Справа № 646/8086/24
№ провадження 6/646/370/2024
01.08.24 м.Харків
Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Барабанова В.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Салтівський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові,-
встановив:
До Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла заява ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС'про заміну сторони виконавчого провадження.
Суддя, дослідивши заяву про заміну сторони виконавчого провадження з доданими до неї документами, приходить до наступного.
Поняття підсудності у цивільному судочинстві - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ. Підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.
Частинами 1, 2 ст. 446 ЦПК Українипередбачено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Статтею 90 Закону України «Про нотаріат»встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження».
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.
Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження»визначено місце виконання рішення.
Так, виконавчі дії провадяться державним або приватним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
З аналізу даної норми закону вбачається, що місцем виконання виконавчого напису нотаріуса є місце вчинення виконавчих дій. Аналогічна правова позиція викладена упостанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі N 263/14171/19.
Відповідно до довідки з ЄДДР №716674 від 01.08.2024, боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки з ЄДДР №716683 від 01.08.2024, боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, виконавче провадження знаходиться на виконанні у Салтівському відділі державної виконавчої служби у м. Харкові.
Таким чином, місце виконання судового рішення, з приводу якого звертається заявник, є Салтівський район міста Харкова.
Відомостей про місцезнаходження майна боржників або їх місця роботи на території Основ'янського району м. Харкова, які входять до поняття «місце виконання рішення», матеріали заяви не містять.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
З урахуванням викладеного, заява не підсудна Червонозаводському районному суду м. Харкова, у зв'язку із чим підлягає передачі за належною територіальною підсудністю до Московського районного суду м. Харкова, як суду, на території юрисдикції якого виконується рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.02.2015.
Відповідно до п. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідност. 32 ЦПК Україниспори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Спори між судами про підсудність не допускаються. У зв'язку з цим та для того, щоб не допустити безпідставної тяганини під час розгляду цивільних справ з боку судів, на яких і лежить обов'язок правильно застосувати правила про підсудність тоЦПК Українивстановлює правило про недопустимість суперечок між судами про підсудність.
На підставі наведеного, вважаю за необхідне передати на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) справу до Московського районного суду м. Харкова.
Керуючись ст.ст. 27, 31,353 ЦПК України, суддя -
Цивільну справу №646/8086/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Салтівський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові - передати на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Московського районного суду м.Харкова.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя Вікторія БАРАБАНОВА