ЄУ№712/6765/23
Провадження №2/712/308/24
23 липня 2024 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Стеценко О.С., за участю секретаря Дубини В.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Черкаська міська рада про розподіл майна, виділ частки в натурі з майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності, припинення права спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою,
Короткий зміст позовних вимог
Позивачі звернулися до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до відповідачів, в якому просять:
- виділити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в натурі, як окрему одиницю, окремий об'єкт нерухомості, приміщення квартири АДРЕСА_1 зі зміною статусу житлового будинку квартирного типу на індивідуальний житловий будинок, частку спільного майна, яка становить 27/100 частки, з припиненням ідеальних часток за адресою: АДРЕСА_2 , з присвоєнням окремої поштової адреси;
- визнати право власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на виділену в натурі 27/100 частки будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: коридор (№4-1) площею 9,6 кв.м., ванна кімната (№4-2) площею 8,3 кв.м., коридор (№4-3) площею 9,6 кв.м., кухня (№4-4) площею 8,3 кв.м., кімната (№4-5) площею 8,5 кв.м., кімната (№4-6) площею 18,3 кв.м., кімната (№4-7) площею 17,7 кв.м.;
- припинити спільну часткову власність позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у будинку квартирного типу за адресою: АДРЕСА_2 ;
- виділити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в користування земельну ділянку площею 0,0242 га, обмежену червоною лінією розподілу від точки 1, що проходить крізь точки 4, 5, 6, 7, 8, 25-33, зображену в додатку №1 до висновку експерта № 1805/23 від 18 травня 2023 року червоною штриховкою, без погодження із суміжними землевласниками або землекористувачами;
- земельну ділянку площею 0,0055 га, обмежену синьою лінією розподілу від точки 17, що проходить крізь точки 18-29, зображену в додатку №1805/23 від 18 травня 2023 року синьою штриховкою, залишити в спільному користуванні між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
У обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_14 являються співвласниками часткової власності будинку квартирного типу, яким належить 27/100 ідеальної частки (квартира АДРЕСА_1 ) та користувачами земельної ділянки по фактичному користуванню площею 0,10 га по АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності б/н, виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому від 05.02.1998.
Інша частина вищезазначеного будинку квартирного типу належить відповідачам гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - 23/100 ідеальної частки (квартира АДРЕСА_4 ), що підтверджується свідоцтвом про право власності б/н, виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому від 04.02.1998; гр. ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - 1/4 ідеальної частки співвласників (квартира АДРЕСА_5 ), що підтверджується свідоцтвом про право власності б/н, видане органом приватизації Соснівського райвиконкому від 03.12.1998, свідоцтвом про право на спадщину, серія та номер 2- 203, виданого 17.03.2012 Першою черкаською державною нотаріальною конторою, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29.05.2023 № 333888247; та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 1/4 ідеальної частки (квартира АДРЕСА_6 ), що підтверджується свідоцтвом про право власності б/н, видане органом приватизації Соснівського райвиконкому від 03.12.1998.
На даний час у позивачів виникла проблема у виділенні їхньої частки з будинку квартирного типу в натурі, адже відповідачі як співвласники іншої частини будинку не дають останнім згоди, тому позивачі вимушені звернутися з даним позовом до суду.
До житлових будинків квартирного типу, які можуть бути переведені в індивідуальні житлові будинки, належать окремі або зблоковані будинки, усі квартири в яких приватизовані, з присадибною (приквартирною) земельною ділянкою, площа якої відповідає містобудівним та санітарним вимогам, яка примикає до житлового будинку (квартири) та з безпосереднім виходом на дану земельну ділянку з кожної квартири, з господарськими будівлями або без них, споруджені з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, призначені для постійного у ньому проживання та які складаються із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.
Умовою для звернення про переведення будинку квартирного типу в індивідуальний житловий будинок є спільна заява про зміну статусу об'єкта нерухомого майна із зазначенням цільового призначення всіх власників, співвласників квартир, нежитлових приміщень до міської ради.
Якщо один із співвласників виявив бажання здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому у реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ спільного майна в натурі та таке право підлягає судовому захисту.
Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі будинку квартирного типу, що призвело до неможливості вчинити договір про поділ (виділ) цього майна, в порядку передбаченому ч.3 ст. 367 ЦК України, а також переведення у статус індивідуального житлового будинку, позивачі мають право на звернення до суду за захистом свого майнового права, шляхом здійснення виділу житлового будинку в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній частковій власності з метою припинення права спільної часткової власності на це майно.
При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно- технічного та земельно-технічного дослідження № 1805/23 від 18 травня 2023 року, проведеного судовим експертом Окрепкою А.І. на підставі заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про проведення будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження для надання його в якості доказу до суду, експерт прийшов до висновку, що:
розмір часток співвласників нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є наступним:
- громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 відповідно до загальної площі 75,2 кв.м., з якої житлова - 45, 8 кв.м.;
- громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідно до загальної площі 84,0 кв.м., з якої житлова - 44,5 кв.м. - 27/100 частин;
- громадян ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 відповідно до загальної площі 77, 4 кв.м., з якої житлова - 25,9 кв.м. - 27/100 частин;
- громадян ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . ОСОБА_10 відповідно до загальної площі 68,3 кв.м., з якої житлова - 37,6 кв.м. - 23/100 частин.
На розгляд суду пропонується варіант визначення порядку користування земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗ 02.01), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , під будинковолодінням під т. Ш-2 між співвласниками, у наданому варіанті враховано можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, раціональну організацію території, можливість проходу до приміщень кожного з співвласників, які описані в табл. 17 дослідницької частини та зображені на Додатку 1 до даного Висновку.
Співвласникам житлового будинку гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 для доступу та обслуговування відповідної частини житлового будинку пропонується виділити земельну ділянку: S 1=0,0242 га.
Земельна ділянка S 1=0,0242 га обмежена червоною лінією розподілу: від точки 1 червона лінія розподілу проходить крізь точки 4,5,6,7,8, 25-33.
Земельна ділянка S 1=0,0242 га зображена в додатку № 1 до висновку червоною штриховкою.
Співвласникам житлового будинку гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 для доступу та обслуговування частини житлового будинку, де є спільні приміщення, пропонується виділити земельну ділянку: S3=0,0055 га.
Земельна ділянка S3=0,0055 га обмежена синьою лінією розподілу: від точки 17 лінія розподілу проходить крізь точки 18-29.
Земельна ділянка S3=0,0055 га зображена в додатку № 1 до висновку синьою штриховкою.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Письмових заперечень на позов відповідачі не надали.
Письмові пояснення третьої особи
У письмових поясненнях третя особа просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційна, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність і особа стає власником виокремленого майна.
Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об'єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об'єкта у самостійний об'єкт.
Документом, що підтверджує технічну можливість виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна, є висновок, підготовлений суб'єктом господарюванням (в даному випадку - комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»), який в обов'язковому порядку має містити посилання на документи, якими підтверджується право власності (користування) земельною ділянкою.
Позивачами до позовної заяви не долучено висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна, хоча є передумовою для можливості виділу об'єкта нерухомого майна на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна та вказує на наявність правових підстав для здійснення виділу.
На думку третьої особи, замінити висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна іншим документом (зокрема висновком експерта про результати будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження, який міститься в матеріалах справи), який не підтверджує технічну можливість виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна, неможливо.
Позивачі просять відповідачів здійснити виділ належної їм частки в праві спільної часткової власності на квартиру, проте позовних вимог про поділ квартири в натурі між сторонами в порядку статті 367 ЦК України не заявляли.
Також позивачі в даному випадку мали заявити позовну вимогу про поділ в натурі як окремої одиниці (1/1) окремого об'єкту нерухомості лише приміщення квартири АДРЕСА_1 , частка спільного майна якої становить 27/100 частки з припиненням ідеальних часток за адреосю: АДРЕСА_2 .
У даному випадку кожен із позивачів є лише власником квартири у належній частці, однак не є власником всього житлового будинку квартирного типу.
Отже, позовна вимога сформульована не коректно і можливість її задоволення у зазначеній редакції є передчасною, оскільки суперечить вимогам законодавства України.
Таким чином, відсутність висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна, як належного, допустимого і достовірного доказу, та неналежним чином сформована позовна вимога свідчить про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо виділу в натурі окремого об'єкту нерухомості - приміщення квартири АДРЕСА_7 .
Також із позовної вимоги встановлено, що позивачі просять присвоїти поштову адресу об'єкту нерухомості, утвореного в результаті виділу.
Проте, із змісту позовної заяви та додатків до неї не встановлено, щоб позивачі зверталися із заявою про присвоєння окремої поштової адреси об'єкту нерухомості, отримували які-небудь результати адміністративної послуги.
Тому за вказаних підстав позовна вимога також не підлягає до задоволення.
Згідно технічних паспортів на квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_9 , вони є частиною багатоквартирного будинку, але не з одним виходом на всі квартири із нього.
Проте, виділити натурі, як окрему одиницю (1/1), квартиру, власниками яких є позивачі, на підставі свідоцтва на право власності на житло, яка уже і так виділена, повторно неможливо, оскільки позивачі уже є власниками такого об'єкту нерухомості.
Натомість, житловий будинок, в якому у приватній власності позивачів перебувають квартири, не знаходиться у спільній сумісній власності позивачів та відповідачів.
Крім того, чинним законодавством України не передбачено поняття «зміни статусу квартири, які розташовані в житловому будинку квартирного типу, на статус індивідуального житлового будинку». Відтак, не передбачено такої дії як, переведення квартири у багатоквартирному будинку в індивідуальний житловий будинок.
За вказаних обставин, позовна вимога із вказаним формулюванням суперечитиме положенням ст. 19 Конституції України та частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що є підставою для відмови в задоволенні такої позовної вимоги.
Щодо позовної вимоги про визнання права власності за позивачами на виділену в натурі 27/100 частки будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме коридор (№4-1) площею 9,6 кв.м., ванну кімнату (№4-2) площею 8.3 кв.м., коридор (№ 4-3) площею 9.6 кв.м., кухню (№4-4), площею 8,3 кв.м., кімнату (№4-5), площею 8,5 кв.м., кімнату (№4-6) площею 18,3 кв.м.. кімнату (№4-71), площею 17,7 кв.м., третя особа зазначає, указана позовна вимога є похідною від основної, тому для задоволення немає підстав, в даній позовній вимозі слід також відмовити.
Щодо позовної вимоги про припинення спільної часткової власності позивачів та відповідачів у будинку квартирного типу, третя особа зазначає, що указана позовна вимога не підлягає до задоволення, оскільки спірний будинок не перебуває у спільній частковій власності позивачів.
Щодо позовної вимоги про виділення позивачам у користування земельної ділянки площею 0,0242 га без погодження із суміжними землевласниками або землекористувачами, третя особа зазначає, що ніхто з позивачів не звертався до Черкаської міської ради та не отримував дозволу на розроблення проекту землеустрою і, відповідно, він у подальшому не затверджувався органом місцевого самоврядування, земельна ділянка, яку просять залишити позивачі у спільному користуванні з відповідачами, не є сформованою і не має кадастрового номеру.
Крім того, третя особа зазначає, що будь-яке набуття права власності на земельну ділянку, у т.ч. спірної земельної ділянки, заявленої позивачами, має відбуватися з дотримання порядку, визначених Земельним кодексом України.
Таким чином, земельна ділянка комунальної власності, яку просять позивачі виділити їм в користування, не перебуває у їх власності чи користуванні, а відтак не порушує прав та інтересів позивачів, тобто відсутнє порушене право позивачів.
Короткий виклад заперечень позивача на письмові пояснення третьої особи
У своїх запереченнях позивач зазначає, що позивачі є співвласниками часткової власності будинку квартирного типу, яким належить 27/100 ідеальної частки, та користувачами земельної ділянки по фактичному користуванню площею 0,10 га.
Інша частина вищезазначеного будинку квартирного типу належить відповідачам.
Умовою для звернення про переведення будинку квартирного типу в індивідуальний житловий будинок є спільна заява про зміну статусу об'єкта нерухомого майна із зазначенням цільового призначення всіх власників, співвласників квартир, нежитлових приміщень до міської ради.
Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.
Квартира позивачів є автономною від інших співвласників будинку, а саме має окрему лінію підключення електричної енергії та укладення відповідного договору з ПАТ «Черкасиобленерго», укладено окремий договір з КП «Черкасиводоканал» та відключено квартиру від загальної будинкової системи опалення, що підтверджується актом КПТМ «Черкаситеплокомунерего» від 30.10.2007.
Позивачі просять встановити порядок користування земельною ділянкою, як співвласникам житлового будинку, що передбачено чинним законодавством України.
Клопотання та заяви сторін
У відповідних заявах від 22.10.2023 відповідачі ОСОБА_12 , ОСОБА_11 просили справу розглядати без їх участі, проти задоволення позову не заперечували.
У клопотанні від 11.07.2024 представник третьої особи просив відкласти судове засідання на іншу дату у зв'язку із перебуванням у відпустці.
Процесуальні дії суду
Ухвалою суду від 27.07.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.08.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 04.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою суду від 23.07.2024 відхилено клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи, оскільки представництво юридичної особи не обмежено певним колом осіб.
Фактичні обставини, встановлені судом
Позивачам на праві спільної сумісної власності у рівних частках належить квартира АДРЕСА_7 , що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло від 05.02.1998, листом КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 20.09.2022 № 33115.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 03.12.1998 відповідачам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 належить квартира АДРЕСА_9 , що також підтверджується листом КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 05.06.2023 № 42761.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_10 , належить по 1/4 частці - ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та частка - ОСОБА_12 .
Згідно з листом КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 12.04.2023 № 41832 право власності на квартиру АДРЕСА_11 належить ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Згідно з листом КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 08.11.2022 № 33802, рішення про виділення чи закріплення земельної ділянки за домоволодінням АДРЕСА_2 відсутнє.
Відповідно до висновку експерта № 1805/23 за результатами проведення будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження, складеного 18.05.2023, будинок АДРЕСА_2 є будинком квартирного типу, є багатоквартирним будинком.
У висновку зазначено:
- розмір часток співвласників нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 , є наступним:
громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 відповідно до загальної площі 75,2 кв.м., з якої житлова - 45,8 кв.м. - 1/4 частин;
громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідно до загальної площі 84,0 кв.м., з якої житлова - 44,5 кв.м. - 27/100 частин;
громадянки ОСОБА_12 відповідно до загальної площі 77,4 кв.м. з якої житлова -25,9 кв.м. - 1/4 частин;
громадян ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відповідно до загальної площі 68,3 кв.м. з якої житлова -37,6 кв.м. - 23/100 частин.
№ № 2. 3. Аналізуючи планувальні рішення приміщень квартири АДРЕСА_1 , а саме коридор (№4-1), площею 9,6 кв.м., ванна кімната (№4-2), площею, 8,3 кв.м., коридор (№4-3), площею 9,6 кв.м., кухня (№4-4), площею 8,3 кв.м., кімната (№4-5), площею 8,5 кв.м., кімната (№4-6), площею 18,3 кв.м., кімната (№4-7), площею 17,7 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 під будинковолодінням під літ. Ш-2, порівнюючи їх з вимогами нормативно-правових актів, чинних в Україні в галузі будівництва, встановлено, що виділити в натурі 27/100 частин будинку без відступу від даних часток вбачається за можливе, оскільки ця частину житла є ізольованою від решти об'єкта нерухомості та використовується повністю автономно. Вказані приміщення мають окремий вхід, санвузол та інші комунікації. Конструктивні елементи будівлі перепланування чи реконструкції не потребують.
Порівнюючи вимоги нормативно-правових актів чинних на території України в галузі будівництва, фактичне планування приміщень житлового будинку, на розгляд суду пропонується варіант виділу в натурі квартири АДРЕСА_1 , а саме коридор (№4-1), площею 9,6 кв.м, ванна кімната (№ 4-2), площею, 8,3 кв.м., коридор (№ 4-3), площею 9,6 кв.м., кухня (№4-4), площею 8,3 кв.м., кімната (№ 4-5), площею 8,5 кв.м., кімната (№ 4-6), площею 18,3 кв.м., кімната (№ 4-7), площею 17,7 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 під будинковолодінням під літ. Ш-2, відповідно часток співвласників, який описаний в Табл. №16 дослідницької частини даного Висновку (більш докладно див. дослідну частину по першому, другому та п'ятому питанням).
На розгляд суду пропонується варіант визначення порядку користування земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка (код КВЦПЗ 02.01), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 під будинковолодінням під літ. Ш-2 між співвласниками, у наданому варіанті враховано можливість нормального користування будинком і здійснення нагляду за ним, раціональну організацію території, можливість проходу до приміщень кожного з співвласників, які описані в табл. 17 дослідницької частини та зображені на додатку № 1 до даного висновку.
Відповідно до акту від 30.10.2007 квартира АДРЕСА_7 відключена від загальнобудинкової системи опалення.
Відповідно до листа ВАТ «Черкасиобленерго» № 195/3 від 06.08.2007 останній дозволяє позивачам використання 3-фазної електричної енергії для живлення електротермічного обладнання.
Норми права, застосовані судом. Обґрунтована оцінка доводам сторін
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно із ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Як встановлено судом, позивачі та відповідачі є власниками окремих квартир у будинку АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Отже, будинок АДРЕСА_2 є багатоквартирним будинком, оскільки у ньому розташовано 4 квартири.
Відповідно до п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Отже, і позивачі, і відповідачі, які є власниками квартир у будинку, є співвласниками багатоквартирного будинку.
Статтею 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. Кредитор співвласника не має права вимагати виділення частки із спільного майна багатоквартирного будинку в натурі для звернення стягнення на неї. Співвласник має право вільного доступу до технічної документації на багатоквартирний будинок.
Позивачі, зокрема, просять виділити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в натурі, як окрему одиницю, окремий об'єкт нерухомості приміщення квартири АДРЕСА_1 зі зміною статусу житлового будинку квартирного типу на індивідуальний житловий будинок, частку спільного майна, яка становить 27/100 частки з припиненням ідеальних часток за адресою: АДРЕСА_2 , з присвоєнням окремої поштової адреси.
Натомість квартира АДРЕСА_1 як одиниця, як окремий об'єкт нерухомості, і так належить позивачам на праві власності.
Ані позивачі, ані відповідачі не є співвласниками спільної часткової власності спірного будинку, останнім на праві спільної сумісної власності належить лише спільне майно багатоквартирного будинку (несучі конструкції будинку, приміщення загального користування тощо), які не підлягають поділу та виділу згідно Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Крім того, у листі Міністерства розвитку громад та територій України від 04.10.2022 № 7/9.3.2/10375-22 зазначено: «Міністерство розвитку громад та територій України розглянуло лист Міністерства юстиції України […] про надання роз'яснення та рекомендацій стосовно алгоритму дій державного реєстратора і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до статті 183 Цивільного кодексу України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.
Положеннями статті 364 ЦКУ визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Згідно із статтею 368 Цивільного кодексу України (ЦКУ) спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом (стаття 370 ЦКУ).
Зазначаємо, що Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” (далі - Закон № 417-VIII) визначено:
багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Статтею 4 Закону № 417-VIII установлено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 5 Закону № 417-VIII резюмовано, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Також повідомляємо, що відповідно до пункту 3.19 ДБН Б.2.2-12:2019 “Планування та забудова територій” та пункту 3.14 ДБН В.2.2-15:2019 “Житлові будинки. Основні положення” зблокований житловий будинок - це будинок квартирного типу, що складається з двох і більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю.
Відповідно до підрозділу 2 розділу I Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яку затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (далі - Інструкція):
блоковані будинки - два та більше житлових (садибного типу, садові, дачні) будинків заввишки не більше чотирьох поверхів, у яких є хоча б одна спільна стіна, збудованих по межі окремих земельних ділянок за різними кадастровими номерами. Кожен блокований будинок є окремим об'єктом нерухомості, і йому присвоюється окремий номер по вулиці (провулку тощо);
будинок квартирного типу - дво- або багатоквартирний житловий будинок, у якому квартири є окремими об'єктами нерухомого майна. Будинки квартирного типу можуть бути одноповерховими та багатоповерховими;
будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень. Будинки садибного типу належать, як правило, до малоповерхової забудови.
Наведені визначення характеризують різновид садибної забудови, яка згідно із пунктом 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019 “Планування та забудова територій” має формуватися за принципами мікрорайонування окремими чи зблокованими житловими будинками з присадибними ділянками.
Статтею 381 Цивільного кодексу України передбачено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Таким чином, характерна ознака садибної забудови, складовою якої є зблоковані житлові будинки, полягає у синхронному розповсюдженні прав власності на земельну ділянку та розташовані на цій ділянці нерухомі об'єкти домоволодіння.
Блокування здійснюється на межі земельних ділянок, а тому й параметри прав власності щодо збудованих на таких ділянках об'єктах мають відповідати земельному розмежуванню.
При цьому, виходячи з визначення, що блокований будинок є окремим об'єктом нерухомості, пріоритетним є повне розмежування прав власності.
Зазначаємо, що згідно з Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 р. за № 774/14041), яка визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі - об'єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна (далі - суб'єкти господарювання) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.
Вимоги на проектування нових і реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення житлових будинків встановлені ДБН В.2.2-15:2019 “Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення”.
Розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об'єктів нерухомого майна.
У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлювальних документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлювальних документів.
При цьому висновок щодо технічної можливості поділу (виділу) чи об'єднання об'єкта нерухомого майна не є документом, що посвідчує здійснення перетворення об'єкта.
Згідно з підрозділом 4 розділу III Інструкції:
1. Будинок садибного типу може бути поділено на два або більше блокованих будинків шляхом реконструкції.
2. За результатами поділу новоствореним будинкам з відповідними господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами присвоюються поштові адреси.
3. У разі поділу будинку садибного типу на окремі квартири внаслідок реконструкції він переходить у статус житлового будинку квартирного типу.
4. Виділення часток співвласників та проведення реконструкції будинку проводяться відповідно до вимог чинного законодавства.
5. Поділ земельної ділянки здійснюється відповідно до вимог статті 56 Закону України “Про землеустрій” з виготовленням технічної документації із землеустрою.
6. Технічний паспорт на блокований будинок як на окремий об'єкт нерухомого майна виготовляється після припинення права спільної часткової та сумісної власності на земельну ділянку та оформлення окремих документів (присвоєння кадастрових номерів) на кожну земельну ділянку.
Зазначаємо, що житлові будинки проектуються та будуються із урахуванням вимог Законів України “Про регулювання містобудівної діяльності”, “Про архітектурну діяльність”, “Про інвестиційну діяльність”, “Про будівельні норми”, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 березня 2012 року № 122), інших нормативно-правових актів та державних будівельних норм України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” під будівництвом розуміється нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва.
Відповідно до норм ДБН А.2.2-3-2014 “Склад та зміст проектної документації на будівництво” (з урахуванням Зміни № 1) реконструкція - це перебудова прийнятого в експлуатацію існуючого об'єкта, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).
Підставами для переведення окремих квартир малоповерхового житлового будинку із окремими земельними ділянками та виходами на них у індивідуальний житловий будинок можуть бути:
проведення у встановленому законодавством порядку реконструкції малоповерхового житлового будинку із створенням (поділом) на індивідуальні житлові (садибні) будинки;
проведення у встановленому законодавством порядку реконструкції квартири малоповерхового житлового будинку із створенням індивідуального житлового (садибного) будинку;
рішення суду.
Відповідно до частини 5 статті 25 Закону проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Зазначаємо, що у випадку зміни статусу з “квартири у будинку” на “будинок (садибу)” (або “блокований будинок (садибу)”) такий об'єкт має мати окремий вхід із власною земельною ділянкою, власні комунікації для інженерного забезпечення (водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро- і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та електронних комунікацій) та інші властивості, що притаманні будинку, а також не порушувати цим права інших власників (співвласників) квартир у випадку, коли статус змінюється не для всіх квартир будинку.
Виконання зазначених вимог процедурно може бути підтверджено тільки в процесі здійснення реконструкції (пункт п'ятий частини 5 статті 25 Закону).
Таким чином, реконструкція є єдиною процедурою, що забезпечує права всіх власників (співвласників) квартир у малоповерховому будинку, при створенні (поділі) на індивідуальні житлові (садибні) будинки або створенні (виділенні) одного індивідуального житлового (садибного) будинку.
Разом з тим звертаємо увагу на те, що існує можливість зміни статусу квартири в будинку на будинок (садибу) згідно судового рішення для об'єкта, що не має необхідних властивостей або створює передумови для порушення прав інших власників квартир у будинку.
Наприклад, у випадку зміни статусу для квартири, через яку йдуть комунікації для забезпечення будинку, сама квартира має необхідні комунікації, проте всі інші квартири залишаться без постачання або будуть залежати від можливості доступу до комунікацій у приміщеннях новоствореного будинку (квартири, що змінила статус).
Крім того, процедура поділу (виділу) квартири у багатоквартирному будинку, у якому несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, допоміжні приміщення, комунікації є системно ув'язаними, не може бути застосована, оскільки таке майно не може бути поділено між співвласниками або виділено із спільної власності відповідно до законодавства (стаття 5 Закону № 417-VIII).
Враховуючи викладене, пропонуємо застосовувати процедуру реконструкції малоповерхового житлового будинку із створенням (поділом) на індивідуальні житлові (садибні) будинки - у випадку, коли всі квартири міняють свій статус, або реконструкції квартири малоповерхового житлового будинку із створенням індивідуального житлового (садибного) будинку - для окремої квартири у будинку».
Таким чином, вимога позивачів про виділ ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в натурі, як окрему одиницю окремий об'єкт нерухомості, приміщення квартири АДРЕСА_1 зі зміною статусу житлового будинку квартирного типу на індивідуальний житловий будинок, частку спільного майна, яка становить 27/100 частки з припиненням ідеальних часток за адресою: АДРЕСА_2 , з присвоєнням окремої поштової адреси, є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо інших вимог позову, суд зазначає, що вони випливають із зазначеної вище вимоги, а тому також не підлягають задоволенню.
Крім того, ані позивачі, ані відповідачі не є ані власниками, ані користувачами земельної ділянки. Земельна ділянка, яку просять позивачі виділити у користування, належить органу місцевого самоврядування.
А отже, позовні вимоги про визначення порядку користування земельної ділянки заявлені до неналежних відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Судові витрати
Судові витрати слід покласти на позивачів.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про розподіл майна, виділ частки в натурі з майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності, припинення права спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано Черкаському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 01.08.2024.
Суддя О.С. Стеценко