"01" серпня 2024 р. Справа № 363/3861/24
01 серпня 2024 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу до ОСОБА_1 за вимогою про стягнення заборгованості за спожитий газ,-
31 липня 2024 року заявник звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просив видати судовий наказ за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 18 007,29 грн. та судового збору у розмірі 302,80 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 та п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України - суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст. 163 цього Кодексу, зокрема із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, а саме - в матеріалах заяви відсутні докази того, що ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг, які надаються заявником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Відповідно до роз'яснень даних у п. 9 та 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року за №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання цих послуг. Відсутність документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права, або документів, що підтверджують права вимоги, вказує на наявність спору про право.
В даному випадку, в матеріалах заяви відсутні докази того, що ОСОБА_1 є користувачем зазначених в заяві комунальних послуг, які надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за адресою: м. Вишгород, вул. Ватутіна, 74, корп. 1, а долучені до заяви відомості у фінансовому стані абонента про те, що особовий рахунок № НОМЕР_1 оформлено на ОСОБА_1 про це не свідчать.
Частиною 1 ст. 166 ЦПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 165, 166 ЦПК України, суд,
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу до ОСОБА_1 за вимогою про стягнення заборгованості за спожитий газ - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.П. Дьоміна