Справа № 645/2798/24
Провадження № 2-о/645/93/24
01 серпня 2024 року м. Харків
Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Алтухової О.Ю.,
секретар судових засідань - Малій О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересована особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Железняк Лариса Вячеславівна,-
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, у якій просить встановити факт батьківства померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заява обґрунтована тим, що з грудня 1981 року мати заявниці ОСОБА_3 проживала у цивільному шлюбі з батьком заявниці ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 народила від ОСОБА_2 доньку ОСОБА_1 . У свідоцтві про народження доньки, за вказівкою моєї матері вказано, що батьком є « ОСОБА_4 ». Фамілію вказала свою « ОСОБА_5 ». Записи про батька доньки у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. Після народження заявниці її мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_2 до травня 2013р. проживали однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1 . 29 травня 2013 року ОСОБА_1 разом з моїми дітьми зареєструвалися та проживали у квартирі батька ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 . Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку № 576 від 21.03.2021р., зазначено, що особовий рахунок по кв. АДРЕСА_3 відкрито на ОСОБА_6 , в квартирі зареєстровані син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , онука ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та правнуки. За час життя у цивільному шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не встигли подати заяву про визнання його батьком дитини. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданого 04.10.2023р. Із самого народження заявниці та по день смерті ОСОБА_7 , вони проживали разом однією сім'єю, він виконував усі обов'язки батька до дитини передбачені сімейним законодавством. Зазначені обставини можуть підтвердити свідки, а також сімейні фото.Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_3 , що належала померлому на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28.01,2000р. та договору довічного утримання від 11,02.2004р. ОСОБА_1 вважає себе спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 . У встановлений законом шестимісячний строк після смерті останнього, вона звернулася до Приватного нотаріуса Железняк Л.В. із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі виданого 13.02.2024р. під № 75804617. Однак, Приватний нотаріус Железняк Л.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , в зв'язку з не підтвердженням родинного зв'язку з спадкодавцем. Встановлення факту батьківства необхідно заявниці для внесення відповідних змін до актового запису про народження, а також для подальшого оформлення спадкових прав.
Провадження у справі відкрите ухвалою суду від 22.05.2024 року.
Представник заявниці - адвокат Вініцький М.В., який діє на підставі ордеру, заяву підтримав, вважав достатніми докази, які містяться у матеріалах справи.
Заявниця та заінтересована особа в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані заявницею докази, допитавши свідків, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви, з наступних підстав.
Частиною першою статті 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Згідно із статтею 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Отже, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини за вказівкою матері, батьківство якого встановлюється.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00044259898 від 27.03.2024 року при державній реєстрації народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтею 125 Сімейного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статі 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв'язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, але передумовою звернення до суду в справах про встановлення батьківства є, зокрема, наявність кровного споріднення між особою, яку заявник просить визнати батьком, і дитиною.
Для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України , суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України.
Під час розгляду даної справи жоден з учасників судового розгляду клопотання про призначення експертизи не заявив.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Заявниця, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд та отримуючи професійну правничу допомогу від адвоката з часу подачі даного позову до суду та протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції не скористалася своїм правом на подання належних та достатніх доказів обґрунтованості вимог її заяви, у тому числі, заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи для підтвердження батьківства.
Самостійно постановити ухвалу про призначенні відповідної експертизи суд позбавлений можливості, оскільки у цивільному судочинстві судово-біологічні (судово-генетичні) експертизи проводяться за рахунок коштів учасників справи. Обставини обов'язкового призначення експертизи судом, передбачені у ст. 105 ЦПК України, в судовому засіданні не встановлені.
Окрім того, Верховний суд у постанові від 30.05.2023 року у справі № 443/1012/18 зазначив, що процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді справи роз'яснювати необхідність вчинення певних процесуальних дій учасникам (з'явлення певних клопотань), оскільки це може призвести до порушення встановленого у статті 6 ЦПК України принципу рівності перед законом і судом.
За положеннями ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які повідомили про те, що ОСОБА_2 був батьком ОСОБА_1 , але «не записав дитину на себе» через те, що мав судимість.
Матеріали справи містять копії наступних документів: паспорту та РНОКПП заявниці, довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку № 576 від 21.03.2022; фотокопію паспорту ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ; копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.04.2024 року; копію свідоцтва про право власності на житло від 28.01.2000 року, на квартиру АДРЕСА_3 ; копію договору довічного утримання від 11.02.2004 року, дві фотокартки.
Також, судом витребувано та досліджено копії матеріалів спадкової справи № 6/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте жоден з досліджених судом доказів ні окремо, ні в їх взаємозв'язку не може підтвердити того факту за встановленням якого заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду.
Таким чином суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту батьківства, в зв'язку із недоведеністю вимог заяви.
Керуючись ст.ст. 76-79, 81, 293-265, 315-319 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви - відмовити.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Железняк Лариса Вячеславівна, адреса: вул. Тарасенка Георгія, б. 63, оф. 303, 309, м. Харків, 61001.
Повний текст рішення складено 01.08.2024 року.
Суддя О.Ю.Алтухова