Справа № 366/2214/24
Провадження № 1-кп/366/232/24
01.08.2024 Іванківський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024111060000060 від 17.07.2024, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Київ, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, непрацюючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.267-1 КК України,
ОСОБА_4 16.06.2024, близько 09 год., маючи умисел на збір продуктів харчування рослинного походження ( лісових грибів) на території безумовного (обов'язкового) відселення, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з подальшим переміщенням за її межі з метою їх вживання в їжу, взявши з собою пластмасове відро сірого кольору, об'ємом 10 л., не маючи передбаченого законом дозволу, в обхід контрольно-перепускних пунктів Національної поліції, які розташовані по периметру зони відчуження, та вирушила у напрямку зони відчуження, територія якої межує з с.Губин Вишгородського району Київської області, проникла до 256 лісового кварталу Опачицького лісництва ДСП «Північна Пуща», де орієнтовно з 09 год. до 11 год. 00 хв. назбирала лісових грибів виду «Лисички», загальною вагою 3 кг.
В подальшому, 16.06.2024, близько 11 год. 00 хв. на території 256 лісового кварталу Опачицького лісництва ДСП «Північна Пуща», біля огорожі, що відмежовує зону відчуження ОСОБА_4 була виявлена працівниками поліції які, у відповідності до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови кабінету Міністрів №106 від 23.07.1991 р. здійснювали патрулювання на території зони відчуження.
Тобто, ОСОБА_4 маючи прямий умисел, вчинила діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від її волі.
Своїми діями, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст.267-1 КК України (замах на переміщення будь-яким способом за межі зони відчуження без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю продуктів харчування рослинного походження.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю та підтвердила обставини, викладені вище. При цьому зазначила, що у скоєному щиро розкаюється та запевнила, що таке більше не повториться. При цьому при призначенні міри покарання просила врахувати, що офіційно вона ніде не працює, є вдовою, має на утриманні двох малолітніх дітей 11 і 6 років, яких утримує самостійно, при цьому, неофіційно підробляє допомагаючи односельчанам, за рахунок чого має дохід, а тому просила обмежитись відносно неї штрафом, який остання зобов'язалась сплатити.
З огляду на визнання обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, учасникам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд вважає її щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 не встановлено.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання новим злочинам, відповідно до загальних засад, передбачених ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення (відповідно до ст.12 КК України віднесене до нетяжких), особу винної ОСОБА_4 , обставину, яка пом'якшує покарання, відсутність обставин, що його обтяжують.
Крім того, суд враховує, що згідно представленої характеристики по місцю проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно, у лікарів - нарколога та психіатра на обліку не перебуває, раніше не судима, а тому, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід обрати міру покарання у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 267-1 КК України, враховуючи той факт, що обвинувачена в судовому засіданні запевнила, що зможе його оплатити. Така міра покарання буде достатньою для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів.
Запобіжний захід не обирався.
Судові витрати відсутні.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369, 370,371,373-376 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Речові докази, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області: платмасове відро сірого кольору об'ємом 10 л із лісовими грибами «Лисички» вагою 3 кг, знищити.
Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вироку шляхом подачі апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області.
Суддя ОСОБА_1