30.07.2024
Справа № 707/2779/23
1-кп/696/34/24
30 липня 2024 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022250000000225 від 24.08.2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України,
встановив:
В провадженні Кам'янського районного суду Черкаської області на розгляді перебувають матеріали кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст.311 КК України.
Прокурором ОСОБА_3 подані клопотання про продовження строку запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
В ході судового розгляду прокурор зазначив, що ухвалами Кам'янського районного суду Черкаської області від 04 та 19 червня 2024 року були задоволенні клопотання прокурора про продовження згаданим обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Дія такого запобіжного заходу для обвинуваченого ОСОБА_5 закінчує свою дію 02 серпня 2024 року, а для обвинуваченого ОСОБА_4 - 17 серпня 2024 року.
За твердженням прокурора причетність обвинувачених до інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними по справі доказами, які в своїй більшості вже досліджені судом. На даний час судовий розгляд по справі не завершений, але у зв'язку із необхідністю забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі пов'язаними із забезпеченням їх появи до суду, унеможливлення переховування від судового слідства та унеможливлення продовження злочинної діяльності, виникла необхідність у продовженні тримання під вартою останніх, так як жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти наведеним ризикам.
Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти продовження останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши серед іншого, що вказані в клопотанні прокурора ризики, не доведені та необґрунтовані матеріалами, є надуманими та припущеннями, а тому з урахуванням особистих даних, віку та стану здоров'я обвинувачених, їх міцних соціальних зв'язків, практики Європейського суду з прав людини, просили обрати обвинуваченим більш м'які запобіжні заходи.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
04 червня 2024 року ухвалою Кам'янського районного суду Черкаської області обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 02 серпня 2024 року.
19 червня 2024 року ухвалою Кам'янського районного суду Черкаської області обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 17 серпня 2024 року.
Відповідно до чч. 1, 2 ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Як передбачено ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Частиною 1 ст.184 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити:
1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;
5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;
7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Крім того, ч.3 ст.199 КПК України встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Подані прокурором клопотання враховують ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим правопорушень, кількість епізодів злочинної діяльності, які, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких то особо тяжких злочинів, а також виходив із необхідності уникнення ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризиком в контексті кримінального процесуального закону є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
В клопотаннях прокурора зазначено, що в обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відсутні міцні соціальні зв'язки, місце постійної роботи, у них молодий вік, не має тяжких хвороб, а тому існує ризик, що вони з метою ухилення від можливого покарання можуть переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотання відносно ОСОБА_4 суд знаходить встановленим та доведеним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, виходячи з наступного.
Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що з 2018 року в провадженні іншого суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 та ч. 3 ст. 313 КК України.
Аналогічно, при розгляді клопотання відносно ОСОБА_5 суд знаходить, що цей обвинувачений також знаходиться під судовим слідством в інших кримінальних провадженнях, не пов'язаних з даним, а саме в Дарницькому районному суді м. Києва з 02 травня 2019 року та Придніпровському районному суді м. Черкаси з 24 листопада 2023 року.
Таким чином, при незавершеному судовому розгляді у кримінальному провадженні у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, обвинувачені опиняються в стані аналогічного кримінального переслідування вже у інших кримінальних провадженнях, а тому суд виходить з того, що відсутність офіційних заробітків та постійного джерела доходів може вказувати, що ризик певної схильності обвинувачених до продовження злочинної поведінки може мати місце і в майбутньому, а при перебуванні на волі з іншими запобіжними заходами гарантії належної процесуальної поведінки зі сторони обвинувачених ніхто і ніщо не може забезпечити.
На даний час, зазначені у клопотанні стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ризики не зменшились та виключають можливість зміни запобіжного заходу для них на більш м'який.
Як вбачається з матеріалів виділеного кримінального провадження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 3 ст. 311 КК України, які відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочинів, покарання за які передбачає позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та від п'яти до восьми років з конфіскацією майна.
Під час розгляду справи не здобуто даних про неможливість тримання обвинувачених під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Дані обставини у своїй сукупності на сьогоднішній день свідчать про те, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані як при обранні запобіжного заходу, так і при прийнятті подальших рішень про продовження строку дії запобіжного заходу, а саме: що обвинувачені можуть переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначені ризики є реальними, триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м'який, альтернативний запобіжний захід і вказане не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.
Доводи захисника про те, що у обвинуваченого ОСОБА_4 є хвора мати, яка потребує його допомоги, неповнолітній син на його утриманні, наявності відмінної репутації за місцем проживання, вже неодноразово були предметом судового розгляду та суд вкотре дійшов висновку, що вони не впливають на обґрунтованість підстав для продовження щодо нього строку тримання під вартою.
З іншої сторони суду не надано жодного документу на підтвердження незадовільного стану здоров'я як обвинуваченого ОСОБА_4 , так і обвинуваченого ОСОБА_5 , які б унеможливлювали їх перебування в умовах слідчого ізолятора.
Доводи сторони захисту про надмірну тривалість перебування обвинувачених під вартою суд вважає не доречними, тому що розгляд справи проводиться згідно вимог КПК України, його тривалість залежить від кількох чинників, як об'єктивних так і суб'єктивних, в тому числі судові засідання не відбувались через клопотання про відкладення слухань як сторони захисту, так і сторони обвинувачення.
Також, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, згідно якої питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у ст. 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.
За таких обставин, з урахуванням існування ризиків, які не зменшилися, відомостей про особу обвинувачених та неможливості запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотань прокурора.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 372 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на 60 днів з 15 години 30 хвилин 30 липня 2024 року по 15 годину 30 хвилин 27 вересня 2024 року, включно.
Продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою на 60 днів з 15 години 30 хвилин 30 липня 2024 року по 15 годину 30 хвилин 27 вересня 2024 року, включно.
Копію ухвали направити до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор».
Роз'яснити учасникам провадження про їх право ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на підставі їх письмового клопотання.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 ухвала щодо продовження строку тримання обвинувачених під вартою може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Суддя: ОСОБА_1