Справа № 703/6198/23
2/703/397/24
31 липня 2024 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу з оплати послуг з постачання теплової енергії,
установив:
КП «Смілакомунтеплоенерго» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу з оплати послуг з централізованого опалення житла.
В обґрунтування позову зазначило, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .
Позивач є постачальником теплової енергії у будинок, в якому знаходиться вказана квартира, на підставі публічного договору приєднання, опублікованого в місцевій газеті «Сміла» від 28.02.2018 №9(1101) та індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021, опублікованого на офіційному сайті Смілянської міської ради за посиланням https://smila-rada.gov.ua/.
Послуги з опалення житла надавались вчасно та добросовісно.
Підприємство нараховувало відповідачу вартість послуг за тарифами, затвердженими відповідно до чинного законодавства, та згідно показників засобу обліку теплової енергії з розрахунку на опалювальну площу квартири, однак ОСОБА_1 не здійснювала їх оплату.
Позивач стверджує, що відповідач з жовтня 2021 року по вересень 2022 року має борг по оплаті наданих послуг в розмірі 1583 грн. 66 коп., в зв'язку з чим їй було нараховано 12 грн. 97 коп. інфляційних втрат та 01 грн. 88 коп. - 3% річних.
Відповідач обізнаний про наявність у неї боргових зобов'язань, однак будь-яких дій по погашенню заборгованості не вчиняє. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
До суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому вона просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та зазначила, що вона дійсно є власником квартири АДРЕСА_1 . Дана квартира була нею придбана на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2011. Колишньому власнику квартири ОСОБА_2 15.09.2009 було надано дозвіл на встановлення індивідуального (автономного) опалення і на момент куп віл квартири у ній вже було встановлено індивідуальне (автономне) опалення. На момент укладення договору куп віл-продажу система опалення місць загального користування в будинку була відсутня. Відсутня вона і на даний час, як і відсутня сама технічна можливість їх встановлення. А тому, у період часу з жовтня 2021 року по вересень 2022 року вона не користувалась послугами КП «Смілакомунтеплоенерго», відповідно, у неї відсутні підстави для оплати будь-яких послуг.
У відповіді на відзив позивач вказав, що обсяг спожитої споживачем послуги складається з обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнанні індивідуальними системами опалення. А тому, власник житлового або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку незалежно від від'єднання від централізованого опалення є споживачем теплової енергії. Відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку. Якщо проектом на будівлю було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщень, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади повинні були відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком. За вказаних обставин відключення квартири АДРЕСА_1 та демонтаж елементів опалення у місцях загального користування будинку не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку.
До суду також надійшли додаткові пояснення КП «Смілакомунтеплоенерго», у яких позивач зазначив, що будинок, у якому знаходиться квартира відповідача, було повністю від'єднано від системи теплопостачання 20 жовтня 2022 року. А тому, підприємство правомірно нараховувало плату за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та плати за абонентське обслуговування до жовтня 2022 року включно.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2024 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим 20 липня 2011 року приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Пешехоновою А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1951, витягом про державну реєстрацію прав серії СЕА №975801 та відомостями з державного реєстру речових прав від 04.12.2023.
Як вбачається з акту №2097 від 23.11.2009 Про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж, протоколу №21 засідання міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води (ЦО і ГВП) житлових і нежитлових приміщень від 15 вересня 2009 року, технічного завдання на розробку проектної документації з облаштування автономним індивідуальним опаленням житлового (не житлового) приміщення та технічного паспорту, належна відповідачу квартира відключена від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП будинку з 23 листопада 2009 року і в ній встановлено індивідуальне газове опалення.
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №70 від 23 лютого 2018 року КП «Смілакомунтеплоенерго» визнано виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності.
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 511 від 21 жовтня 2021 року позивачу було встановлено тарифи для населення на послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії у розмірі 2544 грн/Гкал (з ПДВ).
Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №242 від 21 жовтня 2021 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування на постачання теплової енергії щомісячно протягом року на одного абонента, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами: для споживачів без вузлів комерційного обліку ТЕ - 16,78 грн. (з ПДВ), для споживачів з вузлами комерційного обліку ТЕ, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ - 30,48 грн (з ПДВ), для споживачів з вузлами комерційного обліку, які є власністю споживачів з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ - 20,17 грн. (з ПДВ).
З акту подачі теплоносія вбачається, що у зв'язку з початком опалювальних сезонів у м. Смілі до будинку АДРЕСА_2 , КП «Смілакомунтеплоенерго» було подано теплову енергію від котельні №25, що погодила представник споживача теплової енергії ОСОБА_3 .
Судом оглянуто акти зняття показників засобів комерційного обліку теплової енергії, якими було зафіксовано щомісячні показники лічильника на будинок, в якому знаходиться квартира відповідача, за період часу 2021-2022 роки.
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №446 від 20.10.2022 було вирішено комунальному підприємству «Смілакомунтеплоенерго» провести відключення від мереж централізованого опалення будинку АДРЕСА_2 .
Згідно з актом про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх систем теплопостачання, 22 жовтня 2022 року будинок АДРЕСА_2 було відключено від систем теплопостачання шляхом видимого розриву.
Житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з п.1 та п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі Правила), що діяли до 01.05.2022, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
В силу п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Пунктом 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
В силу частин 2 та 6 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Обов'язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов'язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Так як законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.
В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до наведених норм закону суд констатує, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги)регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21серпня 2019 року №830 (далі - Правила).
Відповідно до п.33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг №315, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).
Ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.
У ч.2 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;
Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.
Відповідно до розділу ІІІ Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20%; двоповерхова - 18%; триповерхова - 16%; чотириповерхова - 14%; п'ятиповерхова - 12%; шестиповерхова та вище -10%.
Для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод, згідно пункту 8 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення,може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону , за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
Крім того, в постанові ВС від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18 зроблено висновок, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Таким чином, ОСОБА_1 , як власник квартири, яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов'язана нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Посилання відповідача на те, що у будинку відсутня система опалення місць загального користування, внаслідок чого такі послуги не надавались є безпідставними.
Так, факт подачі теплоносія до будинку, де знаходиться квартира відповідача, підтверджується актом подачі теплоносія від 25 жовтня 2021 року, підписаном, в тому числі, представником споживача теплової нерегії, а також знятими показниками лічильника.
Наданий відповідачем акт, складений мешканцями будинку АДРЕСА_2 , про те, що у вказаному будинку відсутня система опалення місць зазагьного користування, відсутній технічний труби, батерії, поверх та підвал, суд відхиляє як належний, оскільки підписи зазначених у акті осіб не завірені, представник житлового органу або ОСББ у складанні акту участі не приймав.
Крім того, відсутність приладів опалення в під'їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року.
Пунктом 11 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Згідно п.33 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, передбачена щомісячна платаза абонентське обслуговування. Абонентська плата включає такі витрати: здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами (зняття показів теплового лічильника, розподіл спожитих Гкал між абонентами; друк інформаційних повідомлень), оплата банківських послуг, нарахування та стягнення плати за спожиті послуги; заробітна плата обслуговуючого персоналу та нарахування єдиного соціального внеску на зарплату; обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії (у разі їх наявності), господарські витрати (електроенергія, заправка картриджів, обслуговування комп'ютерів, канцелярські витрати, надання різних довідок).
Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання.
Плата за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/місяць. Тобто плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а в розрахунку на 1 абонента та виставляється, як окремий платіж.
Таким чином, відповідач, окрім плати за опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, зобов'язана вносити плату за абонентське обслуговування.
Згідно наданих суду виписки по рахунку та розрахунків позивач з жовтня 2021 року по квітень 2022 року має борг по оплаті послуг з постачання теплової енергії року в ромірі 1361 грн. 79 коп. та борг за абонентське обслуговування в розмірі 221 грн. 87 коп. за період часу з листопада 2021 року по вересень 2022 року включно, що разом становить 1583 грн. 66 коп. У зв'язку з цим їй було нараховано12 грн. 97 коп. інфляційних втрат за період часу з 01.12.2021 по 23.02.2022 та 01 грн. 88 коп. 3% річних за цей же період.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень викладених у п.10 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другійстатті 625 ЦК України.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Суд погоджується з розрахунками сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, зробленими позивачем та долученими до позовної заяви.
Таким чином, оскільки позивач свої обов'язки з надання житлово-комунальних послуг виконував, доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов'язань з оплати за отримані послуги, а також розміру заборгованості нічим не спростовуються, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції від 13.12.2023 КП «Смілакомунтеплоенерго» сплатило 2415 грн. 60 коп. судового збору за звернення до суду з наведеним позовом. Згідно виписки вказані кошти були зараховані до спеціального фонду державного бюджету.
В позовній заяві позивач просив врахувати, що підприємством було сплачено 268 грн. 40 коп. судового збору за звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за послуги теплопостачання.
Судом встановлено, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2023 року по справі № 703/1386/23 скасовано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 боргу за надані послуги з централізованого опалення житла.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Зважаючи на те, що позов підлягає до повного задоволення, понесені підприємством судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.
Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України суд,-
вирішив:
Позов комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу з оплати послуг з постачання теплової енергії задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» 1583 грн. 66 коп. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та абонентської плати, 12 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 01 грн. 88 коп. - 3% річних та 2684 грн. 00 коп. судових витрат, а всього 4282 (чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 51(п'ятдесят одну) коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 31 липня 2024 року
Учасники справи:
позивач - комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», місце знаходження: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. В'ячеслава Чорновола, 72-а, код ЄДРПОУ 33648312;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя І.Я. Биченко