вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
22 липня 2024 року Справа №367/10260/23
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
при розгляді у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Макарів Макарівського району Київської області кримінальне провадження № 62023100130000447 від 29.03.2023 року, за яким
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Чевельча Оржицького району Полтавської області, українець, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
До суду надійшов обвинувальний акт з додатками у даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , у скоєні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки останній не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. В обґрунтування клопотання захисник вказала, що правова кваліфікація про виклад фактичних обставин які прокурор вважає встановленими не відповідає правовій кваліфікація формулюванню обвинувачення.
Прокурор вважав, що підстави для повернення обвинувального акту відсутні, оскільки обвинувальний акт в повній мірі відповідає вимогам процесуального закону.
Вирішуючи клопотання сторони захисту, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.
За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення.
Статтею 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше.
Аналіз змісту указаних вимог закону у сукупності свідчить про те, що формулювання в обвинувальному акті обвинувачення, яке за визначенням у п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 цього ж Кодексу, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, а також містити відповідність фактичних обставин справи із формулюванням обвинувачення, із з тією метою, щоб обвинувачена особа могла зрозуміти суть пред'явленого обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.
Як вбачається з обвинувального акту, в ньому, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та сформульоване обвинувачення, яке повинно бути перевірене судом під час розгляду кримінального провадження.
Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.
В порушення вищезазначених вимог закону викладені у обвинувальному акті в частині формулювання обвинувачення прокурор вказує правову кваліфікацію кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , як ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби, військовослужбовцем (крім строкової служби), без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану. Тоді як, у обвинувальному акті в частині формулювання обвинуваченого з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення прокурор вказує, що ОСОБА_5 обвинувачується у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що свідчить про неконкретність пред'явленого обвинувачення, порушує право обвинуваченого на захист і в подальшому позбавить суд можливості належним чином роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст. 348 КПК України, та розглянути кримінальне провадження в його межах.
Частиною першою ст. 348 КПК України встановлено, що після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз'яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Відповідно до закону суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.
Згідно вимог ст. 374 КПК України, якщо суд ухвалює обвинувальний вирок, в ньому також зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що встановлено ст. 22 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у надані йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, що передбачено ст. 20 КПК України.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).
Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року.
Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.
Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, направлений до суду обвинувальний акт вказаним вимогам не відповідає, обвинувачення є неконкретним, містить суперечності, що позбавляє суд роз'яснити суть пред'явленого обвинувачення, а обвинуваченого право належним чином підготуватися до захисту, яке гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведені порушення, шляхом позбавлення гарантованих Конституцією України та КПК України прав учасників кримінального провадження та недотримання визначеної законом процедури судочинства, на думку суду, під час судового розгляду перешкоджають розгляду обвинувального акту по суті та унеможливлять, за результатами такого судового розгляду, ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
При цьому, вказані порушення не можуть бути усунені шляхом зміни обвинувачення.
Так за ч. 1, ч. 2 ст. 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Тобто прокурор може змінити правову кваліфікацію та/або обсяг обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові обставини.
Зазначені судом невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України не є новими обставинами.
При цьому, суд зазначає, що обвинувальний акт не може містити ніяких технічних помилок, оскільки це не передбачено КПК України, як і виправлення таких помилок, і змінити його у суді можливо лише зміною обвинувачення при наявності нових обставин.
Враховуючи не відповідність обвинувального акту вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, він підлягає поверненню прокурору для усунення його недоліків.
Питання обрання, зміни чи скасувати запобіжних заходів, обраних щодо обвинувачених, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України судом не розглядалося за відсутності відповідних клопотань сторін кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 8, 9, 20, 22, 41, 91, 110, 291, 314, 372 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023100130000447 від 29.03.2023 року, за яким обвинувачуються ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - повернути прокурору, який його направив до суду для усунення недоліків та приведення обвинувального акту та доданих до нього документів у відповідність до КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області протягом семи днів відповідно до ст. 393-395 КПК України.
Ухвала набирає законної сили по закінченню строку на її оскарження, якщо вона не була оскаржена. В інакшому разі - після її перегляду апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1