Справа № 638/13268/24
Провадження № 1-кп/638/1737/24
Іменем України
31 липня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000344 від 05.03.2024, який надійшов з Харківської обласної прокуратури м. Харкова, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм Харківської області, громадянки України, заміжньої, з базовою загальною середньою освітою, раніше не судимої, яка неповнолітніх дітей не має, наявність інвалідностей заперечує, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України,
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000344 від 05.03.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором у кримінальному провадженні заявлене клопотання про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави. Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України. Під час досудового розслідування 06.06.2024 ОСОБА_4 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. На думку прокурора, вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй злочинів підтверджується зібраними під час слідства доказами. У кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вважає, що на даний час ризики, визначені в ухвалі слідчого судді від 06.06.2024 при обранні запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен запобігти процесуальним ризикам.
Прокурор у судовому засіданні підтримав дане клопотання, посилаючись на наведені в ньому доводи.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора, зазначив, що заявлені прокурором ризики є недоведеними, обвинувачена має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, здійснює догляд за своїми онукою, матір'ю, сестрою, яка є особою з інвалідністю 1 групи. Вважав необхідним змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_4 на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачена заперечувала проти клопотання прокурора, підтримала позицію свого захисника.
Суд, заслухавши пояснення учасників провадження, оцінивши обґрунтованість заявленого клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, продовжити, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2024 обвинуваченій ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, з урахуванням вимог ст.177 КПК України, виходив з наявності підстав для застосування вказаного запобіжного заходу, а саме наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана могла здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
На даний час у кримінальному провадженні здійснюється підготовче судове засідання.
Так, на думку прокурора, на стадії підготовчого провадження по справі лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно настання обставин, передбачених п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування альтернативних запобіжних заходів є недоцільним.
Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження ст. 194 КПК України визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд, при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих їй кримінальних правопорушень враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії проведення підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою інкримінованих кримінальних правопорушень. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченої до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу з огляду потреб судового розслідування.
При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків, потерпілих може бути визнано на початкових стадіях процесу. Суд з огляду на вказане, з урахуванням, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 наразі перебуває на стадії підготовчого провадження, судове слідство по справі не розпочате, - вважає, що ризик прийняття обвинуваченою спроб незаконного впливу на свідків, експертів, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати показання в вигідному для неї аспекті є реальним.
Також, суд вважає, що прокурором доведено існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від суду, оскільки в Україні продовжується дія воєнного стану, частина території країни знаходиться під окупацією, частина державного кордону не контролюється, що об'єктивно може надати можливість обвинуваченій переховуватися від суду.
Крім того, як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України, відноситься до категорії нетяжких та особливо тяжких злочинів, санкція статей передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Усвідомлення тяжкості покарання, що може бути призначено обвинуваченій, у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих злочинів, може мати наслідком реального настання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії», де Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочинів проти основ національної безпеки, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої переважають інтереси забезпечення поваги до її особистої свободи.
Разом з тим, суд вважає, що прокурором не доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки належно не обґрунтовано, що обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвиунвачується. При цьому, за результатами дослідження даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що вона раніше не судима, даних про кримінальну спрямованість обвинуваченої прокурором не надано, територія Ізюмського району Харківської області наразі деокупована.
Також, прокурором не доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Досудове розслідування по справі проведено, докази обвинувачення зібрані та прокурор не навів конкретних обставин, що свідчать про можливість з боку обвинуваченої вчинення дій, що вказують на існування вищевказаного ризику під час розгляду кримінального провадження в суді.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченої, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини її життя, сімейними зв'язками та зв'язками із суспільством. За станом здоров'я обвинуваченої відсутні відомості про такий її стан, який би унеможливлював застосування до неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченої особи, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений прокурором вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Згідно обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого та обумовлює необхідність дотримання судом такої міри суворості, щоб вона була здатна забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів.
Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Враховуючи наведене, посилання сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є непереконливими, доводи про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м'який - необгрунтовані та не підтверджені жодними доказами, а тому не спростовують вищевказаних висновків суду.
Перелічені та встановлені під час розгляду клопотань ризики у кримінальному провадженні мають перевагу над соціальними характеристиками обвинуваченої ОСОБА_4 .
Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні і стороною захисту суду не надані.
Крім цього, у підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, посилаючись на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та направлений на розгляд до суду з дотриманням правил територіальної підсудності.
Обвинувачена ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 не заперечували проти призначення судового розгляду.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, суд приходить до висновку про необхідність закінчення підготовчого провадження і можливість призначення судового розгляду, виходячи з таких обставин.
Підстав для прийняття рішення відповідно до п. 1 - 4, 6 ч. 3 ст. 314 КПК України судом під час підготовчого судового засідання не встановлено.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 20 квітня 2023 року №399/0/15-23 «Про зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Харківської області» змінено з 1 травня 2023 року територіальну підсудність судових справ Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Дзержинському районному суду міста Харкова, отже кримінальне провадження підсудне Дзержинському районному суду м. Харкова.
Підстав для закриття кримінального провадження згідно з п.п. 4 - 8, 10 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК України не встановлено.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Таким чином, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000344 від 05.03.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України, до судового розгляду.
Керуючись ст. 183, 314-316, 331, 369-372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 28 вересня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Призначити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000344 від 05.03.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова на 11-30 год. 09.08.2024.
У судове засіданні викликати сторони кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 31 КПК України проводити судовий розгляд кримінального провадження суддею одноособово.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченою у той же строк, з моменту вручення їй копії ухвали суду.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - до 28.09.2024.
Головуючий суддя ОСОБА_1