додано до клопотання.
Керуючись ст. ст. 183, 177 КПК України, наявна правова підстава та необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , оскільки встановлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років,
отже, існує ризик переховування останньої від правоохоронних органів, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винною у вчиненні даного кримінального правопорушення. Крім того, слід враховувати, що підозрювана вже переховувалася від правоохоронних органів, оскільки після вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди, підозрювана ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності втекла з місця пригоди;
- незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадження, а тому перебуваючи на волі може чинити на них тиск з метою зміни або відмови від показів, які мають істотне значення для доведення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим,
що на даний час підозрювана не позбавлена права керування транспортними засобами, може сісти за кермо.
Сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримала. Прокурор зазначив, що зібрані на час розгляду клопотання докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної, у зв'язку з чим, сторона обвинувачення просила застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримала позицію прокурора.
Сторона захисту проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечувала, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведення стороною обвинувачення актуальності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Просили суд врахувати особу підозрюваної, її стійкі соціальні зв'язки, перебування на утриманні малолітньої дитини, у зв'язку з чим застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Слідчий суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши надані матеріали та документи у їхній сукупності, дійшов наступного висновку.
З наданих матеріалів встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 29.07.2024 за № 12024262110000200, в рамках якого подано це клопотання.
Відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.3 ст.286-1 КК України внесені до ЄРДР 29.07.2024 за фактом того, що 28.07.2024 приблизно 23:10 год водійка ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Skoda Oktavia», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Н-10, сполученням «Стрий - Івано-Франківськ - Чернівці - КПП Мамалига», в межах с. Оршівці, Чернівецького району, Чернівецької області, допустила наїзд на велосипедиста ОСОБА_9 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, велосипедист ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув на місці пригоди.
Після скоєння ДТП, водійка ОСОБА_4 з місця пригоди зникла, після чого повторно проїжджаючи неподалік місця описаного ДТП, вдруге вчинила ДТП (виїзд за межі дороги, без потерпілих).
29.07.2024 о 06 год 47 хв затримано ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
ОСОБА_4 о 17 год 41 хв. 29.07.2024 у кримінальному провадженні № 12024262110000200 від 29.07.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Повідомлення про підозру та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки вручені особисто ОСОБА_4 , права підозрюваного оголошені та роз'яснені 29.07.2024.
Зазначений факт підтверджується особистим підписом ОСОБА_4 , який міститься в підозрі та пам'ятці про процесуальні права та обов'язки підозрюваного та не заперечувалось останньою в судовому засіданні.
З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що відповідно до вимог ст.42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно з ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування».
З матеріалів, доданих до клопотання слідує, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого: ч.3 ст.286-1 КК України у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Слідчим суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , остання є осудною особою, яка досягла 16-річного віку.
За результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, а саме: даних, які містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з додатками від 29.07.2024; протоколі огляду місця події від 29.07.2024, рапортах помічника чергового ВП № 2 Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_10 від 28.07.2024, протоколі допиту підозрюваної від 29.07.2024, висновком ЧОНД № 797 від 29.07.2024.
Слідчий суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому, чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу, могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя переконаний, що за понад два дні досудового розслідування надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_4 дій, що кваліфікуються за ч.3 ст.286-1 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Суд враховує наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.286-1 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років. Крім того, підозрювана після вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
з метою уникнення кримінальної відповідальності втекла з місця пригоди.
А, отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерплих, слід враховувати встановлену процесуальним законодавством процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу як на свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується поведінкою підозрюваної ОСОБА_4 ввечері 28.07.2024, коли вона за короткий проміжок часу вчинила досліджуване слідчим суддею ДТП, а згодом - нове ДТП за участю своєї малолітньої дочки без потерпілих. Наразі підозрювана не позбавлена права керування транспортними засобами.
Крім того, слідчим суддею враховуються в сукупності наступні обставини:
- ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, а саме за ч.3 ст.286-1 КК України - кримінальним правопорушенням проти безпеки руху та експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років;
- дані щодо особи ОСОБА_4 , яка одружена, на утриманні має малолітню дитину, непрацездатних осіб не має, не є інвалідом, не працевлаштована, має зареєстроване місце проживання, не судима.
Разом з цим, зазначені відомості про особу підозрюваної, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували і на час вчинення дій згідно з підозрою, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють підозрюваній модель протиправної поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити їй дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту про необхідність обрання підозрюваній запобіжного заходу в виді цілодобового домашнього арешту, оскільки у підозрюваної на утриманні знаходиться малолітня дочка, а чоловік перебуває за кордоном, тому вона не може триматись в умовах СІЗО, слідчий суддя відхиляє з огляду на описане вище.
Водночас, у підозрюваної перебуває на утриманні малолітня ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і для забезпечення прав малолітньої ОСОБА_12 та відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 876 слідчий суддя зобов'язує Службу у справах дітей Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області тимчасово влаштувати малолітню ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає про АДРЕСА_1 , яка залишилась без батьківського піклування, відповідно до п. 31 цього Порядку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно з сформованою практикою Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваній, його наслідків, а саме смерті людини, даних про особу підозрюваної, слідчий суддя вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів як суспільства, так і потерпілої сторони, тому застосування більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому обирає ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою, оскільки остання підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, яке спричинило загибель людини.
Вказане рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, як вище зазначалося, у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів потерпілого, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, суд,-
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене начальником Кіцманського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12024262110000200 від 29.07.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят) днів - до 28.09.2024 включно, без визначення розміру застави.
Зобов'язати слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 негайно повідомити близьких родичів підозрюваної ОСОБА_4 про взяття її під варту.
Зобов'язати службу у справах дітей Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області тимчасово влаштувати малолітню ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровану та проживає по АДРЕСА_1 , яка залишилась без батьківського піклування, відповідно до п. 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 876.
Встановити строк дії ухвали до 28.09.2024 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 01.08.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_14