Справа № 370/1335/23
Провадження №2/367/1678/2024
Іменем України
31 липня 2024 Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
за участі секретаря судових засідань Мартинюка Н.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів, мотивуючи вимоги наступним.
24.01.2021 року до ОСОБА_1 (далі за текстом - Позивач) звернувся ОСОБА_5 із проханням позичити йому 6800,00 (шість тисяч вісімсот) доларів США. Позивач позичив ОСОБА_5 6800,00 (шість тисяч вісімсот) доларів США. ОСОБА_5 зобов?язувався повернути Позивачу 6800,00 (шість тисяч вісімсот) доларів США до 31.10.2021 року. На підтвердження укладеної угоди та передачі грошей ОСОБА_5 власноруч написав Позивачу розписку і отримав гроші Оригінал розписки знаходиться у Позивача. В установлений строк ОСОБА_5 свої зобов?язання за договором не виконав. На багаторазові звернення Позивача обіцяв виконати зобов?язання найближчим часом.
За інформацією відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Київській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при проведенні перевірки, у тому числі, за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, виявлено актовий запис про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений 17.05.2022. ОСОБА_4 - дружина ОСОБА_5 прийняла спадщину і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де проживала зі своїм чоловіком до його загибелі.
Позивач звертався до ОСОБА_4 (далі за текстом - Відповідач) з вимогою повернути борг. 04.11.2022 року Позивач надіслав Відповідачу Претензію з вимогою повернути борг ОСОБА_5 у сумі 6800,00 (шість тисяч вісімсот) доларів США та визначив строк повернення. 09.11.2022 Відповідач отримала Претензію з вимогою повернути борг у сумі 6800,00 (шість тисяч вісімсот) доларів США. На день звернення до суду Відповідач не повернула грошові кошти та зобов?язання не виконала.
Позивач надає розрахунок суми боргу з 21.10.2021 до 05.06.2023 - 6800,00 дол. США - основна сума заборгованості; 3% річних за період з 21.10.2021 до 05.06.2023 - 325,84 дол. США. Таким чином, Позивач зазначає про те, що всього штрафні санкції складають 325,84 дол.США, а отже Відповідач як спадкоємець ОСОБА_5 , зобов'язана повернути грошові кошти у сумі 6800,00 дол.США + 325,84 дол.США, що склаадє 7 125,84 дол. США.
У зв?язку з викладеним, просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 125,84 дол. США. Стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу.
Ухвалою суду від 24.08.2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягненнякоштів прийнято до провадження суді ОСОБА_6 та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін по справі.
Ухвалою суду від 12.03.2024 витребувано у приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ольшевського В.С. копію спадкової справи №69/2022, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .
В судовому засіданні позивач та представник позивача просили позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмових поясненнях.
Інший заяв чи клопотань до суду не надходило.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Так, у поданих представником відповідача поясненнях, зазначено про те, що будь яких ідентифікуючих даних про позичальника в зазначеній розписці не наведено (дата народження, паспортні дані, місце проживання, ідентифікаційний номер), також не вказано місця складання розписки, не зазначені свідки, які могли б підтвердити обставини передачі коштів в борг. Зазначає також про те, що про отримання чоловіком відповідача будь яких сум у борг від позивача, останній не відомо. Крім того, у відповідача з чоловіком була забезпечена сім'я, позичати у когось гроші у них не було потреби. Таким чином, стверджує про те, що позивачем не надано доказів існування договору позики між позивачем та саме померлим чоловіком відповідача, а єдиним доказом є розписка, складена невідомою особою. Вказує також, що позивачем нічим не обґрунтовано чому позовні вимоги пред'явлено саме до відповідача та саме на таку суму. Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивачем не доведено порушення його прав саме з боку відповідача, зважаючи на необґрунтованість позову, в його задоволенні просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вислухавши думку сторін по справі, допитаних у якості свідків позивача та відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що згідно розписки від 24.01.2021, складеної ОСОБА_5 , останній взяв гроші у ОСОБА_1 в розмірі 6800 доларів США. Зобов'язався віддати кошти до кінця жовтня 2021 року, частинами з квітня місяця. Основна сума - в кінці жовтня.
Вказане підтверджено наданою суду розпискою від 24.01.2021.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до приписів ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З огляду на викладене, суд виходить з того, що між сторонами була дотримана форма договору позики та представленою розпискою посвідчено передання позивачем відповідачу 24.01.2021 у борг 6800,00 доларів США.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно положень ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Як встановлено у позивача знаходиться оригінал боргової розписки від 24.01.2021, який було досліджено в судовому засіданні, що свідчить про те, що відповідач не виконав свої зобов'язання та не повернув борг.
Згідно з ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
За приписами ст. ст.1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п.5 ч.1ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Отже, за змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5ст. 1268 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Як вбачається з відповіді Міністерства юстиції України на адвокатський запит адвоката Візір А. від 17.02.2023, вбачається, що за інформацією відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Київській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при проведенні перевірки, у тому числі, за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, виявлено актовий запис №214 про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений 17.05.2022 Макарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідност.1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Отже, спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови договору позики, прийнявши спадщину, в силу ст.1281,1282 ЦК України, зобов'язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.
Наведені норми законодавства свідчать, що спадкоємець відповідає перед кредитором тільки в межах своєї частки у спадщині, тобто у спадкоємця виникає зобов'язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб'єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.
Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами - кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов'язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов'язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.
При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц).
Згідно постанови ВС у справі № №640/6274/16-ц від 18 вересня 2019 року при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в чч.2 та 3 ст.1282 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч.4 ст.1281 ЦК кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених уст.1282 ЦК, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1ст.1282 ЦК.
Оскільки, боржник помер, відтак відповідати перед кредитором на підставі ст.1281,1282 ЦК України, за борги спадкодавця мають спадкоємці у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Окрім того, у своїй постанові №587/381/15-ц від 04 лютого 2021 року, з урахуванням положень ст.1281,1282 ЦК України, Верховний Суд зазначив, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Згідно копії спадкової справи №69/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 вбачається наступне.
ОСОБА_4 - дружина ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 , що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.03.2023, спадкова справа №69/2022, реєстраційний номер 588, копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.03.2023, спадкова справа №69/2022, реєстраційний номер 589, копією свідоцтва про право власності, спадкова справа №69/2022, реєстраційний номер 586, копією свідоцтва про право власності, спадкова справа №69/2022, реєстраційний номер 587.
Враховуючи доведеність позивачем тих обставин, що відповідач є спадкоємицею померлого ОСОБА_5 , а також обов'язкових обставин, які дають правові передумови для покладення на спадкоємця померлого обов'язку повернути борг кредитору спадкодавця, у тому числі щодо наявності, об'єму, вартості спадкового майна, прийнятого у спадщину після смерті позичальника, у межах якого спадкоємець несе відповідальність перед кредитором, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги саме до відповідача є обґрунтованими.
Разом з тим, в судовому засіданні допитаний в якості свідка позивач суду показав, що кошти чоловік відповідача позичав на купівлю сільськогосподарської техніки, відповідачці про цей факт було відомо, кошти позивач надав відповідачу частинами та після отримання ОСОБА_5 коштів на загальну суму 6800,00 дол. США, останнім була написана власноруч розписка.
До матеріалів справи представник позивача долучила фото переписок в месенеджері між позивачем та відповідачем, з яких вбачається, зокрема, що відповідачу відомо було про техніку, а саме комбайн, сівалку, віялку, відповідач знала, що позивач та її покійний чоловік купували техніку, позивач дав частину грошей на купівлю техніки, відповідач також зазначила про те, що позивач може виставити це майно на продаж. Також в матеріалах справи міститься переписка між ОСОБА_5 та позивачем, в якій останні наполягає на поверненні ОСОБА_5 боргу.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідач суду показала, що їй не відомий факт отримання її покійним чоловіком коштів від відповідача у борг, чи належить почерк на розписці від 24.01.2021 її покійному чоловіку, сказати не може, в справи чоловіка відповідач не втручалась, стосовно купівлі та відповідно наявності сільськогосподарської техніки їй не відомо, ніяких більше показань з даного приводу надати суду не може.
Представник позивача в судовому засіданні звертала увагу на те, що стороною позивача ініціювалось питання щодо проведення почеркознавчої експертизи стосовно розписки від 24.0.12021, проте відповідач відмовилась надати зразків почерку померлого чоловіка.
Стаття 524 ЦК України вказує, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. При цьому також зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Зобов'язання відповідача за договором позики від 24.01.2021 обумовлено його сторонами у доларах США, про що особисто вказано відповідачем у його власноручно написаній розписці.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Оскільки, з боку позичальника зобов'язання, взяті ним 24.01.2021 не виконані, позика в розмірі 6800,00 доларів США, не повернута, враховуючи, що будь яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача основної суми боргу.
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання.
Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правом вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних кредитор наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
За змістом ч. 2 ст. ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Водночас п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно наданого позивачем розрахунку 3% річних за період з 21.10.2021 по 05.06.2023, сума коштів за відсотками складає 325,84 доларів США.
Суд звертає увагу на те, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Оскільки, позивачем надано розрахунок заборгованості по відсоткам в розмірі 3% річних за весь період невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а отже приписи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позивачем не дотримані.
Таким чином, суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок суми заборгованості по відсоткам за період з 21.10.2021 і до введення в дію в Україні воєнного стану.
На підставі викладеного, суд задовольняє позов частково та стягує з відповідача на користь позивача 6800,00 доларів США основної суми боргу, в іншій частині позову відмовляє.
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п' ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно матеріалів справи, 23.08.2023 між адвокатом Кустовою С.М. та ОСОБА_1 укладено Договір №23/08-23 про надання правової допомоги.
Факт надання правової допомоги у даній справі стверджується Актом про прийняття-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги №23/08-23 від 10.10.2023. платіжною інструкцією на суму 5000,00 грн.
Таким чином, оцінюючи обґрунтованість вимог позивача, суд дійшов висновку, що обсяг наданих послуг адвокатом в суді відповідає критерію реальності таких витрат, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625,1046,1047,1049,1216,1218,1281,1282 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 6800,00 дол. США.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Повний текст судового рішення складено 01.08.2024.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Л.В. Мерзлий