01.08.2024
Справа № 642/4403/24
Провадження № 1-кс/642/2392/24
29 липня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській обл. ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, не працюючий, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України,-
встановив:
До слідчого судді надійшло вказане клопотання, в обгрунтування якого зазначено, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221220001231 від 27.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи злочинний намір, спрямований на умисне знищення або пошкодження майна, належного військовослужбовцям, із хуліганських спонукань та з мотивів неприязних відносин до осіб вказаної категорії, за невстановлених під час досудового розслідування обставин, заздалегідь приготував пляшку із легкозаймистою сумішшю та невстановлений в ході досудового розслідування засіб для розпалювання вогню, після чого, реалізуючи свій злочинний намір, 26.07.2024 у нічний час вирушив по території Холодногірського району м. Харкова, підшукуючи автомобілі, які за зовнішніми ознаками можуть належати військовим особам з метою їх подальшого підпалу.
Так, 26.07.2024 приблизно о 03:45 годині ОСОБА_6 , перебуваючи поруч із будинком АДРЕСА_3 , побачив припаркований автомобіль «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 ) камуфляжного кольору, та, розуміючи, що даний транспортний засіб за зовнішнім виглядом належить військовій особі, реалізуючи свій протиправний злочинний намір, спрямований на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, підійшов до автомобіля Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 ) камуфляжного кольору, який перебуває у користуванні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та, використовуючи заздалегідь підготовлену пляшку із легкозаймистою сумішшю, діючи умисно, із хуліганських спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, вилив її вміст на переднє лобове скло та капот вищевказаного автомобіля, та за допомогою невстановленого в ході досудового розслідування засобу для розпалювання вогню, яке приніс з собою, підпалив даний транспортний засіб, який перебуває у користуванні ОСОБА_8 , в результаті чого відбулось займання автомобіля та відбулось його вигорання, внаслідок чого ОСОБА_8 було спричинено матеріальну шкоду, сума якої наразі встановлюється.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
27.07.2024 ОСОБА_6 згідно вимог ст. ст. 42, 276 - 278 КПК України повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років.
На цей час орган досудового розслідування вбачає підстави для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, тобто:
- переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 свідчать про його схильність до скоєння протиправних дій. Законних джерел отримання заробітку він не має. Крім цього, підозрюваний усвідомлює незворотність настання покарання, та може, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце мешкання, у зв'язку з чим наявний ризик його ухилення від слідства та суду;
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки маючи процесуальний статус підозрюваного та залишаючись на свободі, останньому відомо місце мешкання потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що ОСОБА_6 може незаконно умовлянням чи погрозами вчинити протиправний тиск на потерпілого та свідків з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів;
- вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується даними про особу підозрюваного, який законних джерел отримання заробітку не має, не працевлаштований, обставини кримінального правопорушення, в якому він підозрюється свідчать про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим, існують достатні підстави вважати, про він не бажає вести законний спосіб життя.
Враховуючи викладене, у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання, просили його задовольнити, посилаючись на наведені в ньому обставини.
Захисник проти клопотання заперечував, просив обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, вказуючи на недоведеність ризиків.
Підозрюваний проти клопотання заперечував, просив не застосовувати запобіжний захід, пов'язаний з позбавленням волі. Вину в інкримінованому злочині визнає та розкаюється, в судовому засіданні пояснив обставини події, що мали місце 27.07.2024.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
У провадженні СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській обл. перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12024221220001231 від 27.07.2024 за ч. 2 ст. 194 КК України.
27.07.2024 ОСОБА_6 згідно вимог ст. ст. 42, 276 - 278 КПК України повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований та утримуватись під вартою інакше, як за вмотивованого рішення суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом с частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), нікого не може бути позбавлено волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігання вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Як зазначено у ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4 запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
При цьому, Верховним Судом України роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного внаслідок відсутності у останнього постійного місця проживання, зловживання спиртними напоями чи вживання наркотичних засобів, продовження вчинення злочинів, підтримання соціальних зв'язків негативного характеру, порушення умов запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі.
Крім того, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Слідчим суддею враховується тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_6 , який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про його особу, а саме, що він раніше не судимий, його вік, наявність міцних соціальних зв'язків, проживає з батьками.
Частиною 3 ст. 176 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому, найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Вивченням матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину за ч.2 ст. 194 КК України, однак, це не може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, потреби ж досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у реалізацію прав і свобод підозрюваною, про який йдеться у клопотанні слідчого.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, на який посилається слідчий та прокурор відносно ОСОБА_6 , на думку слідчого судді є лише припущенням та нічим не підтверджується можливість вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення, враховуючи, що він раніше не судимий, а також розкаюється у вчиненому.
В той час, враховуючи тяжкість покарання за ч.2 ст. 194 КК України, слідчим суддею встановлено наявність ризиків відносно ОСОБА_6 , передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, що є підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Однак, клопотання слідчого не містить жодного обгрунтування про неможливість застосування іншого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, враховуючи молодий вік підозрюваного, міцні соціальні зв'язки, проживає разом з батьками, а також те, що він пояснює всі обставини, що мали місце 27.07.2024, та розкаюється.
Слідчий суддя вважає, що наявність підозри не може бути підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки цей запобіжний захід є винятковим.
Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
Більш того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя дійшов до переконання про відсутність підстав для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у виді взяття під варту внаслідок відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
Отже, оскільки слідчим та прокурором не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої ст. 194 КПК України, у задоволенні клопотання про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.
При цьому, згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_6 слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши покидати місце мешкання в нічний час, що буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, з покладанням інших обов'язків, визначених ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч.6 ст.181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. При цьому, такий строк не може перевищувати строки досудового розслідування.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя -
ухвалив:
клопотання слідчого ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській обл. ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, до 27.09.2024 включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) не залишати житло за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 22-00 год. до 05-00 год. наступної доби, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
3) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
4) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали до 27.09.2024 року включно.
Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст судового рішення складено 01.08.2024.
Слідчий суддя