Справа № 645/4206/24
Провадження № 3/645/1389/24
01 серпня 2024 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді - Сілантьєвої Е.Є., розглянувши матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
ОСОБА_1 , 04.07.2024 року о 13 год. 00 хв. в м. Харкові, проїзд Стадіонний, 11 керуючи велосипедом «Pro Max» 300 не був уважним рухаючись по тротуару, там де це заборонено, не вибрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожньої обстановки в результаті чого, скоїв наїзд на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , при ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження чим були завдані матеріальні збитки.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася у зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3б, 6.6в, 12.1 ПДР України.
ОСОБА_1 в судовому засіданні провину визнав та зазначив, що потерпілий прензій не має, про що надав розписку матері дитини ОСОБА_4 .
З положень ст. 251 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, а також іншими документами.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Відповідно до вимог п. 26 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі, як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Ст. 19 вказаного закону передбачено, що особи, які керують велосипедами без двигунів, мають право: їздити по спеціальних велосипедних доріжках, а в разі їх відсутності - по краю проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччю.
Відповідно до правил дорожнього руху чинних на момент ДТП, велосипедист, що рухається проїзною частиною, є повноправним учасником дорожнього руху. Він, відповідно, зобов'язаний знати і дотримуватися правил дорожнього руху. Велосипедист може здійснювати будь-які маневри, не заборонені правилами. Маневри на проїзній частині мають бути передбачуваними й зрозумілими іншим учасникам дорожнього руху.
Згідно вищевказаних правил існують певні вимоги до велосипедистів, що рухаються по проїзній частині, а саме: якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, велосипедисти мають поступитися дорогою іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі; під час руху по проїзній частині, перед зупинкою, перестроюванням, поворотом або розворотом велосипедисти зобов'язані подавати попереджувальні сигнали: поворот або перестроювання праворуч: витягнута права рука; поворот або перестроювання ліворуч: витягнута ліва рука; зупинка: піднята догори будь-яка рука.
Крім того, згідно вказаних Правил дорожнього руху велосипедистам забороняється: повертати ліворуч або розвертатися на шляхах із трамвайним рухом і на тих шляхах, що мають більше однієї смуги для руху в даному напрямку. Отже, для здійснення лівого повороту потрібно: а) проїхати перехрестя прямо, розвернутися в правому ряді пересічної дороги, за дозвільним сигналом світлофора знову проїхати перехрестя прямо; або б) злізти з велосипеда й перейти дорогу по пішохідному переходу.
Згідно Правил дорожнього руху, а саме проїзду пішохідних переходів вбачається, що на регульованих пішохідних переходах велосипедисти повинні підкорятися сигналам велосипедних або загально транспортних світлофорів, а також регулювальників. На нерегульованих пішохідних переходах велосипедисти, як і всі інші водії, повинні звільняти дорогу пішоходам. Також варто звільняти дорогу пішоходам, які прямують до трамвая на зупинці або від нього (з боку дверей), якщо трамвайні шляхи пролягають по проїзній частині.
Велосипедистам не можна перетинати дорогу по пішохідному переходу, так само як і розвертатися на пішохідному переході. У цьому випадку потрібно злізти з велосипеда й перейти дорогу як пішохід.
В підсумку вищезазначеного, ОСОБА_1 є повноправним учасником дорожнього руху, тому повинен чітко дотримуватись правил дорожнього руху.
Згідно ПДР України, велосипед - це транспортний засіб, крім інвалідних колясок, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.
Відповідно до 6.7 ПДР України, велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.
Відповідно до п. 2.3б ПДР України, визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 6.6 ПДР України, визначено, що велосипедисту забороняється: рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих.
Відповідно до п. 12.1 ПДР України, визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД№ 900614 від 12.07.2024,
- рапортом слідчого ВРЗуСТ СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції Камрана Айдінова,
-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.07.2024 р. слідчого ВРЗуСТ СУ ГУНП в Харківській області Дениса Катречко,
- схемою до протоколу огляду місця ДТП від 04.07.2024 р. та фотознімками до неї.
- поясненнями притягуваного ОСОБА_5 від 04.07.2024 року.
- поясненнями свідка ОСОБА_6 ,
- поясненнями потерпілої ОСОБА_4
- висновком міністерства охорони здоров'я України УНП ХОР «ОКНЛ, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів ,що знижують увагу та швидкість реакцій від 04.07.2024 року №1893.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, судовим розглядом встановлено в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу.
Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 суд вважає за необхідне піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.401 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 124 , 283-285, КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп.
Роз'яснити, що згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Також роз'яснюємо що згідно ст. 308 КУпАП У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Головуючий суддя -