Справа № 712/8956/24
Провадження № 1-КС/712/3732/24
29 липня 2024 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уроженця с.Молодецьке Уманського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працює: начальник ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», одруженого, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України у кримінальному провадженні № 12024250320001085 від 02.07.2024,-
Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивує тим, що у провадженні Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024250320001085 від 02.07.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 02 липня 2024 року близько 14 годині 10 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, начальник Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» ОСОБА_5 знаходився на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Перебуваючи у приміщенні зазначеної станції під час спілкування з ОСОБА_11 щодо місця перебування власника станції, будучи незадоволеним відповіддю останнього, у ОСОБА_5 виник умисел на вчинення хуліганських дій із застосуванням вогнепальної зброї.
У зв'язку із чим, ОСОБА_5 дістав із особистих речей вогнепальну зброю- пістолет моделі «GLOCK 17» («GLOCK 19»), промислового виробництва Glock Ges.m.b.H. Австрія, або іншої зброї із подібним взаємним розміщенням деталей, відомості про яку в довідковій літературі, та стоячи напроти ОСОБА_11 , з метою демонстрації власної уявної переваги, приставив зброю в область його живота, однак, останній рукою відвів вогнепальну зброю від себе.
На вказане ОСОБА_5 , діючи умисно, зухвало, протиправно і безпричинно, грубо порушуючи нормальну діяльність станції та громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, з хуліганських мотивів, проявляючи нахабне та зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних норм поведінки і моральності, тримаючи у руках вогнепальну зброю, дослав патрон у патронник та, спрямувавши руку в сторону від ОСОБА_11 , доводячи до кінця свій злочинний умисел, здійснив постріл в стіну приміщення зазначеної станції.
Після цього, ОСОБА_5 залишив територію станції.
За вказаних обставин ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
протоколом допиту в якості потерпілого ОСОБА_11 від 02.07.2024;
протоколом слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_11 від 03.07.2024;
протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_11 від 05.07.2024;
протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_12 від 17.07.2024;
іншими матеріалами кримінального провадження.
Доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою пов'язана з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжкими у розумінні ст. 12 КК України. У разі доведення вини, ОСОБА_5 загрожує покарання на строк від трьох до семи років, що є достатнім стимулюючим фактором переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Викладене є достатніми мотивуючим фактором вчинення спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду та свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на керівній посаді користуючись зв'язками, здобутими за час роботи в органах установ виконання покарань, може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду, через прохання чи погрози, або іншим шляхом знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, щодо яких на даний час проводяться процесуальні дії, зокрема показань потенційних свідків - працівників Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»; предметів, речей, документів, які мають відношення до обставин вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Серед іншого, протиправна діяльність ОСОБА_5 викрита потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_11 .
Ураховуючи викладене, останній може незаконно впливати на потерпілих ( ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ), свідків у кримінальному провадженні, їх родичів, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду в цілому.
Викладені доводи дають підстави стверджувати про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Із урахуванням ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виникли внаслідок дій ОСОБА_5 , жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних обов'язків, а відтак, запобігти зазначеним ризикам.
Слідчим зазначено у клопотанні про необхідність покладення на ОСОБА_5 наступних, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК обов'язків:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого або прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утриматися від спілкування зі свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав зазначених в клопотанні, вказувала, що ОСОБА_5 пред'явлена обґрунтована підозра у вчиненні тяжкого злочину, у справі встановлені ризики, які обумовлюють необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доводять неможливість обрання менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, зазначив, що вважає пред'явлену йому підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України не обґрунтованою, оскільки він зазначеного злочину не вчиняв, просив у задоволенні клопотання відмовити. Зазначив, що працює начальником ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92)», одружений, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцем його постійного проживання є: АДРЕСА_2 .
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, підкреслив на відсутності достатніх доказів, які б підтверджували вчинення злочину ОСОБА_5 , просив у задоволенні клопотання відмовити, а у випадку обрання запобіжного заходу врахувати особу підозрюваного, те, що він працює, одружений, має трьох неповнолітніх дітей, має стійкі соціальні зв'язки і застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши зміст та мотиви клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження: протоколом допиту в якості потерпілого ОСОБА_11 від 02.07.2024; протоколом слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_11 від 03.07.2024; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_11 від 05.07.2024; висновком експерта від 15.07.2024 №СЕ-19/124/10104-БЛ, протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_12 від 17.07.2024.
При цьому надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що згідно практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997р. у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
Також слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Слідчий суддя вважає, що докази, надані органами досудового розслідування підтверджують наявність обґрунтованої підозри упровадженні №12024250320001085 за ч. 4 ст. 296 КК України, повідомленої ОСОБА_5 .
Сторона обвинувачення в обґрунтування клопотання посилалась на наявність ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави».
Так, існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику, має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenkov. Ukraine, заява №622/11).
Таким чином, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо існування ризиків передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість спроб переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні.
Про існування таких ризиків свідчить суворість можливого покарання у випадку визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за вчинення якого може бути призначене покарання у виді реального позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, що саме по собі може бути підставою та мотивом змінити місце проживання з метою переховування від слідства та незаконного впливу на свідків, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування.
Також при визначенні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Отже наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, надають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Варто зауважити, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Європейський суд з прав людини, зокрема, у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі «Белевитський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції. Також, застосування запобіжного заходу не повинно бути «очікуванням» обвинувального вироку.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину проти статевої свободи особи, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.
При обранні конкретного запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує висловлену Європейським судом з питань захисту прав людини презумпцію про те, що за загальним правилом підозрюваний, за виключенням виняткових випадків, не має триматись під вартою.
Отже, таку презумпцію має спростувати в судовому засіданні слідчий та прокурор, надаючи відповідні докази.
Надані стороною обвинувачення докази свідчать про те, що таку презумпцію не спростовано, а наведені ризики може бути мінімізовано іншим менш суворим запобіжним заходом.
Враховуючи особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, працює, одружений, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей, суд дійшов висновку про можливість досягнення належної процесуальної поведінки підозрюваної шляхом застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби та покладення обов'язків:
1) перебувати за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в нічний час доби з 22-00 до 06-00 за виключенням оголошення у зазначений період повітряної тривоги у Черкаській області для переходу у спеціально обладнане приміщення (укриття);
2) не відлучатися із населеного пункту, де проживає без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
3) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, та суду за кожною вимогою;
4) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та / або місця роботи;
5) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні до завершення досудового розслідування;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, які дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
До вказаного висновку суд доходить з урахуванням того, що згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції, разом з тим, домашній арешт з обмеженням права залишати житло в нічний час доби в сукупності з обов'язками на думку слідчого судді, забезпечить належну подальшу процесуальну поведінку підозрюваної.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у кримінальному провадженні № 12024250320001085 від 02.07.2024, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб з 29 липня 2024 року по 26 вересня 2024 року включно із забороною залишати житло, в нічний час доби.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1) перебувати за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в нічний час доби з 22-00 до 06-00 за виключенням оголошення у зазначений період повітряної тривоги у Черкаській області для переходу у спеціально обладнане приміщення (укриття);
2) не відлучатися із населеного пункту, де проживає без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
3) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, та суду за кожною вимогою;
4) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та / або місця роботи;
5) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні до завершення досудового розслідування;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, які дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали до 26.09.2024, включно.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. У випадку порушення умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та визначених обов'язків, до підозрюваного може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію цієї ухвали вручити підозрюваному, захиснику, прокурору негайно після її оголошення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали покласти на Уманське районне управління поліції ГУНП в Черкаській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 31.07.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1