Справа № 372/2673/24
Провадження 1-кс-978/24
ухвала
Іменем України
30 липня 2024 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області в місті Обухів Київської області скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на постанову слідчого,
Адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду із скаргою, в якій посилаючись на неправомірність постанови про оголошення у розшук його підзахисного та зупинення досудового розслідування, просить:
-визнати причину пропуску строку для подання скарги на постанову про оголошення розшуку підозрюваного та зупинення досудового розслідування від 07.07.2021 року поважною;
-поновити (продовжити) процесуальний строк для подання скарги на постанову про оголошення розшуку підозрюваного та зупинення досудового розслідування від 07.07.2021 року;
-скасувати постанову про оголошення розшуку підозрюваного та зупинення досудового розслідування від 7 липня 2021 року, прийняту в межах кримінального провадження № 12021111310000951, відомості про які внесені від 15.06.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України;
-зобов'язати слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області та/або прокурора в кримінальному провадженні № 12021111310000951 від 15.06.2021 негайно вчинити дії, передбачені п.1 ч.2 ст.283 КПК України в порядку п.10 ч.1 ст.284 КПК України, в рамках вимог ст.219 КПК України, та закрити відносно ОСОБА_6 кримінальне провадження № 12021111310000951 від 15.06.2021 року.
Захисники в судовому засіданні вимоги скарги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладенні в скарзі. Пояснили, що їх підзахисний виїхав у справах за межі України до початку досудового розслідування, до внесення відомостей про злочин до ЄРДР, тому не набував і не міг набути процесуальний статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_6 не допускав проявів неналежної процесуальної поведінки, його ніколи не викликали до слідчого. Підозра їх клієнту була скасована чинною ухвалою слідчого судді, тому оголошення його у розшук істотно порушує його права та є незаконним. Про оскаржувану постанову стороні захисту стало відомо лише після ознайомленні захисника із матеріалами справи 26.04.2024 року, надалі матеріали провадження передавались до інших органів досудового розслідування, тому пропуск строку оскарження мав поважні причини.
Прокурор в судовому засіданні не заперечив проти поновлення строків оскарження постанови, визнавши відповідні обставини, на які посилались захисники, однак заперечив проти інших вимог по суті скарги, посилаючись на правомірність оскаржуваної постанови, ухилення підозрюваного від участі у слідчих та процесуальних діях у цьому кримінальному провадженні, виїзд підозрюваного за межі України.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоч про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Вислухавши захисників, думку прокурора, перевіривши та дослідивши надані письмові докази, а також матеріали кримінального провадження № 12021111310000951 від 15.06.2021 року приймаю до уваги наступне.
У провадженні СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області знаходяться матеріали досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12021111310000951 від 15.06.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Сторона обвинувачення стверджує, що в ході досудового розслідування встановлено, що 12.06.2021 року, близько о 18 год. 00 хв., більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , рухаючись на власному автомобілі по АДРЕСА_1 , навпроти домоволодіння АДРЕСА_2 , помітив знайомого йому ОСОБА_7 , та з метою з'ясування з останнім відносин щодо неналежного виконання раніше обумовлених між ними робіт, зупинив свій транспортний засіб та вийшов з його салону, після чого підійшов до ОСОБА_7 . У подальшому, під час розмови, між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відбувся конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході якого у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , шляхом нанесення останньому ударів руками.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , 12.06.2021 року, близько 18 год. 00 хв., більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на проїжджій частині дороги напроти домоволодіння АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин із ОСОБА_7 , з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень останньому, діючи умисно, не маючи умислу на позбавлення його життя, однак усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_7 кулаком правої руки один удар в голову, від якого останній впав та вдарився потилицею об асфальтоване покриття дороги. В подальшому, ОСОБА_7 підвівся на ноги, після чого ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого умислу, наніс кулаком правої руки удар по грудях, а також один удар долонею лівої руки по голові ОСОБА_7 , від якого останній впав на узбіччя дороги, після чого ОСОБА_6 повернувся до свого автомобіля та поїхав з місця вчинення кримінального правопорушення.
Своїми діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, з наступним розвитком набряку - набухання головного мозку, які призвели до смерті ОСОБА_7 .
Пунктом 2 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, а саме - рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
16 червня 2021 року слідчий, вважаючи, що ним зібрано достатню кількість доказів, які можуть підтверджувати факт вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_6 , склав письмове повідомлення про підозру у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Після складання слідчим та погодження прокурором повідомлення про підозру від 16.06.2021 року, не вчинивши будь-яких дій з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 , а також не здійснюючи жодних спроб викликати ОСОБА_6 як для надання пояснень та показів так і для вручення повідомлення про підозру, 16 червня 2021 року органом досудового розслідування направлено повідомлення про підозру рекомендованим листом без зазначення адреси кінцевого пункту призначення поштового відправлення та лише із вказаним прізвищем та ім'ям ОСОБА_6 , про що свідчить фіскальний чек ПАТ «УКРПОШТА» від 16.06.2021 року, що наявний в матеріалах кримінального провадження.
Крім цього, 16 червня 2021 року, старший слідчий СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 виніс постанову про доручення проведення слідчих (розшукових) дій, якою доручив працівникам оперативного підрозділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області провести оперативно-розшукові заходи, направлені на розшук ОСОБА_6
17 червня 2021 року оперуповноваженим СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 складено рапорт на ім'я начальника Фастівського РУП ГУНП в Київській області, зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_6 перетнув державний кордон України 14 червня 2021 року о 22 годині 34 хвилини та здійснив виліт рейсом WRC7751 Київ - Пула (Хорватія) з летовища Київ (Жуляни) та на момент 17 червня 2021 року на територію України ОСОБА_6 не повертався.
Таким чином, слід погодитись із твердженням сторони захисту про те, що ОСОБА_6 покинув територію України до моменту повідомлення йому про підозру у вчиненні злочину, більш того, ОСОБА_6 було перетнуто кордон ще до внесення відомостей про подію кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що однозначно не може свідчити про наміри та умисел ОСОБА_6 ухилятися від органу досудового розслідування, прокуратури та суду, а також спростовує доводи сторони обвинувачення про прояви неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 280 КПК України, до зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов'язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв'язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.
Всупереч зазначеному, слід визнати переконливими доводи клопотання про те, що після встановлення факту перетину кордону ОСОБА_6 , орган досудового розслідування не вчинив жодних дій задля встановлення точного місця перебування ОСОБА_6 з метою подальшого повідомлення про підозру останнього належним чином, як передбачено кримінальним процесуальним законодавством, в тому числі і з використанням міжнародного співробітництва.
В подальшому, після призначення ряду судових експертиз, 7 липня 2021 року, старший слідчий СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 виніс постанову про оголошення розшуку підозрюваного та зупинення досудового розслідування.
Постанова слідчого вмотивована тим, що на думку органу досудового розслідування, 16 червня 2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Під час досудового розслідування встановлені достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови органу досудового розслідування було невідомо місцезнаходження ОСОБА_6 та згідно відомостей з системи «Аркан», 14 червня 2021 року ОСОБА_6 перетнув державний кордон України, а тому орган досудового розслідування вважав, що ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Постанова слідчого про оголошення розшуку підозрюваного та зупинення досудового розслідування від 07.07.2021 року є незаконною та необґрунтованою, винесеною формально, без вжиття необхідних заходів та вчинення процесуальних дій, як того вимагає кримінальне процесуальне законодавство, що знайло підтвердження під час судового розгляду з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
Зі змісту вказаної норми випливає, що для зупинення досудового розслідування повинні існувати два обов'язкові факти: повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та оголошення в розшук підозрюваного.
Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 36 КПК, повідомляти особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення уповноважений лише прокурор - процесуальний керівник. Жодних виключень цей припис закону не містить.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 40 КПК України, слідчий уповноважений повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру.
Таке положення обумовлене особливими вимогами для здійснення повідомлення про підозру особі. За будь-яких умов таке повідомлення може здійснюватися лише за наявності достатніх доказів для підозри особі у вчиненні кримінального правопорушення.
Так, відповідно до ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру має містити: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Пунктом 3 ч. 1 статті 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Частиною 3 ст. 111 КПК України визначено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Таким чином, системний аналіз п. 15 ч. 1 ст. 3, статей 36, 40, ст. 276-278 КПК свідчить, що процесуальну дію у вигляді повідомлення про підозру особі може вчинити лише належний слідчий, до підслідності якого віднесене дане кримінальне провадження, за погодженням з прокурором процесуальним керівником, або прокурор - процесуальний керівник у кримінальному провадженні, виключно особі, яку підозрюють у вчиненні злочину.
Наявне у матеріалах кримінального провадження письмове повідомлення про підозру, датоване 16.06.2021 року, не містить запису, що воно було вручено ОСОБА_6 , а лише зазначено, що 16.06.2021 року повідомлення про підозру надіслано поштою та як доказ направлення, до матеріалів кримінального провадження приєднано фіскальний чек АТ «УКРПОШТА» поштового відправлення № 0850002202348.
Ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.07.2023 року встановлено: «як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12021111310000951 оглянутих в судовому засіданні та фактично не заперечувалось прокурором, Повідомлення про підозру, що наявне у матеріалах кримінального провадження, датоване 16.06.2021 та інші матеріали не містять даних про вручення вказаного повідомлення ОСОБА_6 . Крім цього, квитанція про направлення повідомлення про підозру не містить адреси, на яку її направлено 16.06.2021, оскільки слідчим було направлено останню без опису вкладення та зазначено лише прізвище адресата ОСОБА_10 . Як було встановлено в ході судового розгляду скарги, на сайті Укрпошти, згідно трекінгу відправлень інформація про вручення відсутня. Отже, з урахуванням вищевикладеного слідчий суддя дійшов висновку, що в даному випадку, має місце порушення порядку вручення повідомлення про підозру, що в свою чергу, є підставою для його скасування, а ОСОБА_6 є особою, що не набула статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12021111310000951».
Відповідно до ст. 90 КПК України, рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
Позиція про преюдиціальність судових рішень, які набрали законної сили, стосовно обставин, які вже було встановлено національним судом, та які мають доказове значення у кримінальному провадженні була висвітлена Верховним Судом України у постанові від 19.06.2018 року по справі №446/1797/14-к. Слід також додати, що Верховний Суд України уточнив зазначену позицію в постанові від 04.08.2021 року по справі № 390/934/13-к, де зазначив, що преюдиційність судових рішень в кримінальному провадженні поширюється лише на судові рішення, що були прийняті в межах кримінального процесуального права, оскільки кримінальне судочинство має завдання, відмінні від інших видів судочинства.
Захисники посилаються на те, що факти, встановлені стосовно тих самих осіб, подій і фактів, в межах того ж кримінального провадження не потребують додаткового доказування, у зв'язку з чим факт неналежного повідомлення ОСОБА_6 про підозру та ненабуття ним процесуального статусу підозрюваного вважається підтвердженим та доказаним згідно Ухвали слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.07.2023 року по справі №381/2044/21 (провадження № 1-кс/381/818/23), яка була залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.09.2023 року по справі №381/2044/21 (провадження № 11-сс/824/4551/2023). Прокурором у судовому засіданні це не спростовано. Відтак, слід погодитись із доведеністю вказаних обставин, які можуть покладатись в основу судового рішення.
Стосовно іншого обов'язкового елементу, необхідного для зупинення досудового розслідування, а саме оголошення в розшук підозрюваного, слід зазначити наступне.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Статтею 281 КПК України недвозначно визначено умови, існування яких необхідне для оголошення підозрюваного в розшук. До таких умов можна віднести: 1) набуття та перебування особи у статусі підозрюваного; 2) місцезнаходження підозрюваного невідоме або він покинув підконтрольну територію України та перебуває на тимчасово окупованій території чи за межами України; 3) підозрюваний не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення.
Стосовно невідповідностей та порушень імперативних вимог кримінального процесуального законодавства в частині повідомлення про підозру ОСОБА_6 вже зазначалося раніше, у зв'язку з чим слід погодитись із твердженням захисника про ненабуття ОСОБА_6 процесуального статусу підозрюваного в даному кримінальному провадження.
В оскаржуваній постанові слідчим зазначено, що під час досудового розслідування встановлені достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування, оскільки у зв'язку з перетином ОСОБА_6 державного кордону 14.06.2021 року, орган досудового розслідування має підстави вважати, що зазначені дії були вчинені з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Зазначена теза слідчого не знаходить свого підтвердження, оскільки для встановлення факту ухилення особи від органу досудового розслідування, необхідно наявність не лише факту перебування такої особи за межами території України, але й і підтверджений факт неявки особи за викликом слідчого, прокурора, без підтвердженої на те поважної причини.
Відповідно до ч. 1, 2, 6, 7, 8, 9 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі якщо особа подала письмову заяву про здійснення виклику в конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), то за наявності технічної можливості така особа викликається шляхом надсилання їй текстових повідомлень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв'язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва. Повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам). Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Матеріали кримінального провадження не містять підтверджень факту виклику ОСОБА_6 до слідчого, прокурора як до моменту погодження прокурором повідомлення про підозру від 16.06.2021 року чи з метою вручення такого повідомлення, так і після направлення повідомлення про підозру за невстановленою поштовою адресою.
Таким чином, під час судового розгляду об'єктивно підтверджено те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України щодо змісту процесуального рішення, її мотивувальна частина не містить посилань до матеріалів кримінального провадження, якими б підтверджувалися факти належного виклику ОСОБА_6 до слідчого чи прокурора, більш того, матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів повідомлення ОСОБА_6 про виклик в порядку ст. 135 КПК України. Відсутність факту належного виклику особи до слідчого, прокурора є тією обставиною, що ставить під розумний сумнів висновок слідчого про можливе ухилення ОСОБА_6 від органу досудового розслідування, прокурора чи суду та спроби останнього уникнути кримінальної відповідальності.
Крім того, постанова слідчого про оголошення розшуку особи та зупинення досудового розслідування від 07.07.2021 року не містить посилання на конкретний офіційний документ (витяг) з бази даних ДПС про перетин кордону чи вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на переховування від слідства та суду у відповідності до вимог п. 23 Положення про базу даних Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, затвердженого наказом Адміністрації ДПС України № 472 від 25.06.2007 року (чинне на момент винесення оскаржуваної постанови), який би містився в матеріалах кримінального провадження на момент винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Згідно ч. 2 ст. 136 КПК України, якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.
У повістці про виклик згідно з правилами п. п. 6-9 ч. 1 ст. 137 КПК України зазначається: 6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи; 7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа; 8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу, та здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження; 9) передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з'явитися на виклик, та нагадування про обов'язок заздалегідь повідомити про неможливість з'явлення. Поважними причинами неприбуття особи на виклик (у відповідності до ст. 138 КПК України) є: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю: 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
Статтею 139 КПК України передбачені наслідки неприбуття на виклик. Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне під твердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення. У випадку, встановленому ч. 1 цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід. Ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим та оголошення його у міждержавний та/або міжнародний розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Таким чином, можна дійти висновку про те, що ОСОБА_6 жодного разу не був викликаний слідчим чи прокурором у порядку ст. 135 КПК України, що виключає можливість настання наслідків, що передбачені статтею 139 чи статтею 281 КПК України, а тому, разом з іншими невідповідностями, постанова про оголошення розшуку підозрюваного та зупинення досудового розслідування від 07.07.2021 року є незаконною та такою, що прийнята зі значними порушеннями кримінального процесуального законодавства України.
Разом з тим, в судовому засіданні учасники процесу визнали, що орган досудового розслідування, маючи оперативну інформацію щодо перетину кордону ОСОБА_6 , не виніс відповідну постанову про оголошення ОСОБА_6 у міжнародний (міждержавний) розшук, а після прийняття та погодження оскаржуваної постанови, матеріали стосовно ОСОБА_6 не були направлені для відкриття відповідної оперативно-розшукової справи у відповідності до вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», що свідчить про невжиття усіх необхідних дій органом досудового розслідування для розшуку ОСОБА_6 , що вказує на відсутність об'єктивних та законних підстав для зупинення досудового розслідування в межах даного кримінального провадження.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Крім того, визначення терміну «належна правова процедура» представлена у правовій системі України, насамперед у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а з 2012 року стала і частиною українського кримінального процесуального законодавства.
Доктринальне тлумачення представляє належну правову процедуру як закладену у форму та порядок здійснення кримінального провадження сукупність гарантій прав і свобод людини, здатних забезпечити досягнення процесуальної справедливості правосуддя.
Задля досягнення дієвості інститут належної правової процедури потребує захисних (стримуючих, мотивуючих) важелів - закон має передбачати певні негативні наслідки у разі її недотримання. Зокрема, дотримання належної правової процедури має впливати на справедливість провадження та допустимість доказів.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обв'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на стороні обвинувачення і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.
Відповідно до положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, викладеною у справі «Шабельник проти України» (Shabelnik v. Ukraine,) заява № 16404/03, 19 лютого 2009 року, хоча основна мета статті 6 стосовно розгляду кримінальних справ полягає в забезпеченні справедливого судового розгляду «судом», компетентним встановити обґрунтованість «будь-якого … кримінального обвинувачення», це не означає, що ця стаття не стосується досудового провадження. Адже справедливість судового розгляду може бути порушена ще до початку розгляду справи в суді. Тому вимоги статті 6 (зокрема пункту 3) можуть також бути застосовними ще до того, як справу направлено на розгляд суду, а недотримання таких вимог на самому початку може серйозно позначитися на справедливості судового розгляду».
Таким чином, для встановлення того, чи було досягнуто мети статті 6 Конвенції - справедливого судового розгляду, необхідно враховувати всю повноту національного провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, позиція сторони захисту за наслідками судового розгляду об'єктивно підтверджена дослідженими слідчим суддею матеріалами справи та ґрунтується на законі в частині вимог щодо оскарження постанови слідчого по її суті. Правова позиція сторони захисту цілком узгоджується із приписами КПК України, а фактичні обставини, покладені в основу обґрунтування вимог клопотання в цій частині прокурором не спростовані.
Також слід погодитись із доводами скарги про те, що необґрунтоване перебування особи у розшуку без достатніх правових підстав та без набуття в установленому законом порядку процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні істотно порушує права ОСОБА_6 , тому таке порушене право підлягає судовому захисту у обраний скаргою спосіб.
Відтак, вимоги скарги в частині оскарження постанови підлягають задоволенню як обґрунтовані і правомірні, отже постанову старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 від 07 липня 2021 року про оголошення розшуку підозрюваного та зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021111310000951 від 15.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, слід скасувати.
Поряд із тим, за наслідками судового розгляду не виявлено достатніх підстав вважати обґрунтованими інші вимоги скарги щодо зобов'язання слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області та/або прокурора в кримінальному провадженні № 12021111310000951 від 15.06.2021 негайно вчинити дії, передбачені п.1 ч.2 ст.283 КПК України в порядку п.10 ч.1 ст.284 КПК України, в рамках вимог ст.219 КПК України, та закрити відносно ОСОБА_6 кримінальне провадження № 12021111310000951 від 15.06.2021 року.
Так, в матеріалах дослідженого слідчим суддею кримінального провадження не виявлено доказів існування рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора відносно визначеної законом процедури вирішення подібних питань в порядку КПК України, тобто не виявлено підтверджень існування відповідного предмету оскарження. Стороною захисту у межах цього кримінального провадження не подавалось слідчому чи прокурору відповідних клопотань, які б підлягали вирішенню у встановленим кримінальним процесуальним законом спосіб, що визнається як захисниками, так і прокурором. Аналіз досліджених матеріалів кримінального провадження не дає достатніх підстав вважати, що передбачений скаргою обов'язок самостійного ініціювання визначених вимогами скарги процесуальних дій дійсно виник у слідчого або прокурора в силу приписів КПК України або з огляду на встановлені у межах кримінального провадження обставини. Вказані обставини підлягають аналізу і встановленню слідчим або прокурором, прийняття подібних рішень відноситься до їхніх дискреційних повноважень у кримінальному провадженні.
Таким чином, цій частині вимог скарги є необґрунтованими і передчасними, в задоволенні вимог про зобов'язання слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області та/або прокурора в кримінальному провадженні № 12021111310000951 від 15.06.2021 негайно вчинити дії, передбачені п.1 ч.2 ст.283 КПК України в порядку п.10 ч.1 ст.284 КПК України, в рамках вимог ст.219 КПК України, та закрити відносно ОСОБА_6 кримінальне провадження № 12021111310000951 від 15.06.2021 року слід відмовити.
Вирішуючи питання стосовно пропуску строку на оскарження постанови про оголошення розшуку підозрюваного та зупинення досудового розслідування приймаю до уваги позицію обох сторін кримінального провадження, а саме те, що прокурор визнав фактичні обставини, покладені в основу відповідних вимог скарги, погодився із поважністю причин пропуску строку оскарження стороною захисту.
Матеріалами справи підтверджується, що 25 квітня 2024 року представником (захисником) ОСОБА_6 , адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12021111310000951 від 15.06.2021 року, та в подальшому, 26 квітня 2024 року орган досудового розслідування надав доступ до матеріалів досудового розслідування в межах даного кримінального провадження, у зв'язку з чим представник ОСОБА_6 отримав можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження та почати підготовку скарги на постанову про оголошення розшуку та зупинення досудового розслідування від 07.07.2021 року вже після спливу строку на оскарження такої постанови.
Зважаючи на значний об'єм матеріалів кримінального провадження та велику кількість процесуальних документів, що вступають у суперечність між собою та чинним кримінальним процесуальним законодавством, модна погодитись із необхідністю певного часу для сторони захисту, щоб ґрунтовно вивчити їх та встановити причинний зв'язок між подією кримінального правопорушення та діями (бездіяльністю) органу досудового розслідування, які призвели до кримінального переслідування ОСОБА_6 , законність якого ставить під розумний сумнів.
Крім цього, 6 травня 2024 року постановою першого заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_11 , визначено підслідність за Обухівським РУП ГУНП в Київській області. Вказаною постановою, представник ОСОБА_6 був обмежений у можливості оскарження постанови від 07.07.2021 року в строки визначені статтею 304 КПК України, оскільки передавання усіх матеріалів кримінального провадження з Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області до належного за постановою про визначення підслідності від 06.05.2024 року органу досудового розслідування зайняло проміжок часу, який перевищував строк, встановлений на оскарження постанови від 07.07.2021 року.
Варто погодитись, що вказані вище обставини об'єктивно перешкодили реалізації права ОСОБА_6 , як підозрюваної, на думку органу досудового розслідування, особи, на оскарження постанови від 07.07.2021 року, та оскільки представником (захисником) ОСОБА_6 вживалися всі можливі заходи з усунення таких перешкод, які протягом довгого часу не давали ефективного результату, тому існує об'єктивна необхідність у поновленні строку для оскарження постанови про оголошення розшуку підозрюваного та зупинення досудового розслідування від 07.07.2021 року.
Відтак, захисникові слід поновити процесуальний строк оскарження постанови старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 від 07 липня 2021 року про оголошення розшуку підозрюваного та зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021111310000951 від 15.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Згідно 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Стаття 13 Конвенції гарантує наявність у національному праві засобу правового захисту для забезпечення прав і свобод, викладених у Конвенції.
В даному ж випадку, у цьому кримінальному провадженні мало місце грубе порушення прав людини, адже особа, відносно якої здійснювалось провадження протягом декількох років, взагалі не була проінформована про наявність кримінального переслідування, вжиті відносно неї заходи забезпечення кримінального провадження, накладені державою в особі органів досудового розслідування обмеження прав людини, гарантованих Коститцією України та Конвенцією, отже була позбавлена права, гарантованого як міжнародним так і українським законодавством - правом на захист.
Визначаючись з способом захисту прав скаржника слід прийняти до уваги наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Ефективним засобом юридичного захисту в національному органі є той спосіб захисту, який відповідає порядку установленому КПК.
За твердженням сторони обвинуваченням ОСОБА_6 має процесуальний статус підозрюваного, на противагу цьому сторона захисту стверджує на те, що в установленому законом порядку він такий статус не набував, однак в аспекті практики Європейського суду з прав людини, слід вважати, що поводження держави із особою, яку представляють у цьому судовому процесі адвокати в межах розгляду цієї справи, в будь-якому випадку в достатній мірі вказує про наявність у ОСОБА_6 права на захист шляхом подання скарг і клопотань у цьому кримінальному провадженні, оскільки оголошенням у розшук і наданням дозволів на його затримання суттєво обмежуються його права, в тому числі і право, передбачене ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
За таких обставин, скаргу слідчому судді подано належною особою, тому вона підлягає вирішенню по суті.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя вважає, що скарга є обґрунтованою лише частково, а тому підлягає задоволенню лише в частині доведених під час судового розгляду вимог.
Зазначений спосіб захисту порушених прав скаржника в достатній мірі зможе забезпечити їх відновлення у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку.
За таких обставин, скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 303-307, 376 КПК України,
Скаргу задовольнити частково.
Поновити процесуальний строк оскарження постанови старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 від 07 липня 2021 року про оголошення розшуку підозрюваного та зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021111310000951 від 15.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Постанову старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 від 07 липня 2021 року про оголошення розшуку підозрюваного та зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021111310000951 від 15.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, скасувати.
В задоволенні іншої частини вимог скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1