Справа № 367/6087/24
Провадження №2/367/4457/2024
про залишення без руху
01 липня 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Шестопалова Я.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, яка не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Суд дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, приходить до висновку, про залишення її без руху.
Так, у відповідності до п. 4 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Крім того, як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.
Досліджуючи зміст позовних вимог було встановлено, що позивачка просить суд: визнати за ОСОБА_1 право власності на частину двокімнатної квартири загальною площею 89,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 автомобіль марки CITROEN CS AIRCROSS, 2020 року випуску, об?єм двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 30.05.2023 та автомобіль марки КІА CEED, 2017 року випуску, об?єм двигуна НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , дата реєстрації 21.05.2019), та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок вартості компенсації суму в розмірі 650 800 грн (шістсот п?ятдесят тисяч вісімсот) 00 коп.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати..
Одночасно з цим суд зауважує наступне.
По тексту позовної заяви позивачем зазначено перелік майна, яке позивачем та відповідачем було придбано в період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства. Однак в прохальній частині позовної заяви, позивач просить суд визнати за нею право власності на частину двокімнатної квартири загальною площею 89,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 автомобіль марки CITROEN CS AIRCROSS, 2020 року випуску, об?єм двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 30.05.2023 та автомобіль марки КІА CEED, 2017 року випуску, об?єм двигуна НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , дата реєстрації 21.05.2019, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок вартості компенсації суму в розмірі 650 800 грн (шістсот п?ятдесят тисяч вісімсот) 00 коп.;.
Таким чином з вказаних позовних вимог можна встановити, що предметом позову є визнання права власності на майно, а не поділ майна подружжя. Звертаючись до суду з позовною заявою про поділ майна подружжя необхідно запропонувати порядок поділу майна, що відноситься до спільного майна подружжя. Спільне майно подружжя можна поділити шляхом встановлення режиму спільної часткової власності або встановлення режиму приватної власності на конкретну річ для кожного з подружжя (поділити в натурі). При розподілі в натурі, неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
За таких обставин, суд вважає, що позивачу необхідно уточнити позовні вимоги.
Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Так, позивачем зазначено ціну позову у розмірі 650 800,00 грн., тобто від вартості автомобіля марки CITROEN CS AIRCROSS, 2020 року випуску, об?єм двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 30.05.2023 та автомобіля марки КІА CEED, 2017 року випуску, об?єм двигуна НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , дата реєстрації 21.05.2019. Однак до вказаної ціни позову не додано вартість від вартості двокімнатної квартири загальною площею 89,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, в порушення зазначених вище вимог, позивачкою не вірно зазначено ціну позову.
Крім того, у відповідності до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні Засади оцінки майна і майнових прав» №1440 від 10 вересня 2003 року ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Згідно частин 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
В позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю цього майна на момент звернення до суду. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.
Однак, позивачкою до позовної заяви долучено тільки звіт про незалежну оцінку про ринкову вартість автомобіля КІА CEED, 2017 року випуску та звіт про незалежну оцінку про ринкову вартість автомобіля CITROEN CS AIRCROSS, 2020 року випуску, але не долучено жодних підтверджуючих документів щодо дійсної вартості двокімнатної квартири загальною площею 89,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 на момент звернення до суду із позовною заявою.
Оскільки ціна позову підлягає уточненню, суд при вирішенні справи по суті, у будь-якому разі у силу ст. 141 ЦПК України та вимог Закону України «Про судовий збір» повинен вирішити питання розподілу судових витрат по справі, позивачу слід визначитись із ціною позову в частині ціни на майно.
Зокрема, згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року становить 3 028,00 грн.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, в такій заявлено вимоги майнового характеру.
Разом з тим, до позовної заяви не долучено квитанції про сплату судового збору.
Позивачка посилається на п. 12 та п. 13 ч. 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу для звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно ч. 2 ст.136 ЦПК України, якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» №3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Пільги щодо сплати судового збору визначено в частині першій статті 5 Закону № 3674-VI.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначені норми мають відсильний характер та не містять вичерпного переліку справ, в яких дана категорія осіб звільняється від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає в себе проходження військової служби.
Згідно із ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" особа повинна мати статус військовослужбовця, а спір у справі повинен бути пов'язаний із проходженням нею військової служби, тобто професійною діяльністю особи, пов'язаною із обороною України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом № 3551-XII.
За змістом статті 22 Закону № 3551-XII особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону "Про судовий збір" в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя не пов'язані із проходженням позивачкою військової служби, тобто професійною діяльністю особи, пов'язаною із обороною України, а також не стосуються пільг, доплат чи інших соціальних гарантій позивача як учасника бойових дій. Предмет позову про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, не пов'язаний з наявністю/відсутністю у позивачки статусу учасника бойових дій.
Крім того, до позову позивачем взагалі не долучено жодного документу, що підтверджує наявність пільг для звільнення від сплати судового збору.
За таких обставин, позивачу необхідно долучити квитанцію про сплату судового збору з урахуванням вірної ціни позову.
Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Додатково вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі судді - 10 днів з дня отримання даної ухвали.
У разі не усунення недоліків у встановлений строк, позовна заява відповідно до ст. 185 ч. 3 ЦПК України буде визнана неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://ip.ko.court.gov.ua/sud1013/.
Суддя: Я.В. Шестопалова