31.07.2024 Справа № 755/359/24
31.07.2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Котлярової І.Ю.,
за участі секретаря Душиної Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 12.02.2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № P24.00606.003660381. 07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023 у відповідності до умов якого, АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 4 від до договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № P24.00606.003660381 від 12.02.2018 року у розмірі 140 090, 69 грн., з яких: 44 859, 98 грн. - заборгованість за основним боргом; 95 230, 71 грн. - заборгованість за відсотками. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язувався вчасно повертати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку визначеному договором. Однак, всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 07.07.2023 позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № P24.00606.003660381 від 12.02.2018 року в розмірі 140 090, 69 грн. з яких: 44 859, 98 грн. - заборгованість за основним боргом; 95 230, 71 грн. - заборгованість за відсотками, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.03.2024 року по справі відкрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.05.2024 року підготовче судове засідання закрито та призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.05.2024 року у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимога позивача про нарахування та сплату відсотків, які явно є завищеними не відповідають передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. При ухваленні рішення просить суд зменшити розмір відсотків, до заявлено позивачем розміру заборгованості за кредитом. Також зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у позивача права вимоги, оскільки не долучено доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору. Окрім того, зазначив, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування позивачу сум позики. Відтак, вважає, що позивачем не доведено обставини, на яких гуртуються позовні вимоги, зокрема укладення кредитних договорів між ним та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях договорів, перерахування тіла кредиту первинним кредитором, фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтверджено перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.
Крім того, у поданій до суду заяві про зупинення провадження просив суд врахувати той факт, що він перебуває на військовій службі та при прийнятті рішення по справі, а саме в частині визначення розміру нарахованих процентів по кредиту врахувати п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Представником позивача до суду було подано відповідь на відзив, в якому зазначила, щоумови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві. Зі змісту договору та додатків до нього вбачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесене не було. Не містить він і будь-яких інших несправедливих умов. Згідно з умовами договору, позичальник зобов'язався повернути грошові кошти, сплатити проценти і виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Отже, нарахування заборгованості здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до нього, саме через неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань і було нараховано суму заборгованості, яку позивач просить стягнути. Крім того, відповідачем не додано до відзиву власного розрахунку заборгованості та доказів, щодо не користування кредитними коштами. Відповідач має право надати власний розрахунок, або має право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду. Виписка по рахунку підтверджує користування кредитними коштами. Відповідно до наданої виписки в графах «Дебет», «Кредит», зазначено суми видачі та оплату коштів відповідачем на погашення заборгованості за кредитним договором, тобто у виписці міститься інформація про дати і суми виданих траншів позичальнику та суми погашення заборгованості. За невиконання умов договору відповідачу нараховано заборгованість відповідно до довідки - розрахунку, яка додана до матеріалів справи. Внесення грошових коштів відповідачем на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору та погодження всіх умов договору. Факт набуття позивачем права вимоги до відповідача підтверджується копією договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року, витягом з реєстру боржників № 4 - додатку № 1 до договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року, копією платіжної інструкції № 19913 від 11.07.2023 року. Вважає, що вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є обґрунтованими та доведеними, а тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви та у відповіді на відзив просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні поштові повідомлення, про причини неявки суду не повідомив.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 12.02.2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № P24.00606.003660381, на суму 85 215, 00 грн. (включаючи витрати на страховий платіж).
Пунктом 1.3 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 15 % річних від залишкової суми кредиту.
Пунктом 1.7 договору передбачено відкриття позивальнику поточного банківського рахунку № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг 2620 стартовий ПР, що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 30 щомісячних внесках включно до 12 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів.
У відповідності до п.5.7 згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна річна процентна ставка складає 98.20976258 %. Орієнтована вартість кредиту для споживача на весь строк користування кредитом на момент укладання договору складає 151 515, 51 грн. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення позивальником грошових зобов'язань відповідно до п. 2.1 цього договору та за дії процентної ставки, вказаної в п. 1.4 договору.
30.01.2020 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» було укладеного додаткову угоду № Р24.00606.003660381/1 до кредитного договору № P24.00606.003660381, відповідно до умов якої, зокрема, сторони підписанням даної угоди визнали та підтвердили наявність боргу позичальника за кредитним договором , станом на дату укладання угоди в сумі 81 921, 91 грн.; домовили про дострокове припинення кредитного договору після виконання позичальником повернення боргу за кредитним договором; погодили порядок повернення боргу за кредитним договором.
07.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 07072023, у відповідності до якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги за плату та на умовах, що визначені договором.
Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 реєстру боржників № 4 від 07.07.2023, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, позивач набув права грошової вимоги щодо до відповідача за кредитним договором в сумі 140 090, 69 грн., з яких: 44 859, 98 грн. - заборгованість за основним боргом, 95 230, 71 грн. - заборгованість за відсотками, 0, 00 грн. - заборгованість за комісіями.
Відповідно до п. 5.2 договору факторингу, в день підписання Реєстру боржників, за умови виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язань, передбачених п. 4.1 цього Договору, АТ «Ідея Банк» втрачає права на будь-які плати боржників в оплату їх заборгованостей за первинними договорами. В разі звернення боржників до АТ «Ідея Банк» з приводу виконання зобов'язань за відступленими ТОВ « ФК «ЄАПБ» правами вимог, АТ «Ідея Банк» повідомляє про необхідність виконання зобов'язань на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».
З платіжної інструкції № 19913 від 11.07.20213 року вбачається, що ТОВ « ФК «ЄАПБ» на користь АТ «Ідея Банк» сплачено кошти у розмірі 15 300 000, 00 грн. за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитними договором № P24.00606.003660381 від 12.02.2018, ОСОБА_1 станом на 07.07.2023 року має заборгованість у розмірі 140 090, 69 грн., з яких: 44 859, 98 грн. - заборгованість за основним боргом, 95 230, 71 грн. - заборгованість за відсотками, 0, 00 грн. - заборгованість за комісіями.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачеві відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
Відповідно до пунктів 61, 62, 65 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.
Аналогічного змісту норма закріплена у пункті 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою).
Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів.
Такий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 31 жовтня 2018 року в справі № 755/2284/16-ц, у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
Як убачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження укладання між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору та надання останньому кредитних коштів суду надано заяву про акцепт публічної оферти, кредитний договір, укладеного між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 , додаткову угоду до кредитного договору, паспорт споживчого кредиту, додаток до паспорту споживчого кредиту, ордер-розпорядження № 1 та № 2 на перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 70 717, 84 грн. та 14 497, 16 грн., договір факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року, витяг з реєстру боржників № 4 - додатку № 1 до договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року, платіжну інструкцію № 19913 від 11.07.2023 року, також довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором та копію виписки із особового рахунку відповідача.
Згідно п.п. 1.2, 1.7 кредитного договору, банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 30 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний у п. 1.7 договору. Банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг 2620_Стартовий_ПР.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 30 щомісячних внесках включно до 12 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюються на транзитний рахунок № НОМЕР_2 в банку, з якого проводиться погашення заборгованості за договором.
Виписка за період з 12.02.2018 року по 07.07.2023 року, сформована АТ «Ідея банк» та надана позивачем в обґрунтування своїх вимог саме по рахунку № НОМЕР_1 , який було відкритого на ім'я позичальника - ОСОБА_1 . З вказаної виписки убачається, що відповідач частково погашав заборгованість за кредитним договором № P24.00606.003660381.
Отже, надані позивачем копії банківської виписки з рахунку відповідача та розрахунок заборгованості у сукупності є належними та допустимими доказами у справі, відповідають наведеним вимогам та підтверджують факт передачі кредитних коштів позичальнику і заборгованість за кредитним договором та спростовує доводи відповідача викладені ним у відзиві.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростовано, будь-яких доказів щодо погашення ним боргу за кредитним договором у повному обсязі суду не надано. Сама лише незгода відповідача з наведеним розрахунком заборгованості не може свідчити про неналежність такого доказу. Окрім того, ОСОБА_1 за правилом ч. 2 ст. 78 ЦПК України на спростування вказаного розрахунку суду контррозрахунок не надано.
Будь-яких інших доказів на спростування вимог позивача відповідачем суду також не надано.
Доводи відповідача щодо того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у позивача права вимоги, оскільки не долучено доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору суд відхиляє, оскільки факт набуття позивачем права вимоги до відповідача підтверджується копією договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року, витягом з реєстру боржників № 4 - додатку № 1 до договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року, копією платіжної інструкції № 19913 від 11.07.2023 року.
Щодо посилань відповідача на звернення судом уваги при прийнятті рішення в частині визначення розміру нарахованих процентів по кредиту на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», судом зазначається наступне.
Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їхнього призову, які під час дії особливого періоду брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідачем на підтвердження наявності обставин для застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до матеріалів справи долучено копію військового квитка, згідно наявної у ньому відмітки ОСОБА_1 14.04.2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 призваний по мобілізації у в/ч НОМЕР_3 Національної гвардії України.
В той же час, доказів на підтвердження перебування відповідача на військовій службі станом на момент розгляду справи в суді відповідачем не надано, як і не надано доказів, що відповідач під час дії особливого періоду брав або бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебував або перебуває безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Таким чином, проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено на поширення на нього пільг передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому суд звертає увагу, що кредитний договір укладено 12.02.2018 року, в той час, коли ОСОБА_1 14.04.2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 призваний по мобілізації у в/ч НОМЕР_3 Національної гвардії України, відповідно, дія вказаного Закону не може поширюватись на цей період, оскільки кредитний договір був укладений до його призову.
З урахуванням наведених норм законодавства та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь банку у розмірі 140 090, 69 грн.
Вирішуючи питання розподілу витрат, пов'язаних з розглядом справи суд виходить з того, що відповідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений за подання позову в розмірі 2 684, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 527, 530, 610, 611, 627, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 81, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором № P24.00606.003660381 від 12.02.2018 року у розмірі 140 090 (сто сорок тисяч дев'яносто) гривень 69 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в місті Києві, 20.06.2002 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Суддя І.Ю. Котлярова