01.08.2024 Справа № 363/3585/24
01 серпня 2024 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Дьоміної О.П., при секретарі Ходасевич Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,-
17.07.2024 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана заява у якій ОСОБА_1 просила встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Старобільськ, Старобільського району, Луганської області. Так, в обґрунтування заяви вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір, яка до смерті проживала у с. Курячівка, Староблінського району, Луганської області. На даний час м. Старобільськ та Старобільський район Луганської області, згідно переліку окупованих територій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 року за №309 (із змінами, відповідно до Наказу за №108 від 12.04.2024 року) є окупованою територією України з боку російської федерації, де не діють органи державної влади України. Враховуючи повномасштабну військову агресію росії проти України заявниця навіть не мала змоги приїхати на похорон своєї матері, а за допомогою односельчан покійної матері, їй вдалось отримати документи, що підтверджують її смерть. Однак, вказані документи не відповідають вимогам українського законодавства, а також не можуть вважатися легітимними для органів державної влади України. Заявниця вказує, що встановлення факту смерті її матері необхідно для належної реєстрації її смерті в Україні, отримання свідоцтва про смерть, а також для прийняття спадщини.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.07.2024 року провадження у справі відкрито в порядку окремого провадження та призначено судовий розгляд.
Заявниця просила суд розглянути її вимоги за її відсутності, про що надала суду відповідну заяву.
Представник заінтересованої особи: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України - справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Зважаючи на те, що заявник, його представник та заінтересована особа були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, враховуючи подану представником заявника заяву про проведення судового розгляду за відсутності заявника та його представника, а також встановлену законодавством терміновість розгляду даної категорії справ, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали поданої заяви, суд приходить до наступних висновків:
Так, відповідно до ст. 317 ЦПК України - заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Як вбачається з матеріалів справи, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Старобільськ ОСОБА_2 була матір'ю заявниці, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 11).
На підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку, що заявниця ОСОБА_1 перебувала у родинних відносинах з ОСОБА_2 , а саме у відносинах доньки та матері, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, має право на звернення до суду з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» - тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Статтею 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» - громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявник в позасудовому порядку позбавлений можливості зареєструвати смерть батька, оскільки документи, що посвідчують цей факт видані органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, і не можуть бути прийняті органом реєстрації актів цивільного стану.
Вирішуючи питання щодо оцінки доказів у справі, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства є джерелом права, зокрема рішення у справах "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey", "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia", де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду в такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Отже, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справи в порядку ст. 317 ЦПК України.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), лікарське свідоцтво про перинатальну смерть, рішення суду про оголошення особи померлою, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час, повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів, повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.
Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації смерті є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я або судово-медичною установою документ встановленої форми, що підтверджує факт смерті. За відсутності такого документа, що підтверджує факт смерті, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту смерті.
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 04.07.2024 року, виданого Старобільським районним відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції луганської народної республіки слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Старобільськ померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 04.07.2024 року складений відповідний актовий запис №170249940003000427009 (а.с. 16).
Згідно лікарського свідоцтва про смерть серії 4/3 №271000106 від 02.07.2024 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 від гострої лівошлункової недостачі та дифузного дрібновогнищевого кардіосклерозу (а.с.17-18).
Встановлення факту смерті матері має для заявниці юридичне значення, оскільки це необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу, а саме: свідоцтва про смерть, відповідно до вимог чинного законодавства України.
В ході розгляду справи судом не встановлено будь-якого умисного порушення заявницею, яка є громадянкою України, законодавства України та нормативних актів України після смерті її матері в частині належного повідомлення компетентних органів про даний факт, його належного фіксування, реєстрації, тощо. Неможливість отримати у м. Старобільську необхідні документи для реєстрації факту смерті, виникла в зв'язку з розташування цього міста на окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму ВСУ за №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Пунктом 18 Постанови Пленуму ВСУ за №5 від 31.03.1995 року встановлено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
На підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її матері на тимчасово окупованій території України.
Згідно ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-13, 77-84, 259, 260, 264-266, 269, 317, 430 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Григорівка Б-Новоселківського району Донецької області, яка була зареєстрована та проживала за адресою: в с. Курячівка, Старобільського району, Луганської області, та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Старобільськ, причина смерті - гостра лівошлункова недостача, дифузний дрібновогнищевий кардіосклероз.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ: 22201070, юридична адреса: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 6-а.
Головуюча суддя О.П. Дьоміна